Глава 37

Злочини на Таріоні траплялися. Хіба ж можна викорінити їх там, де живуть люди? А от органів дізнання та системи покарань не існувало. Бо навіщо проводити слідство, якщо можна влізти у думки підозрюваного і дізнатися, як усе було? Якщо переступ підтверджувався, злочинця чекало одне‑єдине покарання — портал на Вільні Острови, а там життя не мед. Бо Вільні — вони не вільні за духом, а звільнені від Закону, чинять що заманеться, і потрапити до них ніхто не хоче. Тому й красти в співгромадян бажаючих знаходилося вкрай мало, не кажучи вже про більш серйозні вчинки.

Вперше таріонська система розслідувань дала збій, коли зазіхнули на імператора. Хтось підсипав йому у вино порошок маїри — дуже сильне знеболювальне та снодійне, у якого був один неприємний побічний ефект: маїра начисто видаляла спогади про кілька попередніх годин життя. Оскільки правитель та обидві його жінки нічого не пам'ятали, підозрюваного виявити не вдалося. Слідство заглохло само собою — тим більше, що ніхто тоді особливо не постраждав (моральний стан правителя до уваги не береться). А загибель Тиїзи взагалі ніхто не розслідував. Усі вирішили, що вона впала, коли почалися перейми, і розбила голову об камінь. І лише Айкит, через двадцять дев'ять років, пов'язав її смерть із нападом на Люсьяну.

Комусь заважали жінки та наречені правителів.

Таріс не мав жодного досвіду в розслідуваннях. Він навіть детективів ніколи не читав — на Таріоні не існувало подібного літературного жанру. Не дуже це питання цікавило його й на Землі. Тібор був шанувальником детективних телесеріалів, Таріс теж бачив їх краєм ока, але у зміст ніколи не вникав. А дарма — зараз йому дуже знадобився би досвід тих ментів, що показували по телевізору.

Про слідчі дії ентар нічого не знав, але в міркуваннях своїх вирішив виходити з питання «кому вигідно?» І з усього виходило, що найбільшу вигоду зі смерті Тиїзи отримала Тіері — вона залишилася єдиною дружиною правителя. Вона ж могла не сприйняти Люсьяну як обраницю сина. І безумовно відданий виконавець у неї був — її брат Ррідон, який повністю підходив під той опис, що склав Айкит. Навіть був шульгою.

Версія виходила дуже стрункою, але підтвердити її було неможливо. Про ментальне сканування дружини тара нема чого й мріяти — Лотар ніколи цього не дозволить. А Ррідон — член Дев'ятки, за нього вступляться всі ентари. Вихід залишався один: треба було якимось чином змусити Тіері проговоритися.

Без сумніву, завтра зранку напад на Люсь стане найбільш обговорюваною темою в палаці. Це треба було використати.

Наранок Таріс вчинив злочин. Найцинічніший з усіх можливих. Не будучи правителем, він скористався таром.

Заняття з Кейтаром проходили завжди зранку раненько. У Залі Дев'яти, куди мав право зайти будь‑хто, о цій порі нікого не бувало. Лише два охоронці не зводили очей зі спадкоємця та його брата, але не тому, що не довіряли їм — просто розваги іншої в них не було. Ніхто з вартових у поведінці ентарів нічого незвичайного не помітив. Сини правителя, як завжди, сиділи один навпроти одного — спадкоємець із таром на голові — і мовчали.

Щойно Кейтар одягнув вінець і розслабився, Таріс узяв його під ментальний вплив. Почекав певний час і послав у кристал легкий імпульс. Кейтар відчув дію і підсилив її, але не зрозумів, що початкова ініціатива належала Тарісові. Кристал спалахнув. Кейтар так зрадів, що повністю втратив контроль над підсилювачем. І тоді Таріс наказав Тіері зайти до них в зал і викласти все, що вона знає про напад на Люсьяну, а ще — з ким ділилася новиною про вибір Кейтара.

На жаль, розслідування зайшло в глухий кут майже відразу. Виявилося, що нікому про майбутнє весілля сина Тіері не розповідала, а вчора весь вечір просиділа вдома: її відвідав Ррідон, і вони грали у сайнарі [камінці]. Лотарові стало з ними нудно — він запросив читця і пішов до себе, — а вона обіграла брата аж вісім разів. Розійшлися вони вже далеко за опівніч.

Безодня поглини цю жінку разом із її братом! Алібі Ррідона аж ніяк не вкладалося в ту струнку картину злочину, яку Таріс намалював собі вночі.

Попросити в мачухи її дошку і перерахувати камінці, що дісталися переможцю, детективові‑початківцю на думку не спало. Якби він це зробив, то дізнався б, що Тіері виграла в брата не вісім разів, а лише шість. Отже, дві гри були для неї хибними спогадами.

З цього дня Люсьяні заборонили виходити з дому без супроводу. Проводжали її найчастіше Вальтен або друзі‑студіозуси, і лише іноді Айкит чи Гайсар.

Останнє дуже не подобалося Гайсаровій дружині Айді. Вона знову була при надії, постійно вередувала і скаржилася, що вони з синами не бачать Гайсара з ранку до ночі, а тут ще ф'ямма зі своїми проблемами долучилася.

З примхами дружини Гайсар розібрався цікавим способом — запросив її на вивчення гемотрансфузії. І несподівано вона захопилася. Айда, хоч і не була цілителькою, походила з роду воїнів, крові не боялася, вміла і перев'язати пораненого, і накласти на рану охайний шов.

Ще переливання крові побажали освоїти Айкит з учнями, Вальтен та два молодих цілителі з роду Лотара. Інші лікарі, а пропонувалося це всім охочим, поставилися до земного методу дуже скептично.

Матеріальну базу для нової науки вдалося створити досить швидко. Харіда надзвичайно зацікавили шприци, системи і флакони, принесені Тарісом. Тож незабаром у розпорядженні новітніх медиків опинилися — нехай і не такі красиві, але цілком працездатні — копії земного устаткування. Хімічна лабораторія теж не підвела: там створили і сироватки, і розчини для переливання, і навіть методику визначення резус‑фактора пообіцяли вивчити.

І без відкриттів у новій справі, звичайно, не обійшлося.

Діяльність свою бригада трансфузіологів почала з визначення власних груп крові. З'ясувалося, що всі чотири групи у них присутні. У Люсьяни та обох студіозусів — перша; у Гайсара і Айкита — друга; у Айди — третя, а у Вальтена — четверта.

Обидва молодики з Лотарового роду з цікавістю спостерігали цей процес, але себе коханих колоти не дозволили. Кров для визначення резус‑фактора необхідно було брати з вени, а робити цього ніхто не вмів. От вони й пошкодували себе. Інші ж стійко терпіли невмілі процедури, поки Таріс, Гайсар, Айкит і Айда не навчилися попадати в судину. Сім пробірок із кров'ю передали до лабораторії. Таріс особисто переконався, що аналіз проводиться без порушень. І тут трапився сюрприз — усі зразки виявилися ідентичними.