Глава 36

Були часи коли Таріс вважав, що підготовка до переходу поглинає всі його дні без залишку. Наївний. Ось тепер він зрозумів, що таке справжня нестача часу.
Мудріші, що зацікавилися земними ідеями, ментальні фізики, що підхопили просторово-часову теорію Тібора, Гайсар, який намірився якнайшвидше освоїти метод гемотрансфузії, Кейтар, з його наполегливими, але не завжди успішними спробами активувати тар,  усі тягли Таріса в різні боки, не залишаючи йому часу навіть на повноцінний сон. А ще ж були Дім Аймір, зі своїми проблемами, Харід, якого Тібор неодмінно хотів бачити головою правління Дому, Айкит, який вирішив присвятити решту свого життя вивченню земної медицини, і Люсьяна, яка побажала стати першою жінкою серед мудріших. Про Еліну можна було згадати лише вночі.
Про своє кохання Таріс розповів тільки Айкиту і то лише тому, що вчитель сам здогадався про намір Таріса повернутися на Землю. Він побачив, що учень не збирається знімати Охоронець цнотливості і все зрозумів. Вчитель не зрадів подібному рішенню, але прийняв його. І взявся допомагати налагоджувати міжсвітовий зв'язок.
Щоночі вони приділяли цьому не менше години, але за три декади так і не зрушили з місця. Айкит погодився, що ідея з маленьким порталом чудова, проте, як здійснити її, він теж не знав. Ніхто на Таріоні ніколи не створював мініатюрних переходів, тим більше в інший світ. За три декади мудріший перебрав усіх відомих йому менталістів, включаючи наймолодших студіозусів та сколярів, але ніхто з них не взявся за таку тонку роботу.
Найменші шляхи виявилися підвладними саме Айкитові, але все одно вони були набагато більшими за те, що було потрібне. З'ясувалося, що мудріший цілитель давно вже вміє відкривати зворотні шляхи такого розміру, що через них можна витягти дитину з вагітної матки.
- Саме у такий спосіб ти з'явився на світ, - зізнався Айкіт. – Коли я зрозумів, що Тиїза вмирає, у мене просто вибору не лишилося. Шансів на те, що ти виживеш, все одно не було.
Таріс розумів, про що йдеться.
На Землі, щоб витягти дитину, розтинають матку, дістають немовля і відокремлюють його від плаценти, перерізаючи пуповину. Зв'язок із матір'ю припиняється вже тоді, коли дитина знаходиться на повітрі і може його вдихнути. Зворотний же портал можна відкрити тільки забравши дитину разом із дитячим місцем. Для цього спочатку потрібно відокремити плаценту. За той час, що йде на цю процедуру, дитина встигає захлинутися водами. Саме це і сталося з Тарісом. Його врятувала лише материнська любов, що створила в Джерелі краплину безцінної енергії.
- Ех, якби ми навчилися відкривати  маленькі переходи, скільки б застосувань їм знайшлося, - мріяв Айкит. - Можна було б, наприклад, витягти помутнілі кристалики з очей Лотара, а на їхньому місці виростити здорові. Деякий час він бачив би дуже погано, але все одно це було би краще, аніж те, що відбувається з ним  зараз.
- Не обов'язково, - сказав Таріс.
- Що не обов'язково? - не зрозумів мудріший.
- Не обов'язково погано бачив би. Якщо лінзу, подібну до очного кристалика, поставити зовні, вона виконає свою функцію. Це називається "окуляри". Новий кристалик буде рости півтора року, а з окулярами цей час не буде для Лотара втрачений. І вони вже точно від впливу тара не помутніють.
- Який цікавий підхід. Але давай займатися справою. Спробуємо підійти з іншого боку. Отже… У кожного портальника є свій особливий почерк. Ти розсікаєш простір, нібито мечем, Люсьяна рве його, як стару ганчірку, Кейтар продавлює доти, доки хоч щось не вилізе з іншого боку, Гайсар же, навпаки, натягує портал на себе, а Лотар пірнає в нього, як у море. Я сам волію розбивати простір, створюючи дірку. Що робила Еліна?
Таріс замислився.
- Більш за все це було схоже на прокол голкою. Спочатку з'являлася крапка, потім вона розширювалася до потрібного розміру, а потім... - Тарис ніби на власні очі побачив Лінчині губи і яскраву цятку порталу на них. Відчайдушне бажання штиркнуло в серце.
- Запам'ятай це почуття! - вигукнув Айкит. - У тебе вийшло!
- Що? - здивовано перепитав ентар.
- На твоїх губах з'явився точковий портал. Запам'ятай все, що з ним пов'язане, та йди відпочивати. Продовжимо завтра.
Таріс слухняно повернувся додому, ліг у ліжко, але ще довго не спав, перевертаючись з боку на бік.
Запам'ятай! Та хіба таке можна забути? Бажання цілувати Еліну переслідувало його і вдень і вночі, навіть клятий амулет не допомагав.

***

Наприкінці наступного дня Таріс прийшов до вчителя раніше ніж звичайно. Вчорашній успіх так надихнув його, що всі свої справи він завершив набагато швидше. Він навіть Кейтара заразив своїм натхненням - тому вперше вдалося активувати тар, до того ж досить швидко, лише через півгодини після початку медитації.
Айкит тільки-но відпустив студіозусів і почав готувати собі  вечерю.
- В теплицях виросли цікаві коренеплоди з твого насіння. - вчитель вказав на кілька великих яскраво-червоних редисок, що лежали на перламутровій стулці. – Спробував їх варити, не сподобалось.
- Та ж їх сирими їдять, - засміявся Таріс. - Дуже смачно з маслом і сіллю.
- Як це сирими? - не повірив мудріший. - Прямо із ґрунту?
- Угу, миють добре. - Таріс вже хрумтів редискою. - Спробуй-но.
- Так, звичайно, я мив… - задумливо проказав учитель, узяв редиску за хвостик і відкусив шматочок. - Дійсно смачно. Горіх нагадує...  Це ж треба, ніколи б не здогадався. Треба хлопцям сказати...
У цей момент голосний жіночий вереск вдарив по голові з такою силою, наче був не ментальним, а справжнісіньким, акустичним. Ребром долоні, у своїй звичайній манері, Таріс розсік простір і зробив крок у портал, одночасно вихоплюючи клинок. Орієнтувався він на Люсьяну, бо кричала саме вона. Айкит забарився і не встиг увійти у ту саму щілину, але тут же відкрив власний прохід і вийшов з нього біля будинку Таріса.
Люсь стояла рачки на доріжці і намагалася звестися на ноги. Навколо неї спалахували портали: Кейтар, Гайсар, обидва її друга-студіозуса і, нарешті, старенький Тонар - її перший вчитель. Від куполів уже мчали Вальтен та Гайяна.
Таріс мало не зіткнувся з Кейтаром, але встиг першим підхопити ф'ямму на руки. На її чолі, з лівого боку, розповзався величезний синець.
- Хто?!
- Хто посмів?!
Рик обох чоловіків зруйнував тишу таріонської ночі.
- Н-н-не знаю, - у Люсь тремтіло підборіддя, чи то від болю, чи то від страху. - Н-н-не помітила, н-н-не встигла.
- Втік порталом, гад, - сказав мудріший Тонар.
- Неси її в хату, Тарісе, - звелів Айкит. - А Тонар з Вальтеном нехай розберуть сліди, поки ми тут усе не затоптали.