Глава 35

На наступну конференцію прийшов не лише Кейтар. Сам імператор Лотар завітав на неї своєю вельмишановною ментальною персоною.

Зорі свідки, за всі свої майже двадцять дев'ять років Таріс не відчував з боку батька такої цікавості до себе, як зараз. Він  взагалі лише у п'ять років вперше побачив свого вінценосного таточка! І потім, якщо і зустрічався з ним, то лише у справах. А тепер Лотар зачастив. Нехай не особисто, ментально, але все ж таки...

Коли закінчився останній день ізоляції, Лотар сказав:

- Завтра до п'ятого дзвону клепсидри чекаємо на тебе у Залі Дев'яти.

- Буду, - коротко відповів Таріс. Для  ентарів-правителів у нього також були новини. Ось тільки повідомляти їх можна було лише після візиту в Дім Аймір.

Туди Таріс і вирушив зранку, коли клепсидра продзвеніла перший раз. Від Айкита він уже знав, що Рейсі Аймір, найстаріший із членів Дев'ятки, ще живий, хоча дуже й дуже слабкий. Чесно кажучи, Таріс, повертаючись, не сподівався застати його, але те, що старий ще  не пішов до Зірок, набагато полегшувало завдання, поставлене ТІбором.

Коли Таріс увійшов до головної зали Дому Аймір, присутні схилили перед ним голови. Таріс обвів очима приміщення. Усі члени правління, включаючи ентара, що сидів у спеціальному пересувному кріслі, були тут.

Представників із народу також запросили – на галереї Таріс побачив Харіда.

- Ентаре Аймір, - звернувся Таріс до голови. - Зі своїх мандрів я приніс втішну звістку для тебе і твого Дому. З твоєю смертю рід Аймір не перерветься. Твій дядько, ентар Тібор, живий і має спадкоємців. Він мешкає на Землі. Під час мого перебування там я був гостем його роду.

Присутні в залі здивовано охнули, хто ментально, а хто і в голос. Від трьох членів правління повіяло неприхованою ворожістю. Кожен з них знайшов новину образливою особисто для себе. Ось вони, ті, хто готовий у боротьбі за владу розвалити свій Дім! Таріс надіслав усім трьом заспокійливий імпульс. Ніхто з них впливу не відчув, а отже, не мав ментального дару. Втім, як і Харід. Від Харіда виходила лише хвиля зосередженої зацікавленості. Аж раптом винахідник насторожився і витріщився на тих трьох, що привернули увагу Таріса секундою раніше. Ач, розумний який, швидко вирахував загрозу за якимись, лише йому відомими, ознаками. Мабуть, він і справді буде найкращим соратником з усіх можливих.

- Тібор передав мені знак ентара і призначив виконавцем своєї волі на весь той термін, що буде відведений мені під таріонськими Зорями. - Таріс витягнув перед собою руку на якій було два перстені - один на вказівному пальці, другий на безіменному. На обох родових знаках було чітко видно ім'я. На одному – його власне, на іншому – Тібора Айміра.

- А звідки нам знати, що Тібор сам віддав його тобі? Можливо, ти забрав кільце силою! - це один із тих трьох. От і підтвердження того, наскільки вони небезпечні – інші сценарії, окрім силових, їм на думку не спадають.

Таріс розкрив свій гаман, закріплений на поясі, і дістав планшет. Десять пар очей дивилися на екран небаченого пристрою. Ті, хто сидів на галереї, зображення бачити не могли, але завмерли, прислухаючись.

- Сподіваюся, Рейсі, ти пам'ятаєш мене і впізнаєш, хоча минуло багато років. Через непередбачений виверт часу при переході я виявився молодшим за тебе. Але, якщо ти ще живий, і чуєш мій голос, значить Зорі, як і раніше, милостиві до нашого Дому, і він жодного дня не залишиться без керівництва... - Тібор звертався до свого небожа, а той слухав і по його щоках текли сльози. Рід ентарів Аймір існує! Нехай на Землі, не на Таріоні, але він не загинув від страшної хвороби і продовжується у віках.

- Але чому він не повернувся? - запитав хтось із членів правління, коли запис закінчився.
- Він повертався, - Таріс не збирався нічого приховувати, - але його зрадили. Правитель Рейтар винен у тому, що про повернення Тібора ніхто не знав. Щоб спокутувати гріх мого прадіда, я поклявся подбати про Дім Аймір і дотримувати  його інтересів серед Дев'ятки так, наче вони мої власні.

Коли збори було завершено Рейсі Аймір забажав поговорити з Тарісом наодинці:

- Я чув, що ти непоганий цілитель. Прошу, допоможи мені.

Таріс здивовано звів брови

- Ні, - сумно усміхнувся старий. - Я не настільки ще з'їхав з глузду, щоб просити чогось неможливого. Зцілити мене не в змозі ніхто. Я прошу подарувати мені один день. Щоби в Залу до правителів я прийшов сьогодні своїми ногами.

- Ти розумієш, що це забере у тебе весь наступний час, хоч би скільки його не лишилося?

- Так. Я готовий. Мені потрібен лише нинішній день.

Джерело Рейсі було практично порожнім. Можливо, якби не звістка, принесена Тарісом, у ньому вже не було б і тих крапель, що й досі підтримували життя старого. Таріс вичерпав Джерело вщент. Жодної краплі енергії не залишив, все направив на фізичні сили. Після сеансу цілительства старий сам підвівся на ноги.

- Ходімо, синку, струсонімо Дев'ятку. Це буде цікаво. Я, до речі, пам'ятаю, як ти там з'явився вперше. І вдруге теж. Ти ж тоді на раз уклав Лотара догори лапками! Скільки тобі тоді було, років зо п'ять?

Таріс дістав пігулку жарознижуючого (дякую тобі, Вікторе, за "запасний парашут", дуже вчасно він знадобився), запив її з нової фляги і відкрив портал у палац:

- Ходімо, Рейсі. Сподіваюся і цього разу тебе не розчарувати.

***

'

До п'ятого дзвону залишалося ще більше години і за цей час Таріс хотів переговорити з Кейтаром. Він добре уявляв, який ефект викличе його поява у Дев'ятці в якості повноправного члена. Зрозуміло, всі відразу сприймуть це як виклик Лотарові та його спадкоємцю, бо хто ж іще може оскаржити тар у глави, як не першопроходець? І якщо на думку Лотара Тарісові більшою чи меншою мірою було начхати, то сваритися з Кейтаром він не бажав.

У своїх апартаментах спадкоємець був не один. Сам правитель вшанував у цей час сина своєю присутністю. Розмова у них, мабуть, була дуже серйозна, але Таріса пропустили без застережень, щойно він з'явився на порозі приймальні. Причому і охорона, і секретар вклонилися йому дуже шанобливо.