Глава 33

Відтягнути повернення Таріс не міг. Момент переходу невблаганно наближався. Воістину, очікування розлуки страшніше за саму розлуку. У ті дні, що залишилися, кожну вільну хвилину Таріс намагався проводити з Ліною. А вона неначе скам'яніла. Перестала посміхатися, була поруч, але майже не торкалася його, навіть за руку не брала. При цьому не зачинялася, не ховалась. Боїться нашкодити, не хоче втратити його. Дід налякав, сказав, що Таріс не пробачить, якщо вона зірве перехід... І що наречених всіх мандрівників вчать правильно поводитися, а вона не вміє... І що саме від її поведінки залежить його успішне повернення. Таріс не знав, дякувати  за це Тіборові, чи навпаки проклинати його. Тому що більш за все він хотів би перед розставанням обійняти і поцілувати Еліну, а виявилося, що не можна. Під час підготовки вони з Айкитом цього не враховували, бо тоді не було потреби. Але... Якщо кожен першопроходець відчуває такі муки при розлуці з вайдорі... То це що? Необхідна складова успішного повернення?
Тепер Таріс був твердо впевнений у тому, що обов'язково повернеться до своєї нареченої і навіть придумав як максимально убезпечити перехід.
- Дивись-но, - сказав він Еліні і дістав з мішка свою флягу. - У мене є ось ця річ. Вона зі мною майже все життя. Я знаю на ній кожен завиток, кожну подряпину і легко можу згадати з найменшими подробицями. Нехай завжди стоїть тут, - він поставив флягу на полицю поруч із роутером. – Це мій маяк. Націлившись на нього я зможу відкрити перехід прямо сюди, у вітальню.
- Я буду чекати на тебе. Скільки знадобиться.

***

Наступного дня Ліна принесла додому рюкзак – легкий, об'ємний, функціональний, збільшену копію свого власного. Чоловічий варіант. Таріс про такий і не мріяв.
- Ось. Подарунок для тебе. Якщо зможете скопіювати на Таріоні зі своїх матеріалів, той й братам твоїм напевне знадобиться.
А ще вона запропонувала скласти список того, що він хотів би забрати із собою і сказала, що гроші на покупки у них є, аж  півтори тисячі доларів. У відповідь на це Тарісові захотілося постукати головою об стіну. Можливо, він так і зробив би, якби не розумів марність цього дійства. Еліну не переробиш, тож простіше змиритись і просто подякувати.
У списку він вказав системи для переливання крові, шприци різних ємностей, найпростіші інфузійні розчини - глюкозу та хлорид натрію, по кілька флаконів, і (у Лінки ледь очі на лоба не полізли) жіночі прокладки, найкращі на її думку. Після деякого роздуму список поповнився памперсами, бажано різного розміру, теж по парі штук, хірургічними інструментами та сироватками для визначення груп крові.
Від себе Ліна дописала кулькові ручки, щонайменше півсотні, механічні олівці та автоматичні заколки для волосся – індивідуальні подарунки близьким людям, про що Таріс взагалі не думав, але погодився з тим, що це буде добре – подарувати всім сувеніри.
Тібор порадив взяти з десяток шкільних калькуляторів на сонячних батареях та роздати їх членам Дев'ятки. Щойно ентари оцінять зручність арабських цифр, реформа рахункових знаків пройде без перешкод.
Віктор вписав упаковку антипіретика:
- Розумію, що у вас свої методи та у кожного індивідуальна реакція, але це – особисто для тебе. Так би мовити, запасний парашут. Вживай при потребі. 
А ще він порадив Тарісу купити смартфон або планшет із сім-картою.
- Твій маяк стоїть біля роутера. Як я розумію, на маленький портал потрібно менше сил, ніж на великий? А сигнал і через маленький пройде. То, може, вдасться налагодити зв'язок?
Це була геніальна ідея. Залишалося тільки навчитися створювати маленькі портали і утримувати їх весь той час, за який міг пройти сигнал, а як це зробити, Таріс погано уявляв.
Від себе Віктор подарував рідер. Свій власний, яким користувався ще в інституті. З купою підручників та монографій з різних розділів медицини, Великою медичною енциклопедією та трьома навчальними фільмами з реанімації.
Тібор теж зробив власний подарунок. Але не Тарісу. Таріону. Вручаючи досить об'ємний пакет своєму гостю, він сказав:
- Це насіння земної городини. Більшість із овочів не здивують таріонців нічим, окрім своєї врожайності, але деякі, безумовно, стануть сюрпризом, як колись для мене. Розповсюдь це на Таріоні, і нехай на Дев'яти Островах не залишиться голодних. Турбота про те, щоб ніхто не залишився голодним царювала у підсвідомості всього населення Дому Україна, Таріс вже до цього звик і ставився до неї з великою повагою.
- Ой, діду, як ти класно придумав! - вигукнула Ліна. - Ще й попав  точнісінько в струю! З часів великого мандрівника Незнайка всі везуть на інші планети насіння гігантських рослин.
Дід з Віктором розсміялися, а Таріс зажадав негайно дізнатися, хто такий Незнайко, після чого в рідер закачали всі книги, а потім ще й мультик про “великого мандрівника”.

***

Додому Таріс вирушив опівночі, коли завершився сотий день його перебування на Землі. Перед виходом він зажадав самотності і досить довгий час просидів у себе в кімнаті. Потім вийшов у вітальню де Тібор, Еліна та Віктор рядком сиділи на дивані. Його земна сім'я, в яку через рік він має намір повернутись. Ніхто з них не порушив мовчання, щоб не збити концентрацію першопроходця – дід знав наскільки це важливо і попередив молодь.
Так само, в повній тиші, Таріс низько вклонився усім трьом, приклавши до грудей схрещені долоні - так на Таріоні кланяються лише тому, кого Еліна колись назвала імператором. Потім закинув на одне плече новий рюкзак, а на інше - таріонський заплічник, узяв пакет з насінням і вийшов у двір.
Ніхто не пішов за ним. Всі сиділи, як і раніше, мовчки, і дивилися у вікно, Таріса було видно в ньому чудово.
Портал мав вигляд вузької щілини, що палала білим сяйвом. На мить ця щілина розширилася, пропускаючи таріонця, і згасла. Двір сповнився темрявою, яку малопотужні садові світильники розігнати були не в змозі. І така ж безпросвітна темінь розливалася в Лінчиному серці.