Глава 31

Дні йшли днями, стікали, наче краплі в стародавній клепсидрі, що стояла при вході до Залу Дев'яти і була покликана нагадувати ентарам про швидкоплинність буття. Затримати час  Таріс не міг, але постарався використати його з максимальним зиском. Літанієвий мнемокристал він заповнив інформацією на п'ятдесят четвертий день свого перебування на Землі. Яких тільки знань він туди не нагріб! Все знайдене в інтернеті, якщо воно викликало хоч найменший інтерес, як то технологія виробництва цукру, запуски космічних кораблів, агротехніка, аквакультура або незнайомі методики лікування, він заносив на кристал. Таріс розумів, що розбиратися з його здобиччю доведеться не одному поколінню мудріших, та все ж шкодував, що на кристалі виявилося так мало місця. Напрацювання Тібора Таріс вирішив забрати з собою у вигляді зошитів та схем. Вони і так писані здебільшого таріонською, тож пропускати їх через свою свідомість немає потреби, будь-який таріонец і так зможе їх прочитати. А що обчислення зроблено арабськими знаками, то це навіть добре. Зручність земних цифр Таріс вже оцінив і вирішив, що після повернення додому вимагатиме у Дев'ятки  реформи рахункових знаків, щоб привести земну і таріонську науку у відповідність.

***

Незабутнього досвіду Таріс набув, покатавшись один день на виклики з бригадою Віктора. Організувати цей екскурс виявилося зовсім не складно. Віктор погодився без роздумів. Єдиною його умовою було не лізти під руки під час роботи. А з начальством швидкої владнати питання вдалося взагалі дуже легко.
Еліна вигадала Тарісові легенду, порадила назватися літератором, що пише книгу про лікарів і йому, мовляв, потрібні замальовки з натури. Приготувала "документ" - прямокутник синього картону без написів.
- Гадки  не маю, як виглядає посвідчення Спілки письменників, - сказала вона.
Але Таріс запевнив її, що вигляд папірця не має жодного значення, достатньо показати будь що, решта ж - справа навіювання. Однак і навіювання не знадобилося, оскільки документа від нього ніхто не зажадав. Завідувач вислухав Таріса, із задоволенням прийняв від нього подарунок - пляшку вірменського коньяку, приготовану за порадою Віктора, і сказав, що розраховує отримати екземпляр майбутньої книги з дарчим написом.
- Ех, бардаку в нашій медицині - до несхочу, - зітхнув Віктор, подаючи Тарісу свій запасний робочий одяг, наказав переодягтися, сісти в куточку і не відсвічувати. А потім розпочалася робота.
Перші шість викликів не здалися Тарісові складними. Астматичний напад, гіпертонічний криз, дитина, що запхала собі в ніс гудзика, дівчина, що перекинула на себе чайник з окропом, все таке. Методи впливу у земних медиків були переважно хімічні та механічні. Біль та інші симптоми знімали введенням ліків, а дитину Віктор просто перевернув догори ногами і витрусив, наче килимок. Під несамовитий вереск хлопчиська гудзик сам вискочив з носа і покотився по підлозі. Спостерігаючи лікування, Таріс дійшов висновку, що власними силами впорався б не гірше. Дивувало лише те, наскільки швидко хворі могли отримати допомогу, при тому, що портальних переміщень тут не існувало.
За обідом Віктор, розмахуючи бутербродом, шукав відмінності у земному та таріонському підході до охорони здоров'я:
- Ваше цілительство – це роздрібний товар. А в нас медицина масова.
- Не завжди так, - не погодився з ним Таріс. – Мій дід, наприклад, зупинив епідемію, впливаючи на все населення планети разом. Щоправда, заплатив за це власним життям, але інакше і не буває.
- Ого! – Віктор був вражений. - І що він зробив?
- Прискорив вироблення захисних сил у свого сина, мого батька. А потім продублював цей наказ п'ятдесят мільйонів разів.
- А чому загинув?
- Коли ментальному підсилювачу не вистачає потужності, він бере силу з організму правителя. Того разу так і вийшло. Янтар  вичерпав власний ресурс за кілька хвилин, але він досяг чого бажав.
- Тобто він знав, на що йде?
- Звісно! Кожен правитель знає. І не лише правитель. Будь-який цілитель свідомо віддає частину себе під час лікування. Від кожного Всесвіт вимагає жертви. Мій батько, наприклад, втрачає зір, а я починаю “палати”. Іноді жар буває надзвичайно сильним і це досить болісно.
- Так, - погодився Віктор. - У нас те саме. Кажуть, хто працює в реанімації більше п'ятнадцяти років, той або дуба передчасно вріже, або зіп'ється через нерви.
Про те, що нервування в земній медицині цілком достатньо, Таріс дізнався після обіду. До вечора вони обслужили лише два виклики. Проте які! Нікого з цих хворих на Таріоні не врятували б. Таріс побачив і як переливають кровозамінник, і як проводять реанімацію.
Серце не старого ще чоловіка прямо на вулиці вразив удар смерті, а вони якраз їхали повз. Якісь хлопці кинулися навперейми машині і в той самий час зі станції прийшов виклик. Вочевидь, хтось із натовпу, що оточив страждальця, встиг викликати швидку. Серце Віктор з помічником запустили за допомогою електричного розряду вже після того, як пацієнт понад три хвилини перебував у безодні. До кардіоцентру хворого доправили живим.
Коли повернулися на стоянку, Віктор сказав:
- Заради таких хвилин, Тарісе, ми й живемо. Тепер цей чолов'яга має шанс. Якщо першу добу подолає, житиме.
А менш ніж за годину надійшов наступний виклик. Вагітна жінка стікала кров'ю. 
Діагноз для Таріса не склав труднощів. Передчасне відшарування плаценти, те, з чим боротися неможливо. Збуджена матка відкидає плаценту раніше, ніж починаються пологи. Жінка гине від кровотечі, бо матку з плодом всередині жодним ментальним наказом неможливо змусити скоротитися. Дитя, зрозуміло, також не виживає.
Саме так все і буде, припустив Таріс, коли побачив жінку, обкладену закривавленими рушниками. Та ні. Незважаючи на сильну крововтрату, жінка навіть не втратила свідомості.
Вони винесли її зі старого будинку з вузькими темними сходами, а потім рвонули з мигалкою та сиреною до спеціальної пологової лікарні. Поки їхали, вливали їй у вену фізрозчин та ще якісь ліки. Домчали за двадцять хвилин, а там на них вже чекали.
- Ну от, - підбив підсумок Віктор, - зараз прокесарять, дасть Бог обидві видряпаються. Дівчата вони такі. Живучі.
Те, що жінка чекає доньку, вона сама сказала Віктору. І це також було незрозуміло Тарісу. Як таке можна знати наперед? Адже плід не ідентифікує свою статеву приналежність, а отже й повідомити про   неї тому, хто входить з ним в контакт, не може.
Перед сном Таріс, як завжди, обмірковував прожитий день. Тепер він знав і про реанімацію, і про ультразвукове сканування і навіть про екстракорпоральне запліднення (Віктор просвітив) і розумів, що йому не вистачить не те що року, а й усього життя, щоб донести до Таріона всі ці знання.