Глава 31

Дні йшли днями, стікали, наче краплі в стародавній клепсидрі, що стояла при вході до Залу Дев'яти і була покликана нагадувати ентарам про швидкоплинність буття. Затримати час  Таріс не міг, але постарався використати його з максимальним зиском. Літанієвий мнемокристал він заповнив інформацією на п'ятдесят четвертий день свого перебування на Землі. Яких тільки знань він туди не нагріб! Все знайдене в інтернеті, якщо воно викликало хоч найменший інтерес, як то технологія виробництва цукру, запуски космічних кораблів, агротехніка, аквакультура або незнайомі методики лікування, він заносив на кристал. Таріс розумів, що розбиратися з його здобиччю доведеться не одному поколінню мудріших, та все ж шкодував, що на кристалі виявилося так мало місця. Напрацювання Тібора Таріс вирішив забрати з собою у вигляді зошитів та схем. Вони і так писані здебільшого таріонською, тож пропускати їх через свою свідомість немає потреби, будь-який таріонец і так зможе їх прочитати. А що обчислення зроблено арабськими знаками, то це навіть добре. Зручність земних цифр Таріс вже оцінив і вирішив, що після повернення додому вимагатиме у Дев'ятки  реформи рахункових знаків, щоб привести земну і таріонську науку у відповідність.

***

Незабутнього досвіду Таріс набув, покатавшись один день на виклики з бригадою Віктора. Організувати цей екскурс виявилося зовсім не складно. Віктор погодився без роздумів. Єдиною його умовою було не лізти під руки під час роботи. А з начальством швидкої владнати питання вдалося взагалі дуже легко.
Еліна вигадала Тарісові легенду, порадила назватися літератором, що пише книгу про лікарів і йому, мовляв, потрібні замальовки з натури. Приготувала "документ" - прямокутник синього картону без написів.
- Гадки  не маю, як виглядає посвідчення Спілки письменників, - сказала вона.
Але Таріс запевнив її, що вигляд папірця не має жодного значення, достатньо показати будь що, решта ж - справа навіювання. Однак і навіювання не знадобилося, оскільки документа від нього ніхто не зажадав. Завідувач вислухав Таріса, із задоволенням прийняв від нього подарунок - пляшку вірменського коньяку, приготовану за порадою Віктора, і сказав, що розраховує отримати екземпляр майбутньої книги з дарчим написом.
- Ех, бардаку в нашій медицині - до несхочу, - зітхнув Віктор, подаючи Тарісу свій запасний робочий одяг, наказав переодягтися, сісти в куточку і не відсвічувати. А потім розпочалася робота.
Перші шість викликів не здалися Тарісові складними. Астматичний напад, гіпертонічний криз, дитина, що запхала собі в ніс гудзика, дівчина, що перекинула на себе чайник з окропом, все таке. Методи впливу у земних медиків були переважно хімічні та механічні. Біль та інші симптоми знімали введенням ліків, а дитину Віктор просто перевернув догори ногами і витрусив, наче килимок. Під несамовитий вереск хлопчиська гудзик сам вискочив з носа і покотився по підлозі. Спостерігаючи лікування, Таріс дійшов висновку, що власними силами впорався б не гірше. Дивувало лише те, наскільки швидко хворі могли отримати допомогу, при тому, що портальних переміщень тут не існувало.
За обідом Віктор, розмахуючи бутербродом, шукав відмінності у земному та таріонському підході до охорони здоров'я:
- Ваше цілительство – це роздрібний товар. А в нас медицина масова.
- Не завжди так, - не погодився з ним Таріс. – Мій дід, наприклад, зупинив епідемію, впливаючи на все населення планети разом. Щоправда, заплатив за це власним життям, але інакше і не буває.
- Ого! – Віктор був вражений. - І що він зробив?
- Прискорив вироблення захисних сил у свого сина, мого батька. А потім продублював цей наказ п'ятдесят мільйонів разів.
- А чому загинув?
- Коли ментальному підсилювачу не вистачає потужності, він бере силу з організму правителя. Того разу так і вийшло. Янтар  вичерпав власний ресурс за кілька хвилин, але він досяг чого бажав.
- Тобто він знав, на що йде?
- Звісно! Кожен правитель знає. І не лише правитель. Будь-який цілитель свідомо віддає частину себе під час лікування. Від кожного Всесвіт вимагає жертви. Мій батько, наприклад, втрачає зір, а я починаю “палати”. Іноді жар буває надзвичайно сильним і це досить болісно.
- Так, - погодився Віктор. - У нас те саме. Кажуть, хто працює в реанімації більше п'ятнадцяти років, той або дуба передчасно вріже, або зіп'ється через нерви.
Про те, що нервування в земній медицині цілком достатньо, Таріс дізнався після обіду. До вечора вони обслужили лише два виклики. Проте які! Нікого з цих хворих на Таріоні не врятували б. Таріс побачив і як переливають кровозамінник, і як проводять реанімацію.
Серце не старого ще чоловіка прямо на вулиці вразив удар смерті, а вони якраз їхали повз. Якісь хлопці кинулися навперейми машині і в той самий час зі станції прийшов виклик. Вочевидь, хтось із натовпу, що оточив страждальця, встиг викликати швидку. Серце Віктор із помічником запустили за допомогою електричного розряду вже після того, як пацієнт понад три хвилини перебував у безодні. До кардіоцентру хворого доправили живим.
Коли повернулися на стоянку, Віктор сказав:
- Заради таких хвилин, Тарісе, ми й живемо. Тепер цей чолов'яга має шанс. Якщо першу добу подолає, житиме.
А менш ніж за годину надійшов наступний виклик. Вагітна жінка стікала кров'ю. 
Діагноз для Таріса не склав труднощів. Передчасне відшарування плаценти, те, з чим боротися неможливо. Збуджена матка відкидає плаценту раніше, ніж починаються пологи. Жінка гине від кровотечі, бо матку з плодом всередині жодним ментальним наказом неможливо змусити скоротитися. Дитя, зрозуміло, також не виживає.
Саме так все і буде, припустив Таріс, коли побачив жінку, обкладену закривавленими рушниками. Та ні. Незважаючи на сильну крововтрату, жінка навіть не втратила свідомості.
Вони винесли її зі старого будинку з вузькими темними сходами, а потім рвонули з мигалкою та сиреною до спеціальної пологової лікарні. Поки їхали, вливали їй у вену фізрозчин та ще якісь ліки. Домчали за двадцять хвилин, а там на них вже чекали.
- Ну от, - підбив підсумок Віктор, - зараз прокесарять, дасть Бог обидві видряпаються. Дівчата вони такі. Живучі.
Те, що жінка чекає доньку, вона сама сказала Віктору. І це також було незрозуміло Тарісу. Як таке можна знати наперед? Адже плід не ідентифікує свою статеву приналежність, а отже й повідомити про   неї тому, хто входить з ним в контакт, не може.
Перед сном Таріс, як завжди, обмірковував прожитий день. Тепер він знав і про реанімацію, і про ультразвукове сканування і навіть про екстракорпоральне запліднення (Віктор просвітив) і розумів, що йому не вистачить не те що року, а й усього життя, щоб донести до Таріона всі ці знання.