Глава 28

Вільні від роботи дні зблизили їх ще більше.

Вони гуляли величезним містом, і Ліна весь час боялася загубити Таріса в натовпі. Він сміявся з її страхів, а самому було приємно — аж серце завмирало.

Побували у школі, де вона колись училася. Ентар був вражений: лишень в одному цьому закладі навчалося дітей утричі більше, ніж було студіозусів у Колисці! А таких шкіл у місті було безліч. А ще — от диво дивне — майже всі мудріші тут були жінками.

Навчальний день уже закінчився, і більшість кабінетів було зачинено, але це не завадило Тарісу зависнути на стадіоні. Звичайні шкільні тренажери вразили його настільки, що він не пішов, доки не випробував їх усі.

— Якщо хочеш, будемо приходити сюди щовечора, — сказала Ліна.

— А можна?

— Звісно!

А коли він запитав, чи можливо визначити його групу крові та резус-фактор, вона відповіла:

— Звичайно можна! Завтра вранці поїдемо до лабораторії — наші дівчата все зроблять.

У лабораторії на Таріса чекав ще один сюрприз. Щоб отримати кров, не довелося розсікати судину — вену йому прокололи тоненькою голкою, насадженою на трубку з поршнем.

Так ось чим користувався Толик, коли накачував себе дурманним зіллям! Чесно кажучи, це питання не давало Тарісові спокою від самого знайомства з Іванчуком-молодшим. Тоді, з хитких спогадів наркомана, ентар чітко виловив тільки голку і не міг зрозуміти, як влаштовано все інше. А виходить, усе так просто!

Результат аналізу порадував: у Таріса також виявилася перша група, резус мінус. Ще більше втішив висновок Віктора:

— Та ви просто ідеальна пара! Жодних конфліктів! Сам Бог наказав вам плодитися і розмножуватися.

Плодитися з Еліною Таріс хотів, попри всі бабчині амулети разом узяті, але не зараз.

***

Іванчук дав про себе знати лише наприкінці наступного тижня. Він не з’явився особисто, а зателефонував Еліні, вибачився за довгу відсутність і повідомив, що в кіно піти не зможе, оскільки перебуває в Ісландії. Але квитки на спецсеанс чекають на неї  з друзями в офісі — у секретарки, причому фільм і час перегляду вони зможуть вибрати за власним бажанням.

Кінотеатр, у який довгонога красуня проводила трьох гостей свого боса, призначався явно для VIP‑клієнтів. Віктору та Еліні раніше бувати в таких закладах не доводилося. Розрахований зал був на кілька десятків місць, але цей сеанс зарезервували лише для них трьох. Для перегляду брат з сестрою обрали «Аватар» — нехай не новинка, але дуже видовищно й актуально. З вибором вони, зрозуміло, не схибили. 3D‑фільм справив на Таріса незабутнє враження, ще й остаточно затвердив у думці, що землянам про Таріон краще не знати.

Ковзанка йому теж дуже сподобалася. Таріс і не уявляв, що така розвага можлива. Спочатку він довго вивчав ковзани, з побоюванням став на лід, але під кінець уже виписував разом із Лінкою кола та вісімки. Віктора цього дня з ними не було — запрошення співпало з його чергуванням.

А ось до тиру Іванчук вирішив супроводити Еліну особисто, про що й повідомив у листуванні, і попросив почекати його повернення. Обіцяних фотографій він теж поки що не надіслав, але це Ліна розуміла — зайнята людина, у відрядженні, немає можливості шукати старі фото в альбомах.

***

Питання з грошима вирішилося несподівано. На вихідних Таріс з Еліною, прихопивши картини й етюдник, вирушили на арт‑п’ятачок. І ось там один із художників відкликав Таріса убік.

— Слухай, Тарасе, — почав він. — А скажи‑но мені: та шкіра, з якої зроблено твій ельфійський костюмчик, — вона натуральна?

— Звичайно, натуральна, — здивувався Таріс. А хіба буває інакша? Те, що його ім’я місцеві перекручують на свій лад, його не дивувало. Людське сприйняття так влаштоване: люди часто бачать звичне у незвичному. — Це шкіра морського дракона, я сам його вполював.

— А що, у вас там, в Австралії, це дозволяється? Хіба воно не в Червоній книзі, той дракон?

Про Червону книгу Таріс ще не чув, але відповісти вирішив відповідно до таріонських реалій:

— Дозволяється, але не всім.

— А-а, ну це ясно! У нас так само: начебто всі перед законом рівні, але хто багатший — той рівніший. Слухай, а продай‑но мені той костюмчик, га? У мене син зі шкірою працює, він ціну таким речам знає! А ти собі вдома ще настріляєш!

І Таріс продав — плащ і халі за півтори тисячі доларів. А гроші віддав Ліні — на господарство.

Тепер його совість була спокійна, і він міг повністю присвятити себе вивченню того матеріалу, що надавала йому Земля. З ранку до ночі він просиджував в інтернеті або допитував Ліну, Віктора чи Тібора. І, до речі, він зрозумів, чому Еліна та її дід тепер майже не користуються своєю бібліотекою.