Глава 25

Вранці Еліна знову пішла на свою роботу. Щоправда, тепер Таріс встав трохи раніше і зміг проводити її до автобусної зупинки. Дорогою він розповів, чим вони з Тібором займалися вчора. Вона слухала, їй було цікаво, хоч і не все зрозуміло. Вона навіть висновки з його розповіді зробила, звичайно, такі, яких він не очікував, і до чого сам додуматися не зміг би через незнання місцевої історії.
- Схоже, що в епіцентр вибуху дід потрапив під час Першої світової війни, - сказала вона. - А в попередній свій прихід побував в Індії, у джунглях. Мауглі, блін. І слонів бачив і мавп, і руїни старовинних храмів. Знаєш, скільки разів розповідав, а ми, дурненькі, думали, що вигадує.
Таріс зупинився наче вкопаний.
- У попередній прихід? Він що, повертався?.. - несвідомо рука його злетіла, пальці торкнулись амулету, захованого під майкою.
Певна річ, повертався! І Яніза про це знала, інакше яким би чином Охоронець цнотливості опинився на Таріоні? То чому ж про це нікому не було відомо? Чому вона приховала таку важливу інформацію від нього, першопроходця, чиє життя безпосередньо могло залежати від зібраних Тібором відомостей? І взагалі… це що ж виходить? Тібор двічі поспіль потрапив на Землю? Адже Індія це також Земля, так само, як Україна. А може, і все інше – теж Земля? І не існує ніякої множини світів?
Він був настільки приголомшений власним припущенням, що не помітив, як підїхав автобус, а прийшов до тями лише коли Еліна, стоячи на підніжці, раптом обернулася і цмокнула його в щоку:
- Ну, йди вже, чи зі мною поїдеш?
Тоді він відступив на тротуар і помахав їй рукою. Автобус повіз Ліну заробляти гроші, необхідні для утримання будинку, а таріонський гість вирушив допитувати Тібора. Усі незрозумілості необхідно було якнайшвидше прояснити, бо у такій справі, як подорожі між світами, дрібниць не існує.

***

- Яніза була твоєю вайдорі... В голові не вкладається.
Таріс знав, що прабабка не виходила заміж за правителя Рейтара, але вважав, що такою була її воля, адже Закон їй подібне дозволяв. А воно он як виходить.
Так ось чому під час мору загинуло стільки ентарів! У Джерелі вже тоді не було води. І повинні у цьому Яніза та Рейтар, які порушили один з основних законів Світобудови. Їхній шлюб ніколи не був би прийнятий давньою силою, оскільки базувався на зраді. Невірності Джерело не прощає, тому що вона порушує передбачений порядок речей. Воно швидше пересохне, ніж прийме жертву від зрадників. Яніза, Хранителька, знала це, і все одно пішла на злочин. А прадід, наділений вищою владою, щоб обілити перед нащадками ім'я Янізи, та й своє власне, знищив майже усі відомості про суперника-першопроходця. Ні про кого не подумав, лише потішив своє его. Якби в родині Сайгар не існувало такого світоча, як Янтар, то серед пращурів і пишатися не було б ким!
- Може Яніза помилилася тоді? - Тібор висловив думку, що оселилася в його голові багато років тому. - Це ж було її перше пророцтво! Не вийшло у нас з нею спільних нащадків, та й не могло вийти, адже моя справжня наречена, як з'ясувалося, чекала на мене тут, у цьому світі.
- Може й помилилася, - раніше Таріс нізащо не повірив би у неправдивість бабчиних пророцтв, а тепер раптово згадалося, що і йому вона передбачила якусь нісенітницю про сніг на тропічному острові, і ментально глухому Кейтару пообіцяла, що свою вайдорі він почує аж з іншого острова.
- Пробач, Тіборе, - сказав він, - рід, що породив мене, завинив перед тобою і як спокутувати цю провину я не знаю.
- Не забирай внучку, - тихо попросив старий. - Закохалася ж без тями, покличеш, піде за тобою через безодню.
-  Не покличу, - голос Таріса звучав спокійно, навіть байдуже, а душа переповнювалася  болем.

***