Глава 21

Сестра Наталчина, Варя, поставилася до Тібора доброзичливо, почастувала борщем, спитала коли весілля. А ось із її чоловіком стосунки не склалися. Почалося з дрібниці - Тібор відмовився пити куплену Миколою горілку. І нібито пояснив зрозуміло, що не можна йому, шкідливо для здоров'я, але той все одно образився. А як дізнався Колька, що збираються Борька з Наталкою заяву подавати, то взагалі розлютився, навіть дільничного привів виганяти не прописаного мешканця.
Дільничний, немолодий дядько, від горілки не відмовився, довго сидів з Колькою на кухні, тер за життя - усю хату тютюном продиміли, але гостя Наталчиного виселяти не став. Ідучи сказав:
- Пільговик він, інвалід до того ж, від землетрусу постраждав. Не по людськи це, виганяти. Документи у нього в порядку,  квартиру отримає, сам з'їде. А вашій Наталці приймати гостей ніякий суд не заборонить, немає такого закону.

***

Шлюбний ритуал виявився довгим та досить складним. Сам Тібор вважав, що все відбулося того вечора, коли вони з Талею вперше залишилися наодинці, але ні. Щоби стати повноправним подружжям, у цьому світі потрібно було спочатку заявити про своє бажання у відповідній установі, і не просто заявити, а підтвердити бажання підписами. Потім, через три декади, слід було з'явитися туди ж і знову розписатися. Тільки після цього видавали документ, схожий на паспорт. Без документа шлюб вважався недійсним.
Заяву до ЗАГСу вони подали відразу після візиту дільничного, і почали готуватися до весілля. Тібор вчився писати своє ім'я, не хотів зганьбитися на церемонії. Раніше йому вже доводилося розписуватися при отриманні паспорта, але цей досвід нікого не надихнув, підпис вийшов кострубатий і дуже нерозбірливий. Щоправда, Наталя втішила коханого, сказала, що паспорт - документ тимчасовий, і через п'ять років його все одно поміняють. А от свідотство про шлюб - це на все життя. Тож Тібор старався.
Наталя тим часом шила сукню. Модну, міні,  аж на десять сантиметрів вище колін, без рукавів. Ну то й що, що зима, а сукня легка, весілля ж один раз у житті буває! От зробить вона собі "бабетту", візьме у Варки туфлі її нові, і буде найгарнішою нареченою у світі!
І Борисові костюм Наталя купила, чорний, модний. І сорочку нейлонову, і краватку-обманку вузеньку, з "іскрою" і блискучим камінчиком. Тільки туфлі, шкода, не лакові довелося взяти, але тут вже підключився здоровий глузд: весілля лише один день, а  на роботу в лакованих туфлях ходити не зручно. 
Втім із роботою у Бориса не ладналося. На овочебазі, куди йому дали направлення, кадровичка скривилася:
- Нам вантажники потрібні, а не інваліди.
Інших місць поки що не пропонували. От і сидів він удома, допомагав сестрам по господарству, ходив на молочну кухню за харчуванням для Ірочки, і навіть гуляв з дитиною у дворі, поки Варя прала і куховарила.

***

Відкриті партійно-комсомольські збори було призначено на четвер. Наталя тільки-но вранці змінилася з чергування, вдома і поспати не встигла, а на третю годину треба було знову їхати до лікарні. Тяжко звичайно, після доби, зате вона побачить усіх своїх подруг, і всіх разом запросить до ЗАГСу. І доктора Штільмана покличе, і Фіру Семенівну.
Перше питання, про виконання колективом соціалістичних зобов'язань напередодні п'ятдесятої річниці Великого Жовтня, Наталка спокійнісінько проспала, причаївшись за широкою спиною Анісії Спиридонівни, сестри-господарки із загальної хірургії, а ось друге стало для неї цілковитою несподіванкою.
Валентина Яківна, парторг, вона ж начмед, піднялася зі свого місця:
- А зараз ми привітаємо нашого героя! Соломоне Ізраїлевичу, прошу на трибуну!
Штільман підвівся, застібнув халат на всі чотири ґудзики і попрямував на сцену.
- Приємно, скажу вам, опинитися тут не з епікризом на патанатомічній конференції, а у якості героя, - похмуро пожартував він.
Смішки, що виникли в залі, були перервані брязкотом ложечки по склянці, після чого від імені МОЗ УзРСР доктору Штільману було зачитано Подяку за допомогу в ліквідації наслідків Ташкентського землетрусу та вручено відповідний документ разом із цінним подарунком – великою кришталевою вазою. Молодший і середній медичний персонал поряд з Наталею дружно зітхнув чи то від заздрощів, чи то від захоплення.
Слідом за доктором Штільманом на трибуну закликали Наталю і також вручили грамоту та подарунок. Та ще й який! Справжнісінький електричний самовар! Те, про що вона так довго мріяла, але дістати ніколи не сподівалася, бо дефіцит.
Коли вона, щаслива до нестями, попрямувала до зали, її зупинив голос комсорга:
- Не йди далеко, Качур. Зараз розбиратимемо твою аморальну поведінку.
Третім питанням було "різне".
Наталя оторопіло спинилася, а потім повернулася на сцену, притримуючи перед собою коробку з самоваром.
- Яку таку аморальну поведінку?
- А от зараз і з'ясуємо, - заявив комсорг, потрясаючи перед собою клаптиком якогось папірця. - У партком надійшов сигнал, і ми, товариші, зобов'язані відреагувати! 
- А з якого це часу ми реагуємо на анонімки?! - рикнув Штільман весь червоний від люті. Він сидів поки що на своєму місці, але будь-якої миті готовий був зірватися і стати на захист своєї улюблениці.
Фіра Семенівна притримувала його за халат і шепотіла, але так, що чули всі довкола:
- Слухай-но сюди, Моня, заспокойся, давай спершу хоч дізнаємося, що вони хочуть з-під Наталі!
А комсорг тим часом продовжував:
- Анонімок ми не розглядаємо, але цю скаргу підписано родичем медсестри Качур Міщенко Миколою Остаповичем, якому не пощастило проживати в одній квартирі з нашою Наталією Степанівною. Так ось. Товариш Міщенко стверджує, що Качур приводить додому невідомих осіб, влаштовує оргії та спить із тими особами в одному ліжку, чого він, як батько, дозволяти не бажає, бо виховує малолітню дочку.
- А він їм що, свічку тримав? - вигукнув хтось із дівчат із заднього ряду. 
Ага, це Таня Гайдук молоденька санітарочка із приймального відділу. Дівчина щойно влаштувалася на роботу, Наталя і не знала її майже.
Проте захисницю відразу ж осадили:
- Ти, Гайдук, мала ще подібні питання обговорювати. Ось виповниться вісімнадцять, тоді й спитаємо твою думку! То що скажеш, Качур?
- Неправда це все, - розгублено пробурмотіла Наталка, - не влаштовували ми з Борею ніяких оргій.
- Тобто ти визнаєш, що приводиш додому сторонніх чоловіків?
-  Який же Боря сторонній? Наречений він мій. Весілля у нас за два тижні.
Комсорг крякнув, весілля було неврахованим фактором, але лінію свою гнути не перестав.
- Весілля аж за два тижні, а спите вже в одному ліжку!
Наталчині щоки полум'яніли, наче транспарант "Слава КПРС", що висів над головами президії.
- Куди ж мені його покласти? - спробувала порозумітися бідолашна дівчина. - Іншого ліжка у нас все одно немає. Та й не помістилося б воно в моїй кімнаті.
Отут вже Штільман не витримав. Він злетів на трибуну. Спочатку говорив, потім голосно доводив, під кінець навіть грюкнув кулаком, але нічого не досяг. Проти "строгача" із занесенням в особисту справу, проголосували лише він сам, Фіра Семенівна та Таня Гайдук.