Глава 12

Вечір накотив своєю звичайною для цього світу чорнотою, запалюючи подекуди над головою електричні зірки. Кількість народу на алеї зменшилася і невдовзі Таріс залишився на самоті. Переночувати він вирішив на тій самій лавці де познайомився з Еліною. Він устиг задрімати, коли з'явилися ті двоє. Чоловік і жінка. Жека та Катюха. Не старі, але якісь пом'яті, з набряклими обличчями та сипливими голосами. Вони пахли чимось неприроднім і шукали щось у бочках для сміття. Жінка злякалася, натрапивши на Таріса, але не втекла, а навпаки, зраділа і закликала свого чоловіка. Вони одразу вгадали, що новий знайомий - така ж безпритульна істота, як і вони самі, хоча Таріс сподівався, що виглядає цілком пристойно. Нові друзі легко пішли на контакт, дозволили тримати себе за руки як завгодно довго, а потім запросили Таріса до себе. Мешкали вони в розкуроченій трансформаторній будці, де містилося два пляжні лежаки часів розвиненого соціалізму (які Таріс, через відсутність необхідних знань, сприйняв як два старі тапчани) і продавлений диван з усіх боків якого стирчали пружини. Натомість у "домі" була електрика, "організована" талановитим Жекою - лампочка під стелею та маленька пічка, на якій Катюха зварила знайомий Тарісові продукт – картоплю. Картоплини тутешні, щоправда, виявилися значно крупнішими, ніж на Таріоні, і м'якоть їхня була жовтою а не фіолетовою, але смак виявився цілком звичним. Таріс із задоволенням прийняв запрошення на вечерю. Окрім картоплі у парочки була і інша їжа, і ділилися вони нею охоче, на відміну від питва, яке гість навіть покуштувати не схотів. У першу ж ніч хазяї спробували обібрати Таріса - потягнули його заплічник. Чи то вкрасти хотіли, чи просто поцікавитися. Спроба була припинена появою в руці у гостя такого собі  чималенького ножичка, після чого Катюха з вереском кинулася під тапчан, Жека вдав, що він взагалі не при ділах, а Таріс знехтував власні принципи і прив'язав обох до себе в підпорядкування. Чи довго протримається зв'язок, він не знав, бо з настільки пропитими особами справи ніколи не мав.
Незважаючи на свій низький соціальний статус, незавидне матеріальне становище і просякнуті алкоголем мізки Жека з Катюхою вміли читати, писати і рахувати, і мали досить упорядковані знання про власний світ. З чого Таріс зробив висновок, що система освіти тут перебуває на високому рівні.
Насамперед ентар розібрався з цифрами, часом та календарем. Цифрові знаки відрізнялися, але їх було лише десять, тому труднощів не виникло, він усі швидко запам'ятав. Час повністю відповідав таріонському - доба, година, секунда. Все однакової з Таріоном тривалості. Таріса це не здивувало, бо так було у всіх світах, що відвідали першопрохідці. Календар відрізнявся лише тим, що рік ділився не на тридцять шість декад і п'ять днів Новоріччя, а на дванадцять місяців із різною кількістю днів у кожному. 
Вивчення мов також пішло напрочуд швидко, тим більше, що парочка воліла говорити по-різному. Спочатку, щоправда, довелося вичленити з лексикону Жеки окремі слова і навіть цілі фрази, що не мали жодного сенсу, проте, вживалися дуже часто, зате потім все стрімко полетіло уперед. До кінця третього дня ентар знав по дві сотні слів з  кожної мови і міг складати з них доволі зрозумілі  речення.
У перший же день Жека притяг Тарісові місцевий одяг - камуфляжні штани і чорну футболку з написом англійською: "Природа потребує нашого захисту". Треба відмітити, що з написом ентарові неабияк  пощастило, бо англійської Жека не знав і сам розгулював з вивіскою на грудях: "Я - лесбіянка!" Штани виявилися ентару закороткі, ще й широкі до того, але вибирати не було з чого. Таріс стягнув їх у поясі шкіряним поворозком і вирушив на заробітки разом із своїми новими друзями.
Їжу та випивку для себе парочка добувала різними шляхами. Катюха збирала та сортувала різне сміття, яке можна було потім продати, вона ж приносила в'ялі, некрасиві, але цілком їстівні овочі, котрі викидав "супермаркет у ТРЦ". Супермаркет у ТРЦ виявився тим самим ринком  який Таріс бачив в перший день. Жека вважав за краще заробляти живі гроші, він,  на іншому ринку, допомагав продавчиням носити важкі ящики, Цей базар, маленький, відкритий, був більш зрозумілий Тарісу, бо майже нічим не відрізнявся від подібного на Колисці. Жекін заробіток, увесь, без залишку, витрачався на "бухло".
Гроші, тобто платіжні одиниці, виявилися звичайнісінькими папірцями з портретами людей. Картку Таріс поки що не бачив.
Поводилися представники місцевого дна тихо, людям на очі потрапляти не поспішали, та й ті претензій до них не виставляли. По-справжньому Жека боявся лише "ментів" - хлопців у чорній формі, котрих Таріс за ці дні бачив лише разів зо два.
Це взагалі був дуже спокійний світ, практично позбавлений будь-якої агресії. Тут ніхто не носив зброї, люди спокійно гуляли у темряві, жінки не боялися розмовляти з незнайомими чоловіками і всюди ходили без супроводу. Юні дівчата іноді носили такі коротенькі спідниці, що їх навіть одягом назвати було складно, а оточуючі чоловіки не звертали на це жодної уваги.
Таріс розслабився і ніякої каверзи не чекав. Це стало його помилкою.
Він не помітив коли навіювання послабшало. Поведінка парочки зовсім не змінилася, хіба що випили вони того дня трохи менше ніж  звичайно, а Жека довго буркотів, що життя складне, грошей не вистачає, все навколо дорожчає і взагалі...
Катюха зварила місцевий напій "чай", який вона виробляла на своїй пічці щодня, заварюючи у каструлі з носиком трави, квіти та гілочки, які збирала тут же, у парку. Таріс куштував раніше  це варево і вважав його нешкідливим. Але не цього разу. Слабкість, сонливість і запаморочення накотили на нього настільки раптово, що не викликали жодних сумнівів у штучному походженні. Насилу подолавши кілька ліктів, що відділяли його від дверей, Таріс викликав шлунковий спазм і виверг залишки випитого прямо біля порогу. Потім схопив фляжку, в яку сам набирав воду з джерела, швиденько  випив все, що там було і повторив попередню дію. Більше ні на що сил у нього не вистачило, хіба що вихопити клинок. Але рука  ослабла, зброя випала на підлогу, а сам Таріс звалився зверху, прикривши її собою.
Цього не бачив ніхто, бо господарі щезли з будки саме перед тим, як Тарісові стало зле.
Отямився він уночі. Крізь розкриті навстіж двері в будку проникав  промінь нічного світила, воно все ж таки було у цьому світі! Холодне повітря гуляло приміщенням. Таріс так і лежав на підлозі, серед власної блювотини, стискаючи у руці порожню флягу. Рукоять клинка впиралася йому під ребра. І він, здається, обмочився. Жеки та Катюхи поблизу не було.
Голова крутилася, у вухах безжально гуло. Таріс насилу звівся на ноги, вийшов із будки і побрів до річки - купатися та прати одяг.
Повернувся він коли вже розвиднілося. Розклав мокрий одяг на кущах і завалився спати на твердій лежанці. Причину свого стану він знав, а аналізувати ситуацію не мав сили, як, зрештою, і збирати речі, розкидані по всій будці.
Остаточно прокинувся ентар, коли сонце вже стояло на вечірньому прузі. Ніхто за минулий день його не потурбував. Хазяї так і не з'явилися. У своєму стані Таріс помітив позитивні зміни. Одяг висох. Зброя лежала на тому самому місці, де Таріс залишив її.
Ентар окинув поглядом приміщення. Жека з Катюхою тут неабияк повправлялися! Тарісів заплічник, перевернули навиворіт, і кинули на дивані. Його вміст розкидали по всій будці. Халі та плащ затоптали. Від пояса, здається, намагалися відірвати захист, але не досягли успіху, тільки ледь подряпали шкіру. Коробочки з гігієнічними засобами потрощили, порошки та зілля розсипали по підлозі. Гребінець і золоті діоли вкрали. А от фляжку не рушили, як і клинок. Скоріш за все, побоялися наближатися навіть до сплячого Таріса. Добре, що бабчин амулет, Охоронець цнотливості, він ніколи не знімав і тарі нещодавно нанизав поруч із ним.
Таріс зібрав свої речі, почистив одяг і вирішив ще раз оглянути приміщення. І несподівано знайшов великий діол, що закотився під диван. Там же, під диваном, лежала річ, якої раніше він ніколи не бачив. Маленька прозора пластинка із наклеєною зверху металевою плівкою. Пластина мала десять гніздечок, плівка навпроти них була розірвана так, наче зсередини  щось діставали. На плівці виднілися письмена, хоча і пошкоджені, але цілком зрозумілі для тих, хто вміє читати. Ця штучка викликала сильний дискомфорт і Таріс вирішив зберегти її, щоб розібратися на дозвіллі.