Глава 9

Наступні три роки Кейтар та Гайсар успішно реалізовували отримані знання. Відразу після бою з драконами Гайсара закликали на аудієнцію до правителя. Там, на таємній раді, мова зайшла про організацію служби, яка була би здатна протистояти епідеміям. Гайсару запропонували очолити цю службу. А Кейтар офіційно став правителем  Дому  Сайгар і автоматично увійшов до складу Дев'ятки. Він вважався найбажанішим кандидатом у чоловіки для усіх високорідних дівчат, але з весіллям не поспішав. А от Гайсарові пощастило - він знайшов таки свою вайдорі [суджену] і зробив родову гілку плодоносною. Дружину, Айду, він зустрів на батьківщині Вальтена – у Домі Шарден, який здавна славився своїми красунями. Щоправда, дівчина була із бідного роду і не могла збагатити рід Таріса нічим, окрім своєї краси, але ентар не заперечував проти цього шлюбу.
- Гроші це порох, Гайсаре. Треба буде, заробимо, - сказав він. - Якщо кохаєш, одружуйся. Зміцни свою гілку, і твій обов'язок перед родом буде виконано.
Гайсар до свого обов'язку поставився вкрай серйозно.  За три роки вони з Айдою народили двох синів і не збиралися на цьому зупинятися.
І все йшло ніби-то непогано, ось тільки люди за спиною почали перешіптуватися: а може, Таріс ніякий і не першопроходець? Матінка кілька разів плакала, повертаючись з ринку, Вальтен сердився і дорікав їй за щось. Але апофеозом стала бійка Люсьяни з одним із її високорідних друзів. Доросла вже майже, шістнадцятирічна дівчина поцілила кулаком у ніс товаришу, коли той надумав у її присутності переказувати базарні плітки. Зам'яти скандал, на жаль, не вийшло. Батько хлопчини входив, як і Таріс, до правління Дому, а ще  був лютим супротивником жіночої освіти. Він одразу ж подав Кейтарові скаргу на Таріса і його вихованку. Причому зробив це під час загальних зборів, при свідках, так, що і Кейтар не мав жодної можливості залагодити справу миром. Довелося скаргу розглядати. Кейтар уважно вислухав доводи позивача, погодився з його висновком про те, що жінок у Колиску допускати ні в якому разі не можна, бо вони ні на що не здатні, а потім перепитав:
- Я правильно зрозумів, Лідаре? Твого сина побило дівчисько, яке ніколи не вивчало бойових мистецтв? За стільки років він навіть ухилятися не навчився? Я, до речі, чув, що й з інших дисциплін Люсьяна випереджає його. То кому з них не місце у Колисці?
Присутні почали підсміюватися. Лідар позиватися далі не став, бо його син дійсно не виявляв особливих успіхів у навчанні. 
У Таріса  від цієї історії залишилося певне здивування. Не думав він, що Кейтар цікавиться успіхами маленької ф'ямми.
А Люсь суворий опікун все ж таки покарав - позбавив солодкого аж  на три декади. Щоби руки не розпускала навіть тоді, коли провокують. А то знайшлася тут така собі... захисниця!

***

На те, що з кожним роком Лотар дедалі рідше активує підсилювач, Таріс звернув увагу давно. Але останнім часом це стало особливо помітним. На перший погляд небажання правителя застосовувати тар було цілком зрозуміле - таким чином він намагався зберегти залишки власного зору. І все ж Таріса таке просте пояснення не задовільнило. 
Те, що своїм наступником Лотар  бачить Кейтара, ні для кого не було таємницею, але оголошувати це правитель не поспішав, хоча момент був дуже зручний. Зараз у Дев'ятці  претендувати на тар могли лише сам правитель та його син, інші вже намагалися. Безуспішно. Ніхто не здолав Лотара. Навіть підсліпуватий він був сильнішим за всіх. Висновок з усього цього міг бути тільки один - Кейтар теж спробував, потайки, але у нього нічого не вийшло. Тому Лотар і впроваджував нову схему правління, таку, з якою міг би впоратися найслабкіший менталіст або людина взагалі без дару. І вибудовував він її, ясна річ, під Кейтара. Поволі правитель міняв ментальний вплив на  звичайні методи управління: створив службу порятунку, посилив варту, організував нехай і невелику, але регулярну армію, яку, за необхідності, можна було поповнити шарденськими найманцями, прийняв на озброєння кілька цікавих винаходів.
Такі, здавалося б, прості дії принесли цілком відчутний результат. Вільні Острови, що псували життя насамперед Дому Шарден, зачаїлися. Шарденці змогли зосередитись на видобутку корисних копалин. Виробництво на Сайгарі та Хасіні завдяки цьому зросло, а на Аймірі з'явилася нова промислова корпорація, очолювана жвавим хлопцем на ім'я Харід, не високорідним, до речі, але вельми талановитим. Харід винайшов та налагодив випуск літальних апаратів великої вантажопідйомності, так званих манубів.  Це дозволило вирішити проблему транспортування товарів між островами. Таким чином, добробут таріонців, підвладних Лотару Сайгару, покращався. Життя налагоджувалося. І лише чисельність населення планети зростала вкрай повільно, а в деякі роки не збільшувалася зовсім. Мудріші вважали, що винна в тому остання пандемія. Усі, хто захворів на той момент, коли Янтар активував підсилювач, одужали, але виявилися безплідними. А значна частина тих, хто не встиг захворіти, потрапили під ментальне відлуння і втратили потяг до своєї пари. Тож і народили вони за минулі тридцять літ одну-дві, зрідка три дитини, не більше, а цього було недостатньо. Надія була лише на тих, хто з'явився на світ уже після епідемії, але вони або були ще занадто молоді, або не встигли поки що завести більше одного-двох дітей. А багато з них  і не бажали більшого, оскільки самі виросли у маленьких сім'ях. І ось тут, вважав Таріс, ментальний стимул став би якраз в нагоді. Але ж  ні, Лотар жодного разу не скористався своїм правом вплинути на демографічну ситуацію. Звичайно, для цього їм з Тіер довелося би періодично виставляти на показ свої подружні стосунки, але коли це кого бентежило? Відносини законні, всі і так знають, що вони є, то чому б не поділитися щастям з народом? Проте, вирушаючи до спальні, правитель щоразу залишав тар у Залі Дев'яти, так, ніби Тіері була йому коханкою, а не дружиною.

***

Час ішов, і нарешті настав день, коли Айкит визнав, що більше нічого не може дати своєму підопічному. Підготовку до переходу було завершено, навіть мішок з необхідними речами зібраний.
- Не знаю, що далі, тепер справа тільки за тобою, – сказав учитель Тарісу. - Відчуваю, що потрібен ще якийсь стимул, але не уявляю який.
Таріс також не знав. Він попрощався з Айкитом і, не поспішаючи, попрямував до притулку Янізи, хотів, як завжди, зустріти Люсь і прогулятися з нею до дому. Такого ритуалу вони дотримувалися вже багато років, адже, по суті, ця прогулянка була для них єдиною можливістю поспілкуватися протягом дня. Зазвичай, поки вони неквапливо йшли на свій острівець, Люсьяна встигала викласти своєму тою всі новини, поділитися досягненнями, запитати поради, а іноді й розпитати про його справи і навіть порадити щось тямуще. Таріс дорожив цими хвилинами. Проте сьогодні все пішло не так.
Ледве ентар вийшов на порослий низькою травичою двір притулку, як побачив Люсьяну і Кейтара. Вони йшли геть по доріжці, що вела до острівця Таріса.
Кейтар проводжає Люсь? Бути такого не може! Можливо, він прийшов у  якійсь справі і хоче зустрітися з братом? Та ні, вони не поспішають, просто гуляють, і так захопилися бесідою, що не помічають Таріса, який  їм мало не на п'яти наступає. А на містку перед куполами взагалі зупинилися, розійтися не можуть. Кейтар поводиться шанобливо. Він Люсь навіть за руку жодного разу не взяв. Але в його бажаннях немає таємниці для Таріса, як, втім, і в емоціях Люсьяни - обидвоє випромінюють їх без застереження. 
В повному шоці від побаченого Таріс звернув з доріжки і пішов на інший місток, що вів до його будинку.
Коли Люсьяна, з палаючими щоками, підійшла до великої бані куполів, Таріс уже чекав її.
- Як часто Кейтар приходить до тебе і як давно це триває? - спитав він.
- Вдруге, - промовила дівчина, - з Новоріччя. Ти обурений?
- Не хочу бачити твоїх сліз, коли Лотар не дозволить!
Так, Таріс міг бути жорстким. Він навмисне нагадав Люсь, як Кейтар відмовився від неї колись. Звичайно, тепер вона не безрідне заморене пташеня, а цілком перспективна наречена, вихованка високого роду, але все одно нехай не плекає необґрунтованих надій. І все ж зайве жорстоким він бути не бажав:
- Тобі всього сімнадцять. До повноліття ще півтора роки. Наразі я забороняю вам зустрічатися, бо ти ще замала. Але, якщо через рік Кейтар не передумає і зробить офіційну пропозицію, я дам свою згоду.
Люсьяна похнюпилась і пішла на свою половину. Тепер залишалося донести ту саму істину до її коханого.
З братом Таріс взагалі не церемонився, попри будь який етикет з'явився без запрошення  до палацу і попрямував у його покої. Зупинити ентара жоден вартовий не наважився.
- Кейтаре, ти, звичайно, мені брат, але так вже вийшло, що моя сім'я - це Люсь, - почав він від порогу. -  І я не дозволю тобі обійтися з нею так, як Лотар обійшовся колись з моєю матір'ю або з матір'ю Гайсара.
Від такого напору Кейтар розгубився і одразу почав завіряти брата,  що у нього і в думках  нічого подібного не було. У відповідь на що Таріс озвучив йому те саме рішення, що і Люсьяні, але при цьому додав:
- Перед тим, як прийдеш свататися, раджу тобі вирішити всі питання з Лотаром. 
Кейтар був настільки обурений вторгненням Таріса, що, навіть вкладаючись спати, не міг заспокоїтися. От же братчик, хвіст  драконячий! Він же не лише його, Кейтара, безпідставно звинуватив невідомо в чому, він і дівчатко засмутив! Бідолашна Люсь лежить тепер у своєму ліжечку і тихенько плаче, навіть схлипи її Кейтар чує так,  ніби вона ось тут, поруч. А ще вона думає про нього, хороше думає, з любов'ю,  і теж вважає, що Таріс не правий. Навіщо було забороняти їм зустрічатися, адже Кейтар ніколи не порушив би закону, він кохає Люсь, а значить і зла заподіяти їй не може. Ось, знову схлипнула, так, ніби на його плечі… 
Серце впало, наче в прірву, Кейтар різко підвівся у ліжку:
- Люсьяно! Ти мене чуєш?
- Авжеж чую, Кейтаре, я тобі вже півгодини скаржуся, а ти не відповідаєш, думала спиш.
Наречена, вона його наречена! Та сама, яку серце почує, навіть якщо вона мешкатиме на іншому острові! Все як бабця колись обіцяла!
- Є у тебе наречена, - казала Яніза, коли тринадцятирічний  Кейтар прибіг до неї, довідавшись про пророцтво, зроблене для Таріса. - Настане час, почуєш її серцем через море, бо мешкатиме вона на іншому острові. От тільки не вийде з того нічого доброго. Сам від неї зречешся, бо ціна видасться надто високою!
І треба ж, як усе справдилося! І зрікся, сталося! Але ж вона вибачила і любить, як і раніше, у цьому Кейтар сумніву не мав.
- Ми не розлучимося, Люсь, і волі Таріса не порушимо, - ментальна розмова нічим не відрізнялася від звичайної,  Кейтар освоїв її за кілька хвилин, - виконаємо всі його забаганки. Зустрічатися не будемо, але спілкуватимемося щоночі. Цього ж він не забороняв? А рік мине швидко!