Глава 9

Наступні три роки Кейтар та Гайсар успішно реалізовували отримані знання.

Відразу після бою з драконами Гайсара закликали на аудієнцію до правителя. Там, на таємній раді, мова зайшла про організацію служби, яка була би здатна протистояти епідеміям. Гайсару запропонували очолити цю службу. А Кейтар офіційно став правителем  Дому  Сайгар і автоматично увійшов до складу Дев'ятки. Він вважався найбажанішим кандидатом у чоловіки для усіх високорідних дівчат, але з весіллям не поспішав.

А от Гайсарові пощастило - він знайшов таки свою вайдорі - суджену - і зробив родову гілку плодоносною. Дружину, Айду, він зустрів на батьківщині Вальтена – у Домі Шарден, який здавна славився своїми красунями. Щоправда, дівчина була із бідного роду і не могла збагатити рід Таріса нічим, окрім своєї краси, але ентар не заперечував проти цього шлюбу.

- Гроші це порох, Гайсаре. Треба буде, заробимо, - сказав він. - Якщо кохаєш, одружуйся. Зміцни свою гілку, і твій обов'язок перед родом буде виконано.
Гайсар до свого обов'язку поставився вкрай серйозно.  За три роки вони з Айдою народили двох синів і не збиралися на цьому зупинятися.

І все йшло ніби-то непогано, ось тільки люди за спиною почали перешіптуватися: а може Таріс ніякий і не першопроходець?

Матінка кілька разів плакала, повертаючись з ринку, Вальтен сердився і дорікав їй за щось. Але апофеозом стала бійка Люсьяни з одним із її високорідних друзів. Доросла вже майже, шістнадцятирічна дівчина поцілила кулаком у ніс товаришу, коли той надумав у її присутності переказувати базарні плітки.

Зам'яти скандал, на жаль, не вийшло. Батько хлопчини входив, як і Таріс, до правління Дому, а ще  був лютим супротивником жіночої освіти. Він одразу ж подав Кейтарові скаргу на Таріса і його вихованку. Причому зробив це під час загальних зборів, при свідках, так, що і Кейтар не мав жодної можливості залагодити справу миром. Довелося скаргу розглядати.

Кейтар уважно вислухав доводи позивача, погодився з його висновком про те, що жінок у Колиску допускати ні в якому разі не можна, бо вони ні на що не здатні, а потім перепитав:

- Я правильно зрозумів, Лідаре? Твого сина побило дівчисько, яке ніколи не вивчало бойових мистецтв? За стільки років він навіть ухилятися не навчився? Я, до речі, чув, що й з інших дисциплін Люсьяна випереджає його. То кому з них не місце у Колисці?

Присутні почали підсміюватися. Лідар позиватися далі не став, бо його син дійсно не виявляв особливих успіхів у навчанні. 

У Таріса  від цієї історії залишилося певне здивування. Не думав він, що Кейтар цікавиться успіхами маленької ф'ямми.

А Люсь суворий опікун все ж таки покарав - позбавив солодкого аж  на три декади. Щоби руки не розпускала навіть тоді, коли провокують. А то знайшлася тут така собі... захисниця!

***

На те, що з кожним роком Лотар дедалі рідше активує підсилювач, Таріс звернув увагу давно. Але останнім часом це стало особливо помітним. На перший погляд небажання правителя застосовувати тар було цілком зрозуміле - таким чином він намагався зберегти залишки власного зору. І все ж Таріса таке просте пояснення не задовільнило. 

Те, що своїм наступником Лотар  бачить Кейтара, ні для кого не було таємницею, але оголошувати це правитель не поспішав, хоча момент був дуже зручний. Зараз у Дев'ятці  претендувати на тар могли лише сам правитель та його син, інші вже намагалися. Безуспішно. Ніхто не здолав Лотара. Навіть підсліпуватий він був сильнішим за всіх.

Висновок з усього цього міг бути тільки один - Кейтар теж спробував, потайки, але у нього нічого не вийшло. Тому Лотар і впроваджував нову схему правління, таку, з якою міг би впоратися найслабкіший менталіст або людина взагалі без дару. І вибудовував він її, ясна річ, під Кейтара.

Поволі правитель міняв ментальний вплив на  звичайні методи управління: створив службу порятунку, посилив варту, організував нехай і невелику, але регулярну армію, яку, за необхідності, можна було поповнити шарденськими найманцями, прийняв на озброєння кілька цікавих винаходів.

Такі, здавалося б, прості дії принесли цілком відчутний результат. Вільні Острови, що псували життя насамперед Дому Шарден, зачаїлися. Шарденці змогли зосередитись на видобутку корисних копалин. Виробництво на Сайгарі та Хасіні завдяки цьому зросло, а на Аймірі з'явилася нова промислова корпорація, очолювана жвавим хлопцем на ім'я Харід, не високорідним, до речі, але вельми талановитим.

Харід винайшов та налагодив випуск літальних апаратів великої вантажопідйомності, так званих манубів.  Це дозволило вирішити проблему транспортування товарів між островами. Таким чином, добробут таріонців, підвладних Лотару Сайгару, покращався. Життя налагоджувалося.

І лише чисельність населення планети зростала вкрай повільно, а в деякі роки не збільшувалася зовсім. Мудріші вважали, що винна в тому остання пандемія. Усі, хто захворів на той момент, коли Янтар активував підсилювач, одужали, але виявилися безплідними. А значна частина тих, хто не встиг захворіти, потрапили під ментальне відлуння і втратили потяг до своєї пари. Тож і народили вони за минулі тридцять літ одну-дві, зрідка три дитини, не більше, а цього було недостатньо. Надія була лише на тих, хто з'явився на світ уже після епідемії, але вони або були ще занадто молоді, або не встигли поки що завести більше одного-двох дітей. А багато з них  і не бажали більшого, оскільки самі виросли у маленьких сім'ях.

І ось тут, вважав Таріс, ментальний стимул став би якраз у нагоді. Але ж  ні, Лотар жодного разу не скористався своїм правом вплинути на демографічну ситуацію. Звичайно, для цього їм з Тіер довелося б періодично виставляти на показ свої подружні стосунки, але коли це кого бентежило? Відносини ж законні, всі і так знають, що вони є, то чому б не поділитися щастям з народом? Проте, вирушаючи до спальні, правитель щоразу залишав тар у Залі Дев'яти, так, ніби Тіері була йому коханкою, а не дружиною.