Глава 6

Ті шість років, що відділяли перше повноліття від другого, вважалися у сколярів найцікавішими у житті, і були, зрозуміло, справжнім клопотом для наставників. Чого тільки не вигадували винахідливі молодики у цей період! І ентари в цьому плані, зазвичай, не відрізнялися від своїх однолітків. Але не у випадку Таріса, Гайсара та Кейтара. Ці троє вчилися з таким фанатизмом, що викладачі дивувалися. Воно було тим більш дивно, бо ніякого  суперництва між хлопцями не спостерігалося. Пріоритети кожного були визначені. Таріс марив подорожами в інші світи, Кейтар мріяв про владу, Гайсар – про військову кар'єру. Тепер, окрім військової справи, бойових мистецтв та ментальних практик усі троє вивчали Закони та цілительство – сакральну науку Дому Сайгар. У лікуванні та ментальних практиках попереду йшов Таріс. Він швидко, і без підказки, зрозумів, як поєднати обидві науки, а ще - як вигідніше застосувати наявні знання на практиці. Він зміг би стати видатним цілителем, якби хоч деколи "палав", тобто віддавався на повну. Та ні. Щодо пацієнтів він завжди був дуже стриманим, лікував, але не на шкоду собі. Гайсар же міг захопитися, особливо якщо мав справу з пораненими. Іноді він так викладався, що лікувати доводилося вже його. На жаль, інші галузі медицини його мало цікавили і в них він був не настільки обізнаним. Ну і звичайно ж, він був найкращим у військовій справі. Кейтар був неперевершеним у бойовому танці і добре знався на Законах. Цілительство, як таке, його не цікавило, зате він проявив себе неабияким адміністратором і вигадав новий спосіб сортування хворих - не за чергою, як було раніше, а за важкістю стану. Відбір проводився студіозусами, ще до того, як хворі потрапляли до до лікарів, і це, неочікувано, зробило лікування набагато більш ефективним. 

Мудріший з учнями.

***

До  Зірок Хранителька вирушила після вісімнадцятиріччя правнука. До другого повноліття залишався майже рік, проте Таріс почувався готовим до самостійного життя. Він впевнено  керував своїм гніздом, та й фінансами розпоряджався цілком успішно. А був Таріс аж ніяк не бідний, бо від прабабки йому дісталася вельми пристойна спадщина. Гайсара та Айкита Хранителька також не обділила, а от Кейтара та Лотара у заповіті навіть не згадала. Не спустила Лотарові зверхнього ставлення до Таріса. А Кейтара просто не любила і ніколи не визнавала своїм правнуком, про що не стидалася нагадувати не лише Лотару, але й усім підряд. За це Тіері та Ррідон її люто ненавиділи, а Лотар відкрито називав божевільною. Кейтар ображався на Янізу, але емоцій своїх не видавав. Уміння тримати лице він засвоїв чи не найпершим з усіх наук. Тепер упіймати його на щирих почуттях міг хіба що хороший менталіст.
Коли Таріс, Гайсар та Айкит вирішили частину отриманих грошей віддати на благодійний проект, ніхто не очікував, що Кейтар приєднається. Але він прийшов, виклав на стіл два повноважних тарі [грошова одиниця прийнята для розрахунку між Домами, виражена в літанієвому еквіваленті] і сказав:
- Ось. Моя частка!
- Твоя частка найбільша. Отже тобі й керувати фондом, - сказав Айкит, додаючи до цієї чималої суми ще ті три тарі, що зібрали вони з Гайсаром та Тарісом.
Так на Колисці з'явився притулок Янізи - прихисток для тяжкохворих і вмираючих, яким не знайшлося місця серед людей.

***

Друге повноліття – визначний момент у житті будь-якого таріонця. Після дев'ятнадцяти дозволялося одружуватися. Також до цього віку можна було завершити освіту. Багато сколярів у дев'ятнадцять залишали стіни університету. Так колись вчинив  Лотар - одружився і повністю присвятив себе державним справам. До повної зрілості, що наступала у двадцять п'ять, вчилися лише ті, хто бажав отримат звання мудрішого.
Ніхто з вихованців Айкита Колиски не покинув. Таріс продовжив підготовку до міжсвітової подорожі, Кейтар впритул зайнявся економікою, Гайсар несподівано захопився тактикою ліквідації наслідків катастроф та епідемій. При цьому вони не припиняли вдосконалюватися у цілительстві та бойових мистецтвах. Одружуватися  ні Гайсар, ні Кейтар поки що не збиралися. Кейтар, без сумніву, крутив інтрижки у палаці. Там на це дивилися крізь прикриті повіки, а спадкоємець був надто гарний, щоб залишитися поза увагою жінок. Гайсар чекав на свою наречену.

***

Люсь, маленька обірвана дівчинка, з'явилася на Колисці разом зі своєю хворою матір'ю. Нещасній жінці допомогти вже було неможливо - кісткова гнилизна вразила майже весь її організм, перетворивши кров на отруту. Єдине, що змогли зробити цілителі, це полегшити страждання бідолашної, змусивши за допомогою ментального наказу забути про страшний біль у всьому тілі. Та вона і за це була вдячна.  Айкит пожалів жінку і направив у притулок, адже була вона бродячою співачкою, переїжджала з одного острова на другий і домівки своєї не мала. Дівчинка залишилася поряд з нею, спала з матір'ю на тапчані, їла юшку, що варили для хворих. Іноді добрі люди, які відвідували знедолених, підгодовували її. Була вона брудною і недоглянутою, неймовірно худою, і надзвичайно мудрою для свого віку. Дуже швидко дівчинка зрозуміла - якщо допомагатиме тим, хто відходить до Зірок, у мисці юшки їй не відмовлять. От і бігала вона з ранку до ночі між тапчанами: кому води подати, кому вазу нічну, кого нагодувати треба, а когось і просто за руку потримати. Одного ранку тіло її матері віднесли на поховальне вогнище, але Люсь так і не пішла з притулку. Так само допопомогала вмираючим, от тільки  стала ще більш обірваною та жалюгідною. 
А ще Люсь закохалася у Кейтара.  Не зводила з нього очей коли той приходив у притулок, дарувала квіточки, зібрані у дворі, черепашки та строкаті морські камінці, знайдені в протоках між острівцями. А потім хтось надоумив її звернутися до спадкоємця з проханням.