Глава 6

Ті шість років, що відділяли перше повноліття від другого, вважалися у сколярів найцікавішими у житті, і були, зрозуміло, справжнім клопотом для наставників. Чого тільки не вигадували винахідливі молодики у цей період! І ентари в цьому плані, зазвичай, не відрізнялися від своїх однолітків. Але не у випадку Таріса, Гайсара та Кейтара. Ці троє вчилися з таким фанатизмом, що викладачі дивувалися. Воно було тим більш дивно, бо ніякого  суперництва між хлопцями не спостерігалося. Пріоритети кожного були визначені. Таріс марив подорожами в інші світи, Кейтар мріяв про владу, Гайсар – про військову кар'єру. Тепер, окрім військової справи, бойових мистецтв та ментальних практик усі троє вивчали Закони та цілительство – сакральну науку Дому Сайгар. У лікуванні та ментальних практиках попереду йшов Таріс. Він швидко, і без підказки, зрозумів, як поєднати обидві науки, а ще - як вигідніше застосувати наявні знання на практиці. Він зміг би стати видатним цілителем, якби хоч деколи "палав", тобто віддавався на повну. Та ні. Щодо пацієнтів він завжди був дуже стриманим, лікував, але не на шкоду собі. Гайсар же міг захопитися, особливо якщо мав справу з пораненими. Іноді він так викладався, що лікувати доводилося вже його. На жаль, інші галузі медицини його мало цікавили і в них він був не настільки обізнаним. Ну і звичайно ж, він був найкращим у військовій справі. Кейтар був неперевершеним у бойовому танці і добре знався на Законах. Цілительство, як таке, його не цікавило, зате він проявив себе неабияким адміністратором і вигадав новий спосіб сортування хворих - не за чергою, як було раніше, а за важкістю стану. Відбір проводився студіозусами, ще до того, як хворі потрапляли до до лікарів, і це, неочікувано, зробило лікування набагато більш ефективним. 

***

До  Зірок Хранителька вирушила після вісімнадцятиріччя правнука. До другого повноліття залишався майже рік, проте Таріс почувався готовим до самостійного життя. Він впевнено  керував своїм гніздом, та й фінансами розпоряджався цілком успішно. А був Таріс аж ніяк не бідний, бо від прабабки йому дісталася вельми пристойна спадщина. Гайсара та Айкита Хранителька також не обділила, а от Кейтара та Лотара у заповіті навіть не згадала. Не спустила Лотарові зверхнього ставлення до Таріса. А Кейтара просто не любила і ніколи не визнавала своїм правнуком, про що не стидалася нагадувати не лише Лотару, але й усім підряд. За це Тіері та Ррідон її люто ненавиділи, а Лотар відкрито називав божевільною. Кейтар ображався на Янізу, але емоцій своїх не видавав. Уміння тримати лице він засвоїв чи не найпершим з усіх наук. Тепер упіймати його на щирих почуттях міг хіба що хороший менталіст.
Коли Таріс, Гайсар та Айкит вирішили частину отриманих грошей віддати на благодійний проект, ніхто не очікував, що Кейтар приєднається. Але він прийшов, виклав на стіл два повноважних тарі [грошова одиниця прийнята для розрахунку між Домами, виражена в літанієвому еквіваленті] і сказав:
- Ось. Моя частка!
- Твоя частка найбільша. Отже тобі й керувати фондом, - сказав Айкит, додаючи до цієї чималої суми ще ті три тарі, що зібрали вони з Гайсаром та Тарісом.
Так на Колисці з'явився притулок Янізи - прихисток для тяжкохворих і вмираючих, яким не знайшлося місця серед людей.

***

Друге повноліття – визначний момент у житті будь-якого таріонця. Після дев'ятнадцяти дозволялося одружуватися. Також до цього віку можна було завершити освіту. Багато сколярів у дев'ятнадцять залишали стіни університету. Так колись вчинив  Лотар - одружився і повністю присвятив себе державним справам. До повної зрілості, що наступала у двадцять п'ять, вчилися лише ті, хто бажав отримат звання мудрішого.
Ніхто з вихованців Айкита Колиски не покинув. Таріс продовжив підготовку до міжсвітової подорожі, Кейтар впритул зайнявся економікою, Гайсар несподівано захопився тактикою ліквідації наслідків катастроф та епідемій. При цьому вони не припиняли вдосконалюватися у цілительстві та бойових мистецтвах. Одружуватися а ні Гайсар, а ні Кейтар поки що не збиралися. Кейтар, без сумніву, крутив інтрижки у палаці. Там на це дивилися крізь прикриті повіки, а спадкоємець був надто гарний, щоб залишитися поза увагою жінок. Гайсар чекав на свою наречену.

***

Люсь, маленька обірвана дівчинка, з'явилася на Колисці разом зі своєю хворою матір'ю. Нещасній жінці допомогти вже було неможливо - кісткова гнилизна вразила майже весь її організм, перетворивши кров на отруту. Єдине, що змогли зробити цілителі, це полегшити страждання бідолашної, змусивши її, за допомогою ментального наказу, забути про страшний біль у всьому тілі. Та вона і за це була вдячна.  Айкит пожалів жінку і направив у притулок, адже була вона бродячою співачкою, переїжджала з одного острова на другий і домівки своєї не мала. Дівчинка залишилася поряд з нею, спала з матір'ю на тапчані, їла юшку, що варили для хворих. Іноді добрі люди, які відвідували знедолених, підгодовували її. Була вона брудною і недоглянутою, неймовірно худою, і надзвичайно мудрою для свого віку. Дуже швидко дівчинка зрозуміла - якщо допомагатиме тим, хто відходить до Зірок, у мисці юшки їй не відмовлять. От і бігала вона з ранку до ночі між тапчанами: кому води подати, кому вазу нічну, кого нагодувати треба, а когось і просто за руку потримати. Одного ранку тіло її матері віднесли на поховальне багаття, але Люсь так і не пішла з притулку. Так само помагала вмираючим, от тільки виглядати стала ще більш обірваною та жалюгідною. 
А ще Люсь закохалася у Кейтара.  Не зводила з нього очей коли той приходив у притулок, дарувала квіточки, зібрані у дворі, черепашки та строкаті морські камінці, знайдені в протоках між острівцями. А потім хтось із пацієнтів надоумив її звернутися до спадкоємця з проханням.
Того дня трійця студіозусів з'явилася у заклад разом, що останнім часом траплялося не часто - кожен з хлопців мав тепер індивідуальний розклад. Тож усі вони стали свідками наступної сцени. 
Побачивши Кейтара, Люсь кинулася до нього, бухнулася в ноги, і вчепилася липкими долоньками в краї його сіна. Кейтар кинувся було тікати, але де там! Вона не відчепилася навіть коли він потяг її за собою по траві. Переляканий ентар відступав, а дівчинка, тим часом, благала:
- Добрий ентар, прекрасний ентар, візьми мене до себе у ф'ямми! Я любитиму тебе міцно-міцно, найбільше за всіх!
- Та відчепись ти! - Кейтар гарячково намагався відірвати чіпкі долоньки від свого вбрання. - Яка ще ф'ямма? Не можу я! Батько не дозволить!
Таріс з Гайсаром дивилися на цю картину, не знаючи, що робити. Дівчати було невимовно шкода, але Кейтар правий - подібні питання може вирішувати тільки очільник роду, в даному випадку - Лотар Сайгар.
- Лотар дійсно не дозволить, - задумливо промовив Таріс. - Навіщо йому чужі діти? Він і своїх не бажає знати!
Нарешті Кейтарові вдалося звільнитися. Він розвернувся і швидко пішов геть. Люсь сиділа на траві і мовчки, по-дорослому, плакала. Таріс дивився братові у слід і чітко відчував не лише його емоції - досаду, розгубленість і злість на власне безсилля, а й знав про що той думає. Уперше в житті не підсвідомо знав, а цілком свідомо чув! Кейтар хотів відійти подалі від братів і вже поза їхньою увагою відкрити портал у палац, тому що така проста дія, як перехід, доступна не лише ентарам, а й багатьом не високородним, давалася йому надзвичайно важко. Іноді його портали відкривалися лише після п'ятої спроби. А ще він, можливо, й хотів би допомогти дівчинці, але повністю залежав від Лотара і ніколи б не наважився йому суперечити.
Поки Таріс осягав нове знання, що  відкрилося йому так раптово, Гайсар торкнув брата за плече:
- Може, відведемо її до матінки? Нехай вимиє і сорочечку якусь підбере з наших дитячих.
Дотик брата ніби шлюз якийсь відчинив у голові Таріса. Думки Гайсара ринули потоком! Брат не засуджував Кейтара, лише шкодував, що така чудова можливість прилаштувати хорошу дитину не здійсниться. Проскочила шалена думка: "А може, Таріс?", Але відразу змінилася розумінням, що Таріс, як і Кейтар, належить до роду Лотара, а отже знаходиться в тому ж самому становищі, що і спадкоємець. Сам же Гайсар у всьому залежить від Таріса і не може без дозволу привести дитину до його гнізда. А ще, десь глибоко, Гайсар сподівався, що Тарісові начхати на Лотара!
- Послухай-но, Люсь, - Таріс ступив до дівчинки, - а як тобі ми з Гайсаром? Подобаємось? Ми, може, і не такі прекрасні, як твій коханий, але теж дуже добрі. Ходімо до нашої матінки?  Тобі ж смакують її пиріжки?
Люсь обережно кивнула. Таріса вона знала, він кілька разів приходив і сидів біля її матері, коли та ще була жива, а Гайсар і справді приносив пиріжки. Смачні, з нарією і тамою [козячим сиром та помідорами].
- От і добре! Тоді йди з Гайсаром. Я буду пізніше.
Йому треба було терміново поговорити з Айкитом.
Айкит зрадів, коли почув про нові можливості Таріса.
- Ми на вірному шляху! - тріумфував він.
Поки що Таріс зміг "прочитати" тільки найближчих людей, але він зробив це на двадцять років раніше, ніж те саме вийшло у Айкита, а отже, і все інше станеться набагато скоріше, ніж вони розраховували!
- Отже нам потрібно…
- ...збільшити навантаження! - закінчив Таріс за вчителя, і відразу розсміявся, - ні-ні, тебе я не читаю, але ти настільки передбачуваний…
- Ось і почнемо завтра на світанку. Не спізнюйся, пророче. Слухатимеш, як прокидаються старші сколярі. Коли їх будять, вони подумки так матюкаються, що тільки глухий не почує. Якби подібне вимовлялося вголос, Колиска від сорому провалилася б у прірву! Але ти ще про щось хотів спитати. Що тебе турбує?
- Я хочу вийти з роду Лотара та заснувати свій власний рід.
Спочатку Айкит здивувався. Вийти з наймогутнішого таріонського роду і заснувати свій, нікому не відомий, не надто багатий рід, який  не має жодної підтримки? Залишитися без захисту? Більшої дурниці Таріс не міг вигадати?
- Ти з глузду з'їхав, хлопче?
- Не хочу залежати від Лотарі. Хочу сам ухвалювати рішення!
Так, це гідний мотив. Рід Лотара Таріс ніколи не очолить, Кейтар - офіційний спадкоємець. Отже, Тарісу завжди доведеться жити за вказівкою. І його дітям, до речі, також.
А може не така вже погана ідея хлопця? Якщо подумати, що він втрачає? Любов батька? Її ніколи не було! За дев'ятнадцять років Лотар бачив свого сина щонайбільше разів п'ять чи шість. Фінансове забезпечення? Та не таке вже воно й велике, спадщина Янізи куди більш вагома, а запити в Таріса надзвичайно скромні. Популярність серед голів високих родів? Таріса не запрошували на жоден урочистий захід і в той же час популярнішої людини на Таріоні, напевне, нема. Кого не спитай, усі знають - ось він, Таріс, майбутній першопроходець!
- Хочу щоб Гайсар увійшов у високий рід, та й мати з Вальтеном цього гідні.
Без Таріса Гайсару ніколи не стати високородним. Невизнаний син Лотара! Навіть сліпому видно, що вони з Тарісом брати, настільки схожі хлопці один на одного! Таріс – ентар. Його рід, яким би маленьким він не був, опиниться одразу на самій верхівці суспільства. Мабуть це справді єдина можливість надати Гайсарові офіційної шляхетності. Та й ухвалювати рішення незалежно від Лотара... у цьому щось є! Тому що, чим далі, тим більше Айкитові здається, що на всі дії Лотара щодо Таріса впливає Тіері. І навіть не вона сама, а її брат, ентар Го Ерр.
- У рід має входити щонайменше троє дорослих чоловіків, - промовив Айкіт.
- Я, Гайсар та Вальтен.
- Добре. Ти очолиш старшу гілку, Гайсар та Вальтен – молодші. Вальтенова гілка  вважається плодоносною. Гайсар, можливо, незабаром теж одружиться, народить дітей, і його гілка стане повноцінною. А ти? Верхівка роду не може бути усіченою! Ти ж не надумав оженитися і перервати підготовку?!
- Звичайно ні! Але я і без жінки впораюсь. Замість дитини у мене буде ф'ямма! Люсь, сирітка з притулку.
Після цих слів Айкитові попустило. Ф'ямма це вихід. Щоби гілка вважалася плодоносною, достатньо мати в сім'ї хоч одну жінку, здатну народжувати  –  дружину, сестру чи дочку, не важливо. Вихованка цілком підходить.
- А Гайсар та Вальтен згодні?
- Гадки не маю! Я їм ще нічого не казав, але, думаю, вони погодяться.
Звичайно погодяться, не дурні ж вони насправді!
- А якщо я не зможу перетнути Межу та згину в безодні, рід очолить Гайсар.
Він врахував усе, навіть можливість власної смерті! Айкит був вражений. Ідея Таріса більше не здавалася йому безглуздою.
- Ти впораєшся і повернешся. Власний рід прив'яже тебе до Таріона міцніше ніж наречена, якої, на жаль, немає! - сказав Айкит. - У нас все вийде! Я підтримаю тебе на Зборах Дому та підготую всі необхідні документи. А тепер підемо, поговоримо з Вальтеном та Гайсаром.