Глава 4

Після того, як Гайсар приєднався до сколярів, у старого Тонара непорозумінь з учнями не виникало. Усі троє старанно вчилися. Айкит також був задоволений успіхами хлопців. А через рік до Тонара та Айкита приєднався ще один учитель — Вальтен. Цього разу не мудріший, а воїн, із лицем, розсіченим шрамом, і білим, а може просто сивим волоссям. Вбрання Вальтена, халі, виділяло його з-поміж усіх інших воїнів, бо зроблене було не з полотна, а зі шкіри морського дракона. Отже, був новий учитель воїном найвищого рангу, який зумів сам на сам перемогти найстрашнішого хижака планети. Правитель Лотар направив Вальтена на Колиску саме для того, щоб він передав хлопчикам свій досвід і навчив військової справи та бойових мистецтв.

Почалося навчання зі звичайної фізпідготовки.

Воїн виявився суворим і вимогливим. Спільну мову він швидко знайшов лише з Гайсаром. Таріса Вальтен одразу ж визнав занадто слабким і безперспективним, але змінив гнів на милість, коли хлопчик спритно заліз на високу стіну, сам спустився з неї і зробив це набагато швидше за інших. От уже чим Таріс насправді міг похвалитися, то це спритністю.

А от з Кейтаром у воїна виникли проблеми зовсім не фізичного плану. Спадкоємець виявився неслухняним, не поспішав підкорятися командам учителя, а ще не дозволив тому доторкнутися до себе, коли знадобилася допомога на стіні.

— Він — виродок! — заявив Кейтар Айкитові, ігноруючи самого Вальтена. — Нехай не чіпає мене!

Вальтен лише очі злегка примружив, а Айкит зацікавлено подивився на Кейтара:

— Поясни, чому ти вважаєш Вальтена виродком?

— Ну… у нього на обличчі шрам… — зам’явся Кейтар. — Він страшний, а значить — виродок. Так мама сказала...

Айкит обернувся до Гайсара:

— А ти що думаєш про Вальтена?

— Я думаю, він захищав себе, коли одержав цю рану!

— Поясни.

— Ось тут, на шиї, кровоносна жила є. Якщо мечем зачепити — то смерть. А Вальтен ухилився, і під удар потрапила щока. Шрам — це не так страшно, як загинути.

Воїн схвально схилив голову, а Айкит уже дивився на Таріса:

— Тарісе?

— Я спочатку бачив шрам, а тепер — ні. Ну, я ніби знаю, що він є, і бачу, але забуваю відразу як перестаю дивитися…

— Не звертаєш уваги? — підказав вихователь. — А чому?

— Саме так, — погодився Таріс з підказкою. — Я побачив, що око ціле і рот закривається. І в щоці дірки немає. То чого зайве перейматися?

— Гайсар і Таріс переходять на наступний щабель навчання. Вони готові вивчати цілительство, — виніс вирок мудріший. — Кейтар поки що ні! Вальтене, твоє слово.

— Гайсар сильний та прудкий. Кейтар пластичний та витривалий. Таріс спритний і сміливий. З часом з вас вийдуть гідні воїни. Не маю сумніву, що в майбутньому кожен із вас здобуде собі морського дракона!

А Айкитові пізніше, коли хлопчики побігли геть, сказав:

— Тарісу бракує сили та витривалості, а Кейтар боїться висоти. Але це все можна виправити. Гірше, що особистість Кейтара не розвинулася достатньо. Він неначе завмер у дитинстві, тоді як брати його швидко дорослішають.

— Так, — погодився з колегою Айкит, — він повністю залежить від думки матері. Давно відомо, що саме вона, а не батько має на нього найбільший вплив. От тільки я не думав, що цей вплив настільки негативний. Перемогти його буде складно.

— Та невже ми втрьох не впораємося з дурною дівкою? — хмикнув Тонар, котрий досі мовчки стояв поруч. — Кейтар — непоганий хлопчик. Він не злий. Розпещений, звичайно, але не порочний. І зовсім не дурний. Він усе зрозуміє, якщо йому правильно пояснити.

***

Вчитися було цікаво. Тарісу подобалося пізнавати навколишній світ. Як з’ясувалося, цей світ складався з рослин і тварин, островів і океанів. Тут були вулкани, землетруси і руйнівні хвилі, йшли проливні дощі, а гаряча пара на екваторі піднімалася вгору і розповзалася на всі боки неба, перетворюючись на Серпанок. А ще у цьому світі зустрічалися найрізноманітніші речовини, які могли взаємодіяти між собою, утворюючи часом настільки цікаві сполуки, що хотілося безперервно сидіти в лабораторії і вигадувати щось нове, досі невідоме.

А ще тут були сили. Сила тяжіння, сила тертя, сили інерції та опору, магнітні та електричні сили, сила світла та багато інших — великих і малих, що наповнювали всесвіт. І, нарешті, була найголовніша сила — сила свідомості. Сила думки, яка не знає меж, яка у майбутньому відкриє Тарісу прохід в інший світ!

Таріс полюбляв вчитися. І, звичайно ж, він не здогадувався, наскільки складно доводиться Айкитові. Адже мудрішому випало виховати першопрохідця, тобто навчити Таріса того, чого сам він робити не вмів.

Дивно, як швидко забуваються знання, якщо ними не користуються. З того часу, як попередній мандрівник вирушив у інший світ, ще й ста років не минуло, а вже ніхто не пам’ятає як саме проходило навчання. Усі втрачені методики  Айкитові доводилося відновлювати за розрізненими записами.

Першопрохідці народжувалися нечасто. Зате кожен із них завжди був відомий усім. Життєписи мандрівників — як до походу в інший світ, так і після повернення — зберігалися в університетській бібліотеці. Таріс з Айкитом вивчили їх мало не напам’ять. Не оминули навіть коротеньку біографію того невдахи, що вирушив у подорож останнім, проте так і не повернувся.

Усього за майже три тисячоліття відомої історії мандрівників між світами налічувалося дев’яносто два. Це якщо не брати до уваги тих, перших, що прибули колись із Невідомих Земель на Зірках і заснували Дев’ять Домів — за кількістю великих островів, знайдених в океані. Саме ті прибульці і стали першими ентарами — елітою, що володіє надзвичайними здібностями. Свої знання перші зберігали не лише на папері, а й у записах на кристалах. Але згодом останній спосіб був забутий, а вдруге винайдений лише три десятиліття тому. Жоден кристал із давніх часів, зрозуміло, не зберігся, хіба що в скарбницях ентарів якийсь завалявся у вигляді прикраси, але прочитати ті записи все одно не було можливості — настільки старовинні технології відрізнялися від сучасних. А от на папері все чудово збереглося, бо папір той був надзвичайно якісним, зробленим із сілатських глибинних водоростей, що після обробки практично не піддаються руйнуванню. Так що Айкитові, а згодом і Тарісу, довелося перечитати величезну кількість паперових документів. Це зайняло чимало часу, зате збагатило їх різноманітними знаннями.