Глава 4

Після того, як Гайсар приєднався до сколярів, у старого Тонара не виникало жодного непорозуміння з його учнями. Усі троє чудово вчилися. А через рік до Тонара та Айкита приєднався ще один учитель - Вальтен. Цього разу не мудріший, а воїн, з лицем, розсіченим шрамом і білим, а може просто сивим, волоссям. Вбрання Вальтена, халі, виділяло його з поміж усіх інших воїнів, бачених Тарісом, бо зроблене було не з полотна, а зі шкіри морського дракона. Отже  був новий вчитель воїном найвищого рангу, який зумів сам на сам перемогти найстрашнішого хижака планети. Вальтена направив на Колиску правитель Лотар саме для того, щоб він навчив хлопчаків військовій справі та бойовим мистецтвам.
Почалося навчання зі звичайної фізпідготовки.
Воїн виявився суворим і вимогливим. Спільну мову він знайшов з одним лише Гайсаром. ТарІса Вальтен одразу же визнав занадто слабким і безперспективним, але змінив гнів на милість, коли хлопчик спритно заліз на високу стіну, сам спустився з неї і зробив це набагато швидше за інших. От вже чим Таріс насправді міг похвалитися, то це спритністю.
А з Кейтаром у воїна з'явилися проблеми, і зовсім не фізичного  плану. Спадкоємець виявився неслухняним, не поспішав підкорятися командам вчителя, а ще не дозволив тому доторкнутися до себе, коли знадобилася допомога на стіні.
- Він – виродок! - заявив Кейтар Айкитові, ігноруючи самого Вальтена. - Нехай не чіпає мене!
Вальтен лише очі злегка примружив, а Айкит зацікавлено подивився на Кейтара:
- Поясни, чому ти вважаєш його виродком?
- Ну… у нього на обличчі шрам… - зам'явся Кейтар, - він страшний, а значить виродок, так мама сказала...
Айкит обернувся до Гайсара:
- А ти що думаєш про Вальтена?
- Я думаю, він захищав себе, коли одержав цю рану!
- Поясни.
- Ось тут, на шиї, кровоносна жила є. Якщо мечем зачепити, то смерть. А Вальтен ухилився і під удар потрапила щока. Шрам це не так страшно, як загинути.
Воїн схвально схилив голову, а Айкит уже дивився на Таріса.
- Таріс?
- Я спочатку бачив шрам, а тепер – ні. Ну, я ніби знаю, що він є, і бачу, але забуваю одразу…
- Не звертаєш уваги? - підказав вихователь. - А чому?
- Авжеж, - погодився Таріс. - Я побачив, що око ціле, і рот закривається. І в щоці дірки немає. То чого зайве дивитися?
- Гайсар і Таріс переходять на вищий щабель. Вони готові вивчати цілительство, - виніс вирок мудріший. - Кейтар поки що ні! Вальтене, твоє слово.
- Гайсар сильний та швидкий. Кейтар пластичний та витривалий. Таріс спритний і сміливий. З часом з вас вийдуть гідні воїни. Не маю сумніву, що в майбутньому кожен із вас здобуде собі морського дракона!
А Айкитові, пізніше, коли хлопчики побігли геть, сказав:
- Тарісу бракує сили та витривалості, а Кейтар боїться висоти. Але це все можна виправити. Гірше, що особистість Кейтара не розвивається. Він неначе завмер у дитинстві, тоді як брати його швидко дорослішають.
- Так, - погодився з колегою Айкит, - він повністю залежить від думки матері. Давно відомо, що саме вона, а не батько має на нього найбільший вплив. От тільки я не сподівався, що цей вплив настільки негативний. Перемогти його буде складно.
- Та невже ми втрьох не впораємося з дурною дівкою? - хмикнув Тонар, що досі мовчазно стояв поруч. - Кейтар непоганий хлопчик. Він не злий. Розпещений, звичайно, але не порочний. І зовсім не дурний. Він усе зрозуміє, якщо йому правильно пояснити.

***

Вчитися було цікаво. Тарісу подобалося вивчати навколишній світ. Як з'ясувалося, цей світ складався із рослин і тварин, островів і океанів, тут були присутні вулкани, землетруси і руйнівні хвилі, йшли проливні дощі, а гаряча пара на екваторі піднімалася вгору і розповзалася на всі боки неба,  перетворюючись на Серпанок. А ще у цьому світі зустрічалися найрізноманітніші речовини, які могли взаємодіяти між собою, утворюючи часом настільки цікаві сполуки, що хотілося безперервно сидіти в лабораторії і вигадувати щось нове, досі невідоме.
А ще тут були сили. Сила тяжіння, сила тертя, сила інерції та опору, магнітні та електричні сили, сила світла та багато інших сил, великих і малих, що наповнювали всесвіт. І, нарешті, була найголовніша сила – сила свідомості. Сила думки, яка не знає кордонів, яка у майбутньому відкриє Тарісу прохід у інший світ!
Таріс полюбляв вчитися. І звичайно, він не здогадувався, наскільки складно доводиться Айкитові. Адже мудрішому припало  виховати першопрохідця, тобто навчити Таріса тому, чого сам Айкит робити не вмів.
Дивно, як швидко забуваються знання, якщо вони не використовуються. З того часу як попередній мандрівник вирушив у інший світ ще й ста років не минуло, а вже ніхто не пам'ятав, як саме проходило навчання. Усі втрачені методики доводилося відновлювати по розрізнених записах.
Першопрохідці народжувалися не часто. Зате кожен із них завжди був  відомий усім. Життєписи мандрівників, як до переходу в інший світ, так і після повернення, зберігалися в університетській бібліотеці. Таріс з Айкитом вивчили їх мало не на пам'ять. Не оминули навіть коротеньку біографію того невдахи, який пішов у подорож останнім, проте так і не повернувся.
Усього за майже три тисячоліття історії Таріону мандрівників між світами було дев'яносто два. Це якщо не брати до уваги тих, перших, що прибули колись з Невідомих Країв на Зірках і заснували Дев'ять Домів, за кількістю великих островів, знайдених в океані. Саме ті прибульці і стали першими ентарами – елітою, що володіє надзвичайними здібностями. Свої знання перші зберігали не лише на папері, а й у записах на кристалах. Але згодом останній спосіб був забутий, а вдруге винайдений лише три десятиліття тому. Жоден кристал із давніх часів, зрозуміло, не зберігся, хіба що в скарбницях ентарів якийсь завалявся у вигляді прикрас, але прочитати ті записи все одно не було б можливості – настільки старовинні технології відрізнялися від сучасних. А от на папері все чудово збереглося, бо папір той був надзвичайно якісним, зробленим з сілатських глибинних водоростей, що після висушування вже практично не піддаються  гниттю та руйнації. Так що Айкитові, а згодом і Тарісу, довелося прочитати величезну кількість паперових документів. Це зайняло чимало часу, зате збагатило їх різноманітними знаннями.
Так з'ясувалося, що народитися першопроходець міг тільки від справжньої Хранительки, жінки, зачатої в першу шлюбну ніч (по-справжньому першу, як для матері, так і для батька). При цьому для самої Хранительки та її чоловіка  ця умова була не обов'язковою. Першопроходцем міг стати як перший, так і будь-який інший хлопчик у їхній сім'ї, головне, щоб у нього були здібності. Так і дізнався Таріс, що його мати була справжньою Хранителькою, носієм великої внутрішньої сили, елітою таріонського суспільства нарівні з ентарами. Шкода, що за життя Тиїзи ніхто цього не знав і  всі вважали її звичайною ф'яммою, вихованкою, яка повинна або прислуговувати, або розважати господарів.
Про ф'ямм і те, як вони з'явилися у таріонському суспільстві, розповідала біографія одного з мандрівників. До цього часу Таріс і не замислювався, чому кожен високий рід обов'язково має вихованку, і чому навіть багаті та відомі люди прагнуть віддати своїх дочок високорідним у ф'ямми, зрікаючись них ще в дитинстві. Традиція, як з'ясувалося, мала глибоке коріння.
Років сімсот тому ентар із Дому Чаріз відвідав світ під назвою Ченова (або Тьшенова, як писалося у іншому документі, що описував той самий похід). Повернувся мандрівник не один, а з маленькою дівчинкою, чиї батьки допомагали йому в мандрах, за що були схоплені і вбиті. Ентар встиг втекти і прихопив з собою сирітку, новонароджену дівчинку, бо розумів, що інакше дитині не вижити. Маля називалося Фаб'яною, та для таріонців таке ймення звучало вкрай смішно. Адже всі знають, що "фабо" - це  купа гнилих водоростей, які залишаються на березі після шторму, і жоден додаток "ян" (шляхетна, благородна) не зробить подібне ім'я кращим. Тому ентар перейменував малу на Ф'ямму, що таріонською     абсолютно нічого не означало, а якщо й мало сенс на її рідній мові, то його ніхто не знав. Ф'ямма виросла неймовірною красунею, ще й темперамент мала вогняний. Кажуть, танцювала так, що подивитися сходилися ентари з усіх Домів. От і закохалися у неї одразу двоє високородних. Пересварилися, до війни мало не дійшло. Довелося правителю втручатися. Як результат, чоловіка вона обирала собі сама, що досі дозволялося  лише Хранителькам, а пізніше стала правити Домом  нарівні зі своїм чоловіком. З того часу і пішла мода на вихованок, а слово "ф'ямма" стало загальновживаним.
А ще з тих паперів з'ясувався один надзвичайно важливий факт. Айкит був радий, що дізнався про це заздалегідь, поки Таріс не став дорослішати. Необхідною складовою успішного переходу був целібат. Невитрачена сексуальна енергія поєднувалася з ментальною, багаторазово посилюючи її. Перехід відкривався легше, а зворотний шлях - взагалі запросто, бо кожен ентар знав, що відразу після повернення на нього чекає весілля. Тепер стало зрозумілим, чому першопроходці жодного разу протягом життя не повторювали свій подвиг.