Оновлення 56

Причетність харідійського принца до знищення таріонського флаєра-нападника не замовчувалася. Звістка, через відсутність портального зв'язку, розповсюдилася з Таріону не дуже швидко, але через деякий час про це довідалися всі Доми. І всіх раптом зацікавив Мартін Харіді та особливості його життя. І загиблий авіаносець, на якому він служив, пригадали, і про Аймір-ефект не забули, і навіть ту незручність з Арнель, що сталася під час весілля на Огасі, на світ витягли. А ще ж і переворот на Дамарісі підігрів інтерес до його персони, бо він залишився єдиним представником королівської родини, хто не висловив свого ставлення до нового правителя Дому Харіді. Деякий час йому це вибачали, оскільки в пресу просочилося кілька не дуже якісних фото, зроблених крізь лікарняні вікна, на яких, при бажанні, можна було роздивитися зелену пляму на обличчі пацієнта. А ще стало відомо, що лікує принца сам правитель Ерентар.

Однак усі розуміли, що довго затишшя не триватиме, навіть попри всі ті заборони, які лікарі наклали на спілкування з хворим.

Наближався день коронації Лева.

Саме Лев і пробився першим крізь заборону. Сталося це відразу після завершення останнього сеансу ментальної терапії. Ерентар тільки-но встиг із палати вийти, як пролунав пріоритетний виклик. Анрі, що проводжав тара, завмер біля дверей. І знову повторилася та сама історія, що з королем і Нелою — Лев не помітив небажаного свідка і почав розмову так, наче вони з Мартіном знаходилися наодинці. Вочевидь, у королівському кабінеті техніка давала збій, а ніхто з обслуговуючого персоналу на це не звертав уваги. От і Мартін не став вказувати брату на цю пікантну обставину. Хтозна, коли і як ще доведеться скористатися?

Так, Лев дійсно довго чекав свого часу. Він уже переступив межу середнього віку — незабаром йому мало виповнитися сімдесят вісім. Він був лише на декілька дакад молодшим за другого принца, народженого королевою. Звичайно, фаворит сподівався, що батько передасть йому коди управління у день свого сторіччя, але цього не сталося. Король порушив усі встановлені після розселення традиції, бо зазвичай ентари після сторічного ювілею Домами не правили. Винятком за тисячу років був тільки тар Еміль, і то лише тому, що в нього довго не складалося зі спадкоємцями. А от чому зволікав Олександр — було незрозуміло.

Мартін дивився на старшого брата і розмірковував. Як він зважився на такий крок?

Незважаючи на те, що Лев багато років очолював військове відомство, Марс не вважав його рішучою людиною. І справа була зовсім не в тім, що третій принц завжди підкорявся волі батька: за «Зірку Харіді» не вступився, хоча не міг не розуміти, що ерівард правий і в систему Беліт лізти не треба, та й Мартіна після Аймір-переходу залишив на поталу, хоча зобов’язаний був захистити. Сімнадцятий принц пригадував свою першу офіційну зустріч із Левом, яка відбулася, коли молодший принц тільки-но вступив до військової академії. Тоді він уперше відчув тоненький запашок страху, що походив від старшого брата. Чим хлопчисько-першокурсник міг так налякати наймогутнішого на той момент харідійського вояку, Мартін так і не зрозумів, але в пам’яті відклалося. І зараз він відчував щось подібне. Лев боявся його — не явно, підсвідомо, але все ж таки боявся.

Від Вести Мартін знав, що відразу після перевороту третій принц розмовляв із нею, вимагав підтримки, обіцяв повернути титул і втрачені харідійські активи. Що саме відповіла йому сестра, можна було лише здогадуватися, однак на коронацію до нього вона не збиралася.

Привітав Мартін брата зовсім не як короля, а так, як велося між ними у родині:

— Вітаю, Третій. Що змусило тебе згадати про моє існування?

Переливати воду з одного моря в інше Лев не став:

— Хотів запросити тебе на коронацію, але бачу, що це неможливо.

— Гадаєш, розжену своїм виглядом усіх твоїх прихильників?

Лев дипломатично промовчав. Але навіщо емпатові слова? Гидкий запашок братової огиди досяг уяви Мартіна навіть через космос.

— Достатньо буде визнати мене перед пресою, — проговорив Лев.

— А заради чого я маю це робити? — здивувався Мартін. — Не вбачаю у твоїх діях нічого гідного, щоб підтримувати їх!

— Ти одержиш преференції. Я анулюю твій договір з Домом Шарден. Ти станеш вільним.

— Та невже? А навіщо це мені? — Мартін відверто клеїв дурня.

— Є чудова пропозиція від Дому Хасін. Дівчина давно в тебе закохана. І з нею навіть одружуватися не обов’язково.

— Мене це не цікавить.

— Я поверну тобі ті зорельоти, що дісталися мені як спадщина від тебе.

Чотири великі транспортні зорельоти Мартін одержав від Дому Харіді на своє повноліття. Вони приносили стабільний дохід увесь час, що сімнадцятий принц користувався ними, а після загибелі «Зірки Харіді» перейшли до Лева. Повернути їх треба було ще п’ять років тому, коли виявилося, що Мартін не загинув. Тоді в цьому ще був якийсь сенс, тепер же транспортники відпрацювали весь свій ресурс і згодилися б хіба що на металобрухт.

— Та заради Зірок, Леве! Залиш цей мотлох собі, — стомлено сказав Мартін, — а мені дай спокій.

Підтримувати Лева він не збирався.

— Ти пошкодуєш про це! — перейшов до погроз старший брат. — Я позбавлю тебе титулу, і жоден харідійський кред не потрапить більше на твій рахунок!

З харідійськими кредами Мартін розібрався ще чотири роки тому — жодних активів у нього на Дамарісі не було.

— Гадаю, ти не всидиш довго на верхівці, — заявив він у відповідь, — оскільки навіть розвідка не підтримує тебе.

Що поробиш, не вмів сімнадцятий принц тримати язика за зубами.

— Та з чого ти це взяв?! — здивувався Лев.

— Бо ти почав розмову, анічогісінько не знаючи про моє теперішнє становище. Прощавай, Леве.

І Мартін сам, перший, перервав пріоритетний виклик.

— Тобі погрожували, той! Мені треба терміново завантажувати охоронну програму? — Анрі зробив миттєвий висновок із почутого.