А ввечері стався сюрприз. Тобто не такий вже й сюрприз, бо Мартін очікував на нього, просто не думав, що все відбудеться настільки оперативно і буденно. Його відвідав Ерентар Сайгар. Не як правитель могутнього Дому, а як звичайний цілитель-менталіст. Він довго розмовляв з Мартіном, ставив питання, які, на перший погляд, зовсім не стосувалися хвороби. Помітив напруження, що охопило пацієнта, і відразу ж пообіцяв не використовувати отриману інформацію інакше як для лікування. Попередив, що перший сеанс має на меті переважно діагностику і усунення перешкод, які стоять на заваді зціленню. Сказав, що, на його думку, блоки в підсвідомості Марса пов’язані з родинними стосунками, і він спробує виявити їх, хоча усунути повністю буде важко — родину ж (нехай їй грець!) нікуди не подінеш.
Коли почався сам сеанс, Мартін не зрозумів. Виглядало все так, наче вони з Ерентаром просто гуляють доріжками парку, заглядаючи в різні його потаємні куточки, зустрічають різних людей. Ерентар — дорослий, а Мартін — дитина. Кудись Мартін хоче йти, кудись — ні. З кимось хоче побачитися, а когось оминає десятою дорогою, затискаючи ніс.
Так само не зрозумів принц і коли сеанс діагностики закінчився. Просто усвідомив себе знову в палаті лікарняного центру, з набридлою маскою на обличчі і рукою, прикутою силовим полем до тулуба.
Висновками своїми Ерентар поділився відразу:
— Гіпертонічна хвороба носить виключно центральний характер і пов’язана з різким усуненням стаціонарного блоку. Маніфестувати вона буде щоразу, як ти відкриватимеш портал. Для подолання проблеми є два шляхи: або встановлюємо більш міцну маринку на всі види портальних переміщень, або ти свідомо не користуєшся своїми можливостями.
— Не треба маринки, — сказав Мартін. — Краще я свідомо не користуватимусь.
— Гаразд, — погодився Ерентар. — Залишу це на твою відповідальність. Але останній криз не пов’язаний із блоками. Він викликаний недовірою до тара Шарді. Якась інформація спричинила конфлікт між твоєю відданістю еріварду і його діями. Чомусь ти поставив під сумнів його честь.
Це було дивно, але відданість Шарді перекривала в підсвідомості принца почуття до власної родини. Із кровних родичів приязню Мартіна користувалися тільки двоє — Веста і батько, причому король — настільки прихованою симпатією, що складалося враження, буцімто Мартін соромиться її. Решта ж родичів взагалі йшли баластом. А от у родині Шарді принц симпатизував усім без винятку, тому й відреагував так болісно на якусь звістку, що стосувалася Фернана. І зараз Ерентару необхідно було з’ясувати, про що саме йдеться. Адже, не знаючи причин, наслідків не усунути. От він і спитав про це у принца напряму.
Хоч-не-хоч, а довелося Мартіну розповісти тару про свої вчорашні відкриття і роздуми, до яких вони призвели.
— Добре, що ти поділився, — сказав правитель. — Вітаю в моїй родині, Мартіне. А щодо Шарді можу тебе заспокоїти, бо добре пам’ятаю ту ситуацію. Фернан жодним чином не використовував Еміля Шардена у власних інтересах. Швидше сталося навпаки, коли старий несподівано призначив його спадкоємцем, а потім нав’язав батьківство. І Ерідан Блюм Еміль цілком свідомо й добровільно визнав своєю дочкою. Гадаю, він знав про загибель ембріона і таким чином бажав остаточно легітимізувати майбутнє дитя Фернана. Він офіційно звернувся до мене з проханням відпустити Ерідан з мого роду щоб включити у свій. На Шардені має бути відповідний указ щодо цього. А як він визнавав Арнель — ми з тобою бачили разом. До речі, зробив він це раніше, ніж її батько, пам’ятаєш?
Так, Мартін пам’ятав. А ще згадав: Веста колись казала, що Ерідан походить із Сайгарів! Отже, нічого дивного, що Еміль визнав її гідною для своєї родини, і нікого навкруги це не здивувало.
— Дякую, — сказав він, відчуваючи не просто полегшення, а якийсь надзвичайний душевний підйом.
Йому добре було і від слів Ерентара, і від того, що той просто сидить поруч. Від тара наче світло якесь походило, і пахло приємно — свіжістю і м’ятою.
— Гадаю, тепер ми впораємося з твоєю хворобою набагато швидше, ніж сподівались, — посміхнувся Ерентар. — Знадобиться ще два сеанси — завтра і через декаду.
— А оплата? Чим я маю віддячити вам?
Сайгарські цілителі ніколи не діляться своїм даром безкоштовно, а от вимагають за зцілення іноді досить дивні речі. Чого зажадає Ерентар? І чи зможе Мартін із ним розрахуватися?
— Усіх своїх дітей, незалежно від обдарованості і скільки б їх не було, віддаси навчатися в Колиску! Я залишу наступникам відповідні рекомендації.
Мартін абсолютно непристойно вирячився на тара. Хіба це плата? Це нагорода! Про таке мріють усі здоровомислячі батьки — навчати дітей у найкращому освітньому закладі всесвіту.
— І дякую тобі за твої знахідки, як теперішні, так і майбутні, — додав Ерентар.