Оновлення 49

Частина 9

Дім Сайгар. Столиця та її супутник — університет-мегаполіс Колиска Мудріших

Новини дійсно були приголомшливі. Дії старшого брата просто не вкладалися в голові. Вигнати старого, не надавши допомоги? Але за що? Він же нічим конкретно не завинив ні перед Левом, ні перед Дамарісом. Правив не краще, але й не гірше за інших, а третього принца, взагалі, після втечі Вести, вважав за фаворита.

Тим часом «Цукерка» вийшла на орбіту Селі й здійснила перехід на Сайгар.

У харідійське посольство Мартін вирішив більше не повертатися. Навряд чи йому тепер буде по дорозі з братами та сестрами, що залишилися на Дамарісі. А от до Вести зателефонував, незважаючи на те, що у столиці панувала ніч.

Сестру дзвінок не здивував. Вони з Пітером чекали на нього і взагалі були в курсі всього, що сталося — дізналися від Шарді, з яким підтримували зв’язок з дня руйнування станції.

— Ох і любиш же ти вляпатися у щось, Мартіне, — зітхнула Веста, роздивляючись жовто-зелене обличчя брата під чорною військовою банданою. — Пригоди наче чатують на тебе.

А далі перейшла до справ:

— У лікарні на тебе чекають о сьомій ранку, а операцію призначено на вісімнадцяту тридцять. Усі медичні документи вже є в лікарняній базі — подякуй шарденцям, які потурбувалися про це заздалегідь, інакше довелося б стояти в черзі ще кілька днів. Про лікування гіпертонічної хвороби я домовилася з Ерентаром Сайгаром. Але це буде можливо тільки після стабілізації твого стану після операції.

— З Ерентаром Сайгаром?.. — Мартінові здалося, що його щелепу треба буде шукати десь на підлозі.

— Авжеж. Гадаєш, хтось впорається краще?

Матір Зоряна! Сайгарський тар, хоч уже й не молодий, але й досі вважається наймогутнішим цілителем у всесвіті!

— Але що йому до мене? — розгублено пробурмотів принц.

— Ти герой з унікальною історією, Мартіне. Гадаю, він і пересічній людині не відмовив би в лікуванні, а ти йому до того ж ще й цікавий.

Так, вже напевно, сайгарський правитель і пересічній людині не відмовив би, якби за неї просила Веста.

Мініфлаєр покинув «Цукерку» за годину до призначеного лікарями терміну, а рівно о сьомій принца зустрічали в хірургічному відділі головної сайгарської лікарні.

Нелу під час спуску знудило, тож і вона записалася на прийом до лікаря. Про неї заздалегідь ніхто не потурбувався, отже, довелося ентарі ставати в чергу, як і всім іншим жінкам, що бажали отримати найкращу у світі консультацію репродуктолога. Оскільки строк її вагітності ще не складав потрібних п’яти декад, початок досліджень було відтерміновано. До того часу Нела планувала зробити те, заради чого й збиралася колись повернутися на Сайгар — забрати Анрі з репродуктивного центру.

***

Нела знала, що за імпланти було сплачено вчасно, встановлено їх цілком успішно, Анрі вилучено з репродукційної камери, і всі необхідні при народженні процедури виконані. Їй повідомив про це батько ще під час розмови на «Цукерці». Він, у пам’ять про свого адара, взяв під контроль народження його сина.

— Дивне враження склалося у мене при розмові з директоркою центру, — поділився тоді Фернан. — Здалося, що не хоче вона випускати нашого хлопця з рук. Як дізналася, що Відаль загинув, почала вмовляти залишити Анрі, нарікала на проблеми з тестами, що ментальний вік у нього менший за гестаційний; усі гроші, до останнього креда, пообіцяла повернути, ще й льготного елорга з наступної партії виділити. Звичайно ж, я відмовився.

— Заберу його якнайшвидше, — пообіцяла Нела. — Лише хочу переконатися, що з Мартіном буде все гаразд.

Завершення операції, яка тривала майже добу, Нела очікувала разом із Вестою. Дві бригади елоргів під керівництвом мудрішого з Колиски складали Мартінову руку по шматочку. Генетичні люди, напевно, не впоралися б, а ці — змогли. Мудріший був задоволений, вийшов до жінок, усміхаючись.

— Сподіваюся, рука працюватиме не гірше, ніж до поранення, — повідомив він. — От тільки загоєння триватиме набагато довше, ніж звичайно.

— Чому? — здивувалася Веста.

— Стазис, накладений на такий довгий термін, і надалі сповільнюватиме регенерацію.

— А прискорити?

— Ні, не можна, щоб не викликати некерованого росту клітин.

Авжеж, ускладнення Марсу ні до чого, — подумала Нела. От тільки шкода, що на Шарден їй тепер доведеться повертатися без чоловіка. Порушити обіцянку, дану батькові, ентарі і на думку не спало.

Мартін через це не виявив жодного невдоволення. Він взагалі не бажав йти з лікарні, доки з обличчя не знімуть ту бридку зелену плівку, — не хотів, щоб його бачили таким. А знімати маску лікарі не поспішали, адже стазис і тут подіяв: шкіра після опіку відновлювалась вкрай повільно.

— Я залишуся на Сайгарі до повного одужання, — вирішив він. — Зате зможу придивитися за Анрі, коли ти підеш. А тільки-но нам із ним дозволять увійти в перехід, ми приєднаємося до тебе на Шардені.

Цей варіант влаштував усіх і тепер Нела з легким серцем могла вирушити на сусідній континент за хлопцем.