Оновлення 48

Три дні! Матінко Зоряна, цілих три дні у залізній коробці, набитій людьми, щоб дістатися до супутника!

Окремих кают на транспортнику не було. Пасажири мешкали всі разом, у трюмі, більша частина якого була призначена для вантажів, а на меншій встановили вузькі двоповерхові нари. Саме таке ліжко дісталося Мартіну і Нелі у якості шлюбного ложа. Марсу — перший поверх, Нелі — другий. Вони були не єдиною сімейною парою на цьому кораблі: ще кілька жінок ділили нари зі своїми чоловіками. 

Шахтарі були давно знайомі між собою, тому увагу на новеньких звернули всі без винятку. Особливо жінки — на Мартіна.

— Ох, не пощастило дівці, — шепотілися вони. — Такий страшний! А виходила ж, напевно, за нормального.

Нела сподівалася, що Мартін цього не чує

Чоловіки теж внесли свою лепту. Дехто з них побажав «втішити» нещасну, з їхнього погляду, молоду жінку.

За загальноприйнятим етикетом, якого дотримуються всі верстви населення у всіх Зоряних Домах, їжею для дружини повинен опікуватися чоловік. Тож жодна з шахтарських жінок на роздачу пайків не ходила. А от Нелі доводилося, бо з однією рукою Марс точно би не впорався. Зазвичай вона підходила до полиць, брала все необхідне і швидко поверталася на своє місце, але одного разу її зупинили відразу троє чоловіків. «Поговорити» забажали. Воно й не дивно — біловолоса шарденка була для них неабиякою екзотикою. Нела не злякалася і розмови уникати не стала, тим більше, що чіплявся до неї тільки один, решта ж виступали як група підтримки.

— Хлопці, — сказала вона. — Ви чули, що сталося з тим флаєром, що напав на портальну станцію?

Саме такою була офіційна версія таріонських правоохоронців, розповсюджена по планетарній інформаційній сітці. Оскільки прямих доказів замаху саме на Арнель не було, вмішувати у конфлікт Дім Шарден таріонці не забажали.

— Його збили… щоб не втік, — відповів один.

Здивувала вона їх своїм запитанням.

— Так, дійсно. А хто саме це зробив?

І оскільки відповіді в роботяг не було, пояснила:

— Мій чоловік потрапив під залишковий промінь того флаєра, а перед тим розніс його кабіну фаєрболом. Зсередини. Порталом його туди закинув.

— То він шо, порталіст? — порталістів на Таріоні поважали. Не так вже й багато їх було.

— Так, і не простий, а військовий. Зараз він дуже знервований від того, що поранений. Отже, якщо не бажаєте ускладнень, не чіпайте ні мене, ні його. І жінок ваших попередьте.

Інших аргументів не знадобилося. Більше Нелу ніхто не зачіпав і про Мартіна ніхто не базікав. Кому ж хочеться через якогось там понівеченого вояку раптом опинитися у відкритому космосі?

І все ж переліт виявився дуже виснажливим. Нела ледь не заплакала від полегшення, коли в підземному ангарі на космодромі побачила «Цукерку».

Зустрічав їх Рені, хоча цього разу командував яхтою не він.

— «Цукерка» закине нас на Сайгар і відразу ж повернеться додому, а я залишуся з вами, — пояснив він, допомагаючи Мартіну розміститися в каюті. Нела в цей час уже розмовляла з батьком через мобільний порт яхти.

— Ох і міцно ж тебе приклало цього разу, — не залишив Рентар без уваги стан свого, тепер вже точно, зятя.

— Так, — погодився Мартін. І раптом поділився: — Якби не ваша родина, не знаю, як би впорався. Ніколи не сподівався на подібну турботу.

Так, у родині Харіді ніхто не поспішав один одному на допомогу. Хворих доручали лікарям, обдаровували побажаннями і забували до одужання. Те, що Веста тряслася над своїми дітьми, варто було комусь із них захворіти, викликало у Мартіна подив. А тут раптом пригадалося, що і відразу після Аймір-переходу шарденці не залишили його наодинці з кошмарами, і після гризалки турбувалися, і тепер допомагали в будь-якій потребі.

— І Нела не покинула мене… і ти он прилетів.

— Ой, ти ще нашу маму не знаєш, — усміхнувся Рені. — Вона не заспокоїлася, аж поки я не пообіцяв, що допоможу вам на Сайгарі. І взагалі сама б полетіла, якби не король.

— Король? — здивувався Мартін. — А до чого тут король?

— Ох, дійсно, ти ж нічого не знаєш, — схопився Рені. — А тут такі новини…