Оновлення 48

Три дні! Матінко Зоряна, цілих три дні у залізній коробці, набитій людьми, щоб дістатися до супутника! 
Окремих кают на транспортнику не було. Пасажири мешкали всі разом, у трюмі, більша частина якого була призначена для вантажів, а на меншій встановили вузькі двоповерхові нари. Саме таке ліжко дісталося Мартіну і Нелі у якості шлюбного ложа. Марсу - перший поверх, Нелі - другий. Вони були не єдиною сімейною парою, ще кілька жінок ділили нари зі своїми чоловіками. Шахтарі були давно знайомі між собою, тому увагу на новеньких звернули всі без винятку. Особливо жінки на Мартіна.
- Ох, не пощастило дівці, -  шепотілися вони, - такий страшний, а виходила ж, напевно за нормального. 
Нела сподівалася, що Мартін цього не чує. 
Чоловіки теж внесли свою лепту. Дехто з них побажав "втішити" нещасну, з їх погляду, молоду жінку.
За загальноприйнятим етикетом, якого дотримуються всі верстви населення у всіх Зоряних Домах, їжею для дружини повинен опікуватися чоловік. Тож жодна з шахтарських жінок на роздачу пайків не ходила. А от Нелі доводилося. Бо з однією рукою Марс точно би не впорався. Зазвичай вона підходила до полиць, брала все необхідне і швидко поверталася на своє місце, але одного разу її зупинили одразу троє чоловіків. "Поговорити" забажали. Воно й не дивно - біловолоса шарденка була для них неабиякою екзотикою. Нела не злякалася і розмови уникати не стала, тим більше, що чіплявся до неї тільки один, решта ж виступали у якості групи підтримки.
- Хлопці, - сказала вона. - Ви чули, що сталося з тим флаєром, що напав на портальну станцію? 
Саме такою була офіційна версія  таріонських правоохоронців, розповсюджена по планетарній інформаційній сітці. Оскільки прямих доказів замаху саме на Арнель не було, вмішувати у конфлікт Дім Шарден таріонці не забажали.
- Його збили… щоб не втік, - відповів один.
Здивувала вона їх своїм запитанням.
- Так, дійсно, а хто саме це зробив?
І оскільки відповіді у роботяг не було, пояснила:
- Мій чоловік потрапив під залишковий промінь того флаєра, а перед тим розніс його кабіну фаерболом. Зсередини. Порталом його туди закинув.
- То він шо, порталіст? - порталістів на Таріоні поважали. Не так вже й багато їх було.
- Так, військовий. Ще й знервований від того, що поранений. Отже, якщо не бажаєте ускладнень, не чіпайте ні мене, ні його.
Інших аргументів не знадобилося. Більше Нелу ніхто не зачіпав і про Мартіна ніхто не базікав. Кому ж хочеться через якогось там понівеченого вояку опинитися раптом у відкритому космосі?
І все ж переліт виявився дуже стомлюючим. Нела ледь не заплакала від полегшення, коли в підземному ангарі на космодромі побачила "Цукерку".
Зустрічав їх Рені, хоча цього  разу командував яхтою не він. 
- "Цукерка"  закине нас на Сайгар і відразу ж повернеться додому, а я залишуся з вами, - пояснив він, допомагаючи Мартіну розмістится в каюті. Нела в цей час уже розмовляла з батьком через мобільний порт яхти.
- Ох і міцно ж тебе приклало цього разу, - не залишив  Рентар без уваги стан свого, тепер вже точно, зятя.
- Так, - погодився Мартін. І раптом поділився: - Якби не ваша родина, не знаю, як би впорався. Ніколи не сподівався на подібну турботу...
Так, в родині Харіді ніхто не поспішав один одному на допомогу. Хворих доручали лікарям, обдаровували побажаннями і забували до одужання. Те, що Веста тряслася над своїми дітьми, варто було комусь із них захворіти, викликало у Мартіна подив. А тут раптом пригадалося, що і відразу після переносу з минулого шарденці не залишили його наодинці з кошмарами, і після гризалки турбувалися, і тепер  допомагали в будь-якій потребі.
- І Нела не покинула мене… і ти-он прилетів.
- Ой, ти ще нашу маму не знаєш, - всміхнувся Рені. - вона не заспокоїлася аж поки я не пообіцяв, що допоможу вам на Сайгарі, і взагалі сама б полетіла, якби не король.
- Король? - здивувався Мартін. - А до чого тут король?
- Ох, дійсно, ти ж нічого не знаєш, - схопився Рені, - а тут такі новини…