Мартін прокинувся по обіді наступного дня. Лежав мовчки кілька хвилин, втупившись очима у стелю. Переживав подумки останню, перед втратою свідомості, мить. Перед внутрішнім зором стояла яскрава до неможливості картина: ворожий промінь випалює в грудях елорга величезну дірку. Зітхання, схоже на схлип, вирвалося з грудей. Відаль загинув, бо після подібного не виживають.
— Як ти? — кинулася до чоловіка Нела.
— Живий. Здається… — промовив він, ледь розкриваючи рота. — Губ не чую, — поскаржився, — і в голову холодно.
— Волосся змили, щоб відростало правильно, бо обгоріло сильно, — повідомила Нела, — а на лиці — піна, що знижує чутливість. Через кілька днів вона всохне і прикриє обпечену шкіру плівкою, а як опік заживе — відпаде сама собою.
— Руки… немає?
— Та ти що! Є, звичайно, — поспішила вона його заспокоїти.
— Не відчуваю її. Поворушити не можу.
— Її зафіксовано стазисом, щоб припинити регенерацію. Лікар сказав, потрібна операція. На Сайгарі. Тут не потягнуть.
— Зрозуміло.
А далі вона чітко і ясно доповіла йому все, про що дізналася за останні півтори доби.
— З шарденського боку напад розслідує шеарад Тей. Він буде тут через дві години, хоче поговорити з тобою, бо завтра ми маємо дати свідчення місцевим стражам, — сказала наостанок.
— То король не в курсі?
— Не знаю, Мартіне, зв’язку з Дамарісом немає, а харідійський консул на виклик не відповідає.
***
Про подію на Таріоні король знав, але відреагувати був не в змозі. Бо сам потрапив у таку халепу, якої не те що не очікував — уявити собі жодним чином не міг!
На Дамарісі стався палацовий переворот.
Все відбувалося так. Розібравшись більш-менш у ситуації, Шарді викликав короля і повідомив, що трапилося з молодшим принцем. Виклав усе чітко, без прикрас, по-військовому. Хто ж знав, що Олександр відреагує на новину настільки болісно? Та й з чого б? Мартін більш-менш вцілів, Арнель не ушкоджена, ще й вагітна до того, а доля Відаля короля ніколи не турбувала. Тут би старому зітхнути з полегкістю, а в нього раптом стався серцевий напад. Ще й настільки важкий, що він змушений був передати коди управління Домом Левові, своєму неофіційному наступнику. І треба ж було статися так, що саме в цей час третьому принцу набридло чекати, коли батько остаточно визнає його за спадкоємця. Він скористався моментом, підбурив братів та сестер, зачатих, як і він сам, штучно, закріпив усі коди за собою і тим самим захопив владу.
На той момент, коли Мартін прокинувся від медикаментозного сну, Олександр Дванадцятий офіційно зрікся титулу і покинув Дамаріс. У вигнання також відправилися королева і обидва старші принци зі своїми родинами, які не підтримали Лева. Всі вони, крім короля, знайшли прихисток на прабатьківщині, в Домі Аймір. Олександр же попросив офіційного захисту в Домі Шарден, у свого споконвічного опонента.
Із переходу король виїхав на інвалідному візку, тож відмовити йому в притулку Фернан не зміг.
***
Відаля проводжали до Зірок через декаду після події. Нела до цього часу оклигала і перебралася жити до хрещеного, але більшу частину дня все одно проводила поруч із пораненим чоловіком. Мартіна навіть заради похорону з лікарні не відпустили. Нела гадала, що на церемонії будуть присутні лише вони з хрещеним і Тетяною, а несподівано побачила весь склад експедиції і шеарада Тея. Варда проводжали не просто як військового героя, а як дорогу всім людину. Кожен із присутніх забажав сказати новому міжзоряному мешканцю щось хороше.
Несподівано це втішило Нелу — горе, що наповнювало її душу мороком, посвітлішало. Тепер вона могла згадувати вихователя без сліз, зі світлим смутком.
Планету для відвідувань так і не відкрили, хоча заборону на виліт зняли. Втім, це мало що давало — летіти все одно не було на чім. На таріонському космодромі базувалося лише кілька транспортників ближньої дії, що належали місцевій гірничодобувній компанії. Ці тихоходи зазвичай возили на роботу шахтарів, а на планету — їхній видобуток.
Оскільки вибиратися з Таріона Мартіну та Нелі було вкрай необхідно — термін дії стазису, накладеного на Марсову руку, збігав, операцію треба було проводити негайно, консул Тей домовився з гірниками, що на найближчому рейсі на Сель його підопічним залишать два місця. На супутнику їх мала зустріти «Цукерка». Але тут виникла перешкода, пов’язана зі знищеним Мартіновим чіпом.
— Не можу я допустити на транспорт неідентифіковану людину, — заявив капітан того космічного слимака, на якому знайшлося два вільних місця.
— Це харідійський принц, купа народу на Таріоні може засвідчити його особу, — спробував натиснути консул, але не допомогло.
— Еге ж, еге ж, а я принцеса, — хмикнув капітан. — От коли це буде документально підтверджено, тоді й приходьте.
У Планетарній службі ідентифікації свідкам також не повірили. Тут довіряли тільки електронним носіям інформації.
— На жаль, Мартіна Харіді немає в таріонській базі, а з харідійською у нас поки що немає зв’язку. Приходьте, коли ми будемо здатні перевірити ваші свідчення, — сказали.
— Є у нас електронне підтвердження, — зрадів шеарад Тей. — Шлюбна позначка дружини вас влаштує?
— Цілком!
А от позначки якраз у Нели не було. На її ідентифікаційному чіпі взагалі не було жодної згадки про Мартіна Харіді.
Зрозуміло, Мартіну ця звістка настрою не покращила. Але у відчай він впасти не встиг. Так само, як і Нела не встигла замордувати себе докорами сумління. Тому що хрещеному прийшла в голову чудова ідея.
— То одружіться ще раз, — підказав він. — Мудріший під аркою не вимагає жодних посвідчень, він менталіст і сам бачить суть наречених, а після підтвердження шлюбу Нела отримає на чіп свідоцтво — саме те, що вам і потрібно.
Дивне це було весілля. Скалічений молодий у військовій бандані, з жовто-зеленою маскою на обличчі та рукою, прикутою до тулуба; наречена — у буденному одязі, без букету; свідки, у жодного з яких не виявилося при собі обручок. Зате клятви були справжні і походили від самого серця. Все, як було передбачено у пророцтвах з горщика. І поцілунок, якого Мартін практично не відчув, тому що його обпечені губи були вкриті анальгізуючою плівкою, але який подарував несподіване розуміння: Нелі все одно, як він виглядає! Вона кохає просто тому, що він — це він, і щаслива тому, що він є.