Оновлення 41

Новий рік вони пропустили — після вечері відразу вляглися у ліжко, націлувалися досхочу і не помітили, як поснули. А на ранок Нела через це засмутилася. Виявляється, за  шарденською традицією в першу хвилину нового року подружжя має поцілуватися біля квітучого дерева, тоді і щастя в домі не переведеться, і рік буде плідним.

Мартін розреготався:

— А ми, по-твоєму, що робили? Єдине, що не під деревом, а в ліжку — та це ще краще впливає на плодючість!

Нела насупилася, але не по-справжньому — Мартін відчув грайливі бульбашки флірту, що походили від неї, — і штовхнула його в плече:

— Солдафоне, хіба ти розумієшся у таких тонкощах!

— Дівчисько! Навіщо нам якісь там старезні тонкощі, якщо ми можемо встановити власні звичаї?

— Але ж ті були освячені минулими поколіннями!

— А я ж і є минуле покоління, бо старший за тебе на ціле життя! Уявляєш, коли мені було, як тобі зараз, ти ще навіть не народилася! — відповів він, підтримуючи гру. — Отже, слухайся мене, дитино, і не заперечуй: віднині цілуватимемося в ліжку щоночі, незалежно від свят! Це наша перша сімейна традиція.

Проте ночі чекати вони не стали. Добре хоч на весілля не запізнилися.

До початку церемонії Мартін встиг показати Нелі старовинний тарів палац, у якому наразі розміщувалися всі столичні служби, і частину парку зі шлюбною аркою та місцем спочинку Еліни і Таріса. 

Біля статуї земної дівчини Нела затрималася надовго.

— Це ж давня скульптура? — спитала вона. — Така ж, як ті, що ми знайшли у будинку? І вона не постраждала від виверження і землетрусів. Чому? Я читала, що навіть палац відбудовували потім.

— Її зберегли, як і арку. Ще до того як почалися землетруси, виверження і пожежі, їх, за наказом правителя, обклали мішками з піском і запеленали сілатською сіткою. Мішки також були з сілатського волокна. Цього виявилось цілком достатньо, щоб запобігти руйнуванню. Уявляєш, як просто? На жаль, мало хто з ентарів наслідував цей приклад, багатьом просто діла не було до пам’яток, а дехто поскупився на дорогі матеріали. Через те ми втратили величезний шмат нашої культури.

Тим часом біля арки зібралися гості, останніми підійшли Відаль з Тетяною. З’явилися наречені з мудрішим і церемонія розпочалась.

Земний обряд Нелі сподобався. Особливо доречними видалися клятви. Кілька слів — і все сказано, і не треба кількох десятків сторінок шлюбного контракту. І обручки… І поцілунок, коли цілуються не тільки молоді, але й гості. Все це було чудовим і дуже правильним.

Нела шкодувала, що у неї не було такого весілля, і по-доброму заздрила Ламарі. Певно, там, на Огасі, Нелі вистачило б самих тільки клятв, без поцілунків…  Хоча, ні. Від обручки з ім’ям Мартіна вона б точно не відмовилась! Але як вже склалося, так склалося…

Дівчина настільки віддалася своїм думкам, що отямилася тільки тоді, коли в неї полетів весільний букет. Автоматично ентара схопила його і почала озиратися в пошуках Тетяни. Це ж тій належало впіймати цей атрибут! Але Тетяна, здається, нічого навкруги не помічала. Вона стояла спиною до Ламари і, прихилившись до Відаля, шепотіла щось йому на вухо.

У відповідь на розгублений Нелин погляд Ламара знизала плечима — мовляв, а кому мені було кидати? — підхопила Грема під руку і разом із ним вступила в арку.

На Мартіна страшно було дивитися. Можливо, хтось інший і не помітив би відчаю, що промайнув в його очах, і на зморшку між бровами не звернув би уваги, але Нела бачила і знала, що це означає — йому пригадалося пророцтво з того клятого горщика. Він нічого не сказав, та й не треба було. Вона і без того чудово пам’ятала слова, що прозвучали тоді біля храму: «Третій раз буде не раніше, ніж я здохну, Сніжинко!»

— Дурниці це все, — вона покрутила в руках витвір флористичного мистецтва, не знаючи, що з ним робити.

Потім рішучим кроком підійшла до Тетяни й всунула букет їй у руки:

— Ось, тримай! Це твоє. І наступного разу щастя лови, а не драконів раху́й.

***

Напевно, і подальше святкування було цікавим, і страви на бенкеті подавали смачні, от тільки Нела нічого цього не помітила. В її голові гвіздком засіла одна-єдина думка — як виправити промах з букетом, бо їй жодним чином не хотілося спонукати Мартіна до роздумів про її можливий шлюб з кимось іншим.

І нічого кращого вона не вигадала, як не пізніше нинішньої ночі остаточно довести чоловікові, що належить тільки йому. Ось тільки чи погодиться він? Адже термін, призначений лікарем, ще не минув.

Допомогла, як не дивно, Ламара. Під кінець бенкету вона роздала всім жінкам по цукерці. Виявилося, що це ще одна таріонська весільна традиція — пригощати друзів цукерками зі збуджувальним ефектом. В давнину саме так стимулювали народжуваність, тепер же просто розважалися. Свою цукерку Ламара привселюдно розламала навпіл і з’їла разом із Гремом. Багато гостей наслідували їхній приклад.

Мартіна Нела знайшла у флаєрі. Він, абсолютно без настрою, сидів за штурвалом.

— Ти знаєш, що це таке? — вона продемонструвала йому цукерку, розламану навпіл.

Він придивився:

— Весільна цукерка, чи що?

І одразу схопився:

— Не їж!

Та було вже пізно — свою половинку Нела проковтнула і рішуче приступила до чоловіка:

— Відкривай рота, Мартіне! Ти чоловік мені чи ні?

Він ошелешено кліпнув очима, що вона прийняла за згоду.

— От і виконуй свої обов’язки!

— Але… — сказати йому нічого не вдалось, бо з цукеркою в роті не дуже порозмовляєш.

— Загальний тиск вони не підвищують, Відаль уже перевірив по довіднику. Він сказав, що ми можемо на них з Тетяною не чекати, тільки просив надіслати флаєр.

І все ж щось там було не так із тією цукеркою. Інструкція, яку Відаль скинув Нелі, стверджувала, що дія препарату починається не раніше ніж через годину після прийому, а вони з Мартіном ледь додому встигли дістатися. Від стоянки вже майже бігли. Плаття Нела позбулася разом із босоніжками ще при вході, а де Марс загубив свій одяг, вона й не помітила.