Оновлення 41

Новий рік вони пропустили - після вечері відразу вляглися в ліжко, націлувалися досхочу і не помітили як поснули. А на ранок Нела через це розстроїлася. Виявляється, за шарденською традицією в першу хвилину нового року подружжя має поцілуватися біля квітучого дерева, щоби щастя в домі не переводилося, а рік був плідним. 
Мартін розреготався:
- А ми що, по-твоєму, робили? Єдине, що не під деревом, а в ліжку, то це  ще краще впливає на плодючість!
Нела насупилася, але не по-справжньому -  Мартін відчув грайливі бульбашки флірту, що походили від неї - і штовхнула його в плече:
- Солдафоне, хіба ти розумієшся у традиціях!
- Дівчисько! Я їх встановлюю, бо старший за тебе на ціле життя! Коли мені було, як тобі зараз, ти ще навіть не народилася! - відповів він, підтримуючи гру. - Отже слухай мене і не заперечуй: віднині цілуватимемся щоночі! Це наша перша  сімейна традиція.
Проте ночі чекати вони не стали. Добре хоч на весілля не запізнилися.
До початку церемонії Мартін встиг показати Нелі старовинний тарів палац, в якому наразі розміщувалися усі столичні служби, і частину парку зі шлюбною аркою та місцем спочинку Еліни і Таріса. Біля статуї земної дівчини Нела затрималась надовго.
- Це ж давня скульптура? - спитала вона. - Така ж як ті, що ми знайшли у будинку? І вона також не постраждала від виверження і землетрусів. Чому? Я читала, що навіть палац відновлювали потім.
- Її зберегли, як і арку. Коли почалися землетруси, їх, за наказом правителя, обклали мішками з піском. Цього виявилось цілком достатньо. Уявляєш, як просто? На жаль мало хто з ентарів наслідував цей приклад, багатьом   просто діла  не було до пам'яток. Через те ми втратили величезний шмат нашої культури.
Тим часом гості зібралися, на останок підійшли Відаль з Тетяною. Церемонія розпочалась. 
Земний обряд Нелі сподобався. Особливо доречними видалися клятви. Кілька слів і все сказано, і не треба кількох десятків сторінок шлюбного контракту. 
І обручки… І поцілунок, коли цілуються не тільки молоді, але й гості. Все це було чудовим и дуже доречним.
Нела шкодувала, що у неї не було такого весілля і по-доброму заздрила Ламарі. Певно там, на Огасі, Нелі вистачило б і самих тільки клятв, без поцілунків, хоча і від обручки з ім'ям Мартіна вона б не відмовилась. Але як вже склалося, так склалося… 
Вона настільки віддалася своїм думкам, що отямилась тільки коли у неї полетів весільний букет. Автоматично ентара схопила його і почала озиратися в пошуках Тетяни. Це ж тій належало впіймати цей атрибут! Але Тетяна, здається, нічого навкруги не помічала. Вона стояла спиною до Ламари і, прихилившись до Відаля, шепотіла щось тому на вухо.
У відповідь на розгублений Нелин погляд Ламара знизала плечима - мовляв, а кому мені було кидати? - підхопила Грема під руку і разом із ним вступила в арку.
На Мартіна страшно було дивитися. Ні, можливо хтось інший і не помітив би відчаю, що промайнув в його очах, і на зморшку між бровами не звернув би уваги. Але Нела бачила і знала, що це означає - йому пригадалося пророцтво з того клятого горщика. Він нічого не сказав, та й не треба було. Вона і без того чудово пам'ятала слова, що прозвучали біля храму: " Третій раз буде не раніше, ніж я здохну, Сніжинко!"
- Дурниці це все, - вона покрутила в руках витвір флористичного мистецтва, не знаючи, що з ним робити.
Потім рішучим кроком підійшла до Тетяни і всунула букет їй у руки:
- Ось, тримай! Це твоє. І наступного разу щастя лови, а не драконів рахуй!

***

Напевне і подальше святкування було цікавим, і страви на бенкеті смачними, от тільки Нела нічого цього не помітила. В її голові гвіздком засіла одна-едина думка - як виправити вранішній промах з букетом, бо їй жодним чином не хотілося спонукати Мартіна до роздумів про її можливий шлюб з кимось іншим.
І нічого кращого вона не вигадала, як, не пізніше нинішньої ночі, остаточно довести чоловікові, що належить тільки йому. Ось тільки чи погодится він? Адже термін, призначений лікарем, ще не минув. 
Допомогла, як не дивно, Ламара. Під кінець бенкету вона роздала всім жінкам по цукерці. Виявилося, що це ще одна таріонська весільна традиція - вживати цукерки зі збуджуючим ефектом. В давнину саме так стимулювали народжуваність, тепер же просто розважалися. Свою цукерку Ламара привселюдно розламала навпіл і з'їла разм із Гремом. Багато  гостей наслідували їхній приклад. 
Мартіна Нела знайшла у флаєрі. Він, абсолютно без настрою, сидів за штурвалом.
- Ти знаєш що це таке? - вона продемонструвала йому цукерку.
Він придивився.
- Весільна цукерка, чи що? 
І одразу схопився: 
- Не їж! 
Та було вже пізно - свою половинку Нела проковтнула і приступилась до чоловіка:
- Відкривай рота! Ти чоловік мені, чи ні? 
Він ошелешено кліпнув очима, що вона прийняла за згоду.
- От і виконуй свої обов'язки!
- Але… - сказати йому нічого не вдалось, бо з цукеркою в роті не дуже порозмовляєш. 
- Загальний тиск вони не підвищують, Відаль вже  перевірив по довіднику. Він сказав, що ми можемо на них з Тетяною не чекати, тільки просив надіслати флаєр.
І все ж щось там було не так з тією цукеркою. Інструкція, яку Відаль скинув Нелі на комприс стверджувала, що дія препарату  починається не раніше ніж через годину після прийому, а вони із Мартіном ледь додому встигли дістатися. Від стоянки вже майже бігли. Плаття Нела позбулася разом з босоніжками, ще при вході, а де Марс загубив свій одяг, вона й не помітила. Не пам'ятала також чи виконали  вони всі встановлені ними традиції. Але напевне все ж таки встигли добряче поцілуватися, бо зранку Нела помітила на шкірі кілька синців, і не лише у себе. А от головний страх першої ночі не справдився. Кровотечі не було, хіба  зовсім трошки і недовго.  Марс після цього взагалі голову втратив. В результаті вони за шість днів жодного разу з дому так і не вийшли. І ледь встигли  ліжко застелити до повернення хрещеного. І штурвал на зворотному шляху Мартін спокійнісінько передоручив  Відалю. Сам же всівся поруч з Нелою в салоні і не випускав її з обіймів аж до самої бази.