Оновлення 40

Тим часом розкопки просувалися. Археологи з усіх куточків світу зліталися на вихідні. До Новоріччя від попелу звільнили весь великий купол і більшу частину внутрішнього дворика. Мартінові за цей час довелося двічі замовляти контейнери для знахідок і стабілізуючий розчин. Давні речі під шаром попелу збереглися в чудовому стані, навіть текстиль і картини написані на полотні діставали з піску практично неушкодженими. А про посуд і прикраси взагалі нема чого казати. Вони виглядали як нові і не потребували жодної реставрації.  Інтер'єр також зберігся в ідеальному стані, та воно й не дивно. Що могло зробитися мармуровим меблям та скульптурам міцно вбудованим в основу купола? Іх навіть землетрус з місця не зрушив. Комору також відшукали. Там все було цікаве, але з найціннішого - величезний сувій малюнків, виконаних на сілатському папері, і невеликий ларчик з прикрасами, переважно срібними. І належало це все, безумовно, Еліні. Бо практично на кожному малюнку стояла її особиста позначка, добре відома ще здавна, а у скриньці, серед безлічі потемнілих від часу жіночих брязкалець, знайшлися мініатюрні золоті кульчики з мікроскопічним клеймом на застібці - справжня іншосвітова річ, а ще два простенькі обідка, також із сплаву з великою кількістю золота. На кожному з них був напис - на більшому земною мовою - "Еліна", на меншому давнім таріоні - "Таріс".
- Це обручки, таріонські шлюбні кільця, - пояснив Мартін, давня традиція, ще й досі розповсюджена на Таріоні та й в багатьох інших Зоряних Домах. Загалом її дотримуються ті, хто вірить, що зустрів свого вайдорі. Таке кільце одягають на весіллі і носять потім все життя.
Малюнками Мартін займався особисто - обережно розгортав кожний сувій і ретельно змочував фарбований шар стабілізуючим розчином. Це треба було зробити швидко, бо сілатський папір то таке, йому і за кілька тисячоліть нічого не зробиться, а от стародавні фарби набагато менш витривалі. Без обробки вони і відшаровуватися можуть, і потьмяніти на повітрі, і тріщинками піти, особливо якщо давнім лаком були вкриті. Зображені на малюнках були переважно діти різного віку, хоча й декілька портретів Таріса трапилось. Безперечно, всі ці роботи знайдуть належне місце в музеї на Сайгарі, а може навіть в особистій Ерентаровій галереї, бо серед  цих дітлахів, безперечно, є його пращур.
Не обійшлося в ці дні і без деякого розчарування. Втім до нього Мартін був практично готовий. Анхель лише підтвердив його припущення щодо фільму, який справив на них таке незабутнє враження. Серіал виявився чистісінькою вигадкою, а реальні події, зображені на початку кожної серії використовувалися тільки як художній прийом, покликаний надати цій фантазії ілюзії достовірності. Виявляється, цей фільм був відомий здавна, перекладений ще на давній таріоні і взагалі він був такий не один. Тож його напевно бачили і  давні харідійці, і аймірці і сайгарці, а може і шарденці, а отже і нічого дивного не було в тому що всі вони наслідували дизайн космічних кораблів, запропонований землянами. 
- Оце ми понавигадували, - схопився за голову Грегор, коли Мартін одного вечора розповів хлопцям про результати Руїсова розслідування. - Добре хоч я статтю накатати не встиг, а було ж бажання! Ох, і іржали би наді мною усі, певно,  до скону!
Як, не дивно, прикра звістка не позначилася на бажанні переглядати фільм. Навпаки, хлопці запросили з сайгарськог архіву файли з перекладом і почали дивитися його знову.

*** 

Час до Новоріччя злетів непомітно. Напередодні свята базу зачинили. Місцеві копачі подалися додому, Грег з першою командою перебрався у наметове містечко біля розкопу, решта ж складу експедиції вирушила у столицю: студенти -  по своїх домівках, а запрошені Ламарою гості - на весілля.
Сутеніло  коли Відаль висадив Нелу і Марса на стоянці біля дому хрещеного. Тиша навкруги стояла така, наче в місті ніхто не живе. Дерева біля домів буяли квітами. Початок року, період бурного цвітіння. Перше Новоріччя, яке Нела зустріне разом зі своїм чоловіком, а Відаль з Тетяною. 
Хрещеного вдома не було, хоча у вітальні, в горщику, стояло заквітчане деревце, увішане цукерками, а в холодильній шафі  на гостей очікували традиційні новорічні страви: млинці з солодким сиром і пиріг з м'ясом та  картоплею. Тобто Марса з Нелою чекали. Але де ж сам хазяїн? 
- Після смерті хрещеної він не хоче в Новоріччя залишатися на Таріоні. Навіть коли я буваю тут, а останні п'ять років я повертаюсь на свято саме сюди, він все одно йде на Дамаріс. Там у нього є брат і дві сестри. Для мене завжди залишає подарунки і ласощі, але без Аліси я для нього неповноцінна родина.
- А ти... - Мартіна затопило хвилею Нелиного співчуття, такого сильного, що аж подих перехопило.
- Агов, Сніжинко?! Ти що, плакати здумала? Чого раптом?
- Але ж це сумно, без родини… самому… так не годиться, - шепоче.
Обійняв, пригорнув:
- Та не самий я. На Таріоні ми завжди з Анхелем святкували. А на Сайгарі у мене Гайсарі є. Вони ще та сімейка! От познайомлю тебе з ними, сама побачиш, що з ними  не засумуєш.
Будиночок хрещеного був невеликий - всього три спальні, і явно не розрахований на прийом гостей. Роздивитися його до ладу в попередній свій візит Нела не встигла. Тепер Мартін показував їй все.
- Оце моя кімната, - сказав він, пропускаючи Нелу до свого помешкання. - Я жив тут до п'яти років, аж поки мене не забрали на Дамаріс. З того часу тут майже нічого не змінилося, лише ліжко час від часу оновлювали, коли я повертався на канікули і виявлялося, що старе для мене закоротке, а ще стіл робочий я купив собі кілька років тому, на попередньому чомусь раптом стало мало місця. Не дивуйся іграшкам. Хрещені зберігали їх весь час, поки я вважався мертвим. То і після я не став нічого міняти.
І дійсно, іграшкові зорельоти, дракони, і солдати стояли на полицях в перемішку зі старими облупленими горщиками, закопченими банячками і обдертими скриньками. 
- Мої перші знахідки, - кивнув на них Мартін. - Нічого цікавого, тим більш цінного, але, знаєш, як я пишався? Залишишся зі мною на ніч, чи постелити тобі в іншій спальні?
- Залишуся.
- Гаразд, - його губи розтягнулися в задоволеній посмішці. - То розташовуйся, а я поки що розігрію вечерю.
Нела дістала з пакунка  сукню, що надіслали їй на цю адресу, приміряла нові туфлі місцевого зразка, дуже відкриті. Відмітила, що синець на нозі, який утворився після укусу гризалки і тримався дуже довго, нарешті зник. 
Сьогодні вони зустрінуть Новий рік, а завтра у Ламари і Грема весілля. А потім… Цього року Новоріччя довге, цілих шість днів. І вони проведуть їх удвох з Мартіном. Як справжнє подружжя. Він обіцяв показати  столицю, казав, тут  багато цікавого. 
Зорі, яка ж вона була щаслива в передчутті цього всього!