Оновлення 38

Ільяс Ва Шаті запізнювався на чергування, але вирішив через те не перейматися Не його вина була, що повітряний транспорт не працював майже добу. Вчора він змушений був залишити свій особистий  флаєр на загальній міській стоянці. Додому його підвезли наземним медичним глайдером, а зранку, щоб дістатися на роботу, довелося витягати з ангару ровір і крутити педалі. Чому не викликав флаєр додому, коли збурення припинилися? Та тому, що штін у нього був - найпримітивніша і найдешевша модель, здатна хіба що дверцята перед господарем відчинити або відеореєстратор включити. На більш потужний не вистачило грошей.
На цій нудній планеті Ва Шаті і його дружина Маріт опинилися не з власної волі. По закінченні війни на Дамарісі їм оселитися не дозволили, а на Шарден не схотіли ні він, ні вона. Решта Домів переселенців безпідставно не приймала, мотивуючи тим, що всі ресурси задіяні на допомогу постраждалим від свавілля Вільного Дракона. От і довелося подружжю перебиратися на Таріон, куди пускали всіх, окрім вихідців з Вільних Земель. Соціального забезпечення Ва Шаті не одержав, тому, що під час війни був засудженим, а не військовим, ось і доводилося йому зараз в поті чола заробляти собі на хліб, тобто пілотувати  один з медичних флаєрів, що були приписані до Центральної таріонської лікарні.  Роботу свою він ненавидів і залюбки проміняв би на будь яку іншу, але нічого більше робити не вмів.
Отже, оскільки запізнення вже було не уникнути, перше, що Ільяс зробив, це заїхав на стоянку і переконався, що його флаєр в нормі. Він завантажив ровір у багажник і вже збирався йти, коли помітив кібера, що виходив з літалки, розташованої на сусідньому гнізді. 
Елорг для харідійця - екзотика. На Таріоні їх зустрінеш не часто, бо тут, через відсутність зайнятості, кіберам просто нема чого робити, а на Дамарісі і взагалі ніколи не побачиш. Там цьому перешкоджає державна політика. Отже безпосередньо з елоргами Ва Шаті стикався лише раз у житті. Тобто з одним елоргом. Саме з цим. На Огасі, коли тонув у болоті. Це красиве обличчя харідієць не зміг би забути ніколи, тим більше, що за сорок років воно мало змінилося. Так, це був саме той клятий кібер, що витяг його з трясовини, а потім зруйнував не лише кар'єру, але й життя!
Щоправда сумнів деякий у Ільяса виник. У його ворога не було літанієвих імплантів, Ва Шаті це добре пам'ятав. І по всіх правилах того вже не мало б існувати, бо без імплантів кібери довго не живуть. Цей же був живіший за всіх живих, ще й виблискував на скронях дорогоцінними кристалами.  Тому Ільяс вирішив все ретельно перевірити і дав наказ своєму штіну фіксувати все, що відбуватиметься поруч з сусіднім флаєром. Сам же пішов на роботу.
Додому Ва Шаті повернувся злий і втомлений. Готової вечері, як завжди, не було. Втім, він вже звик до того, що Маріт нічого не готує. Добре хоч кип'яток у термосі залишився від ранку. Запарив у мисці сухий концентрат і сів вечеряти. Невдовзі і дружина приєдналася до нього. Останнім часом таке рідко бувало, практично весь час Маріт проводила у своїй майстерні, там і перекуси собі нашвидкоруч влаштовувала. Бувало він не бачив її кілька днів поспіль.
Соціальне забезпечення від шарденського військового відомства у Маріт було. З того часу як вони оселилися на Таріоні, вона ніде не працювала, натомість втілювала ідею, яка захопила її ще під час війни - створювала зброю нового покоління. Рушниця-дезінтегратор великої дальності, чия вражаюча сила могла б досягати орбіти - ось у чому полягала її мрія. Виходило у неї щось, чи ні, Ільяс не мав жодного уявлення, успіхами вона ніколи не ділилася, лише постійно твердила,  що харідійці її винахід з руками відірвуть. От тільки треба удосконалити його ще трошки… Те "трошки" тривало вже майже двадцять років, тому на жоден зиск від жінчиної справи Ільяс надії не покладав. Але й заборонити  не намагався, тупо погоджуючись за власний кошт постачати Маріт все нові і нові комплектуючі, чимдалі тим складніші і дорожчі.
І от сьогодні трапилося диво. Маріт не тільки забажала повечеряти з  чоловіком, але й об'явила, що її роботу завершено. Дезінтегратор працює. Натомість Ільяс поділився своєю проблемою, вони ж сім'я, чи не так? Розказав про несподівану зустріч з елоргом.
- Я не знаю, це той самий, чи ні, - сказав він. - У того, з екіпажу Шарді, не було імплантів, але цей на нього надзвичайно схожий. Можливо з тієї ж самої лінійки?
- Покажи! Я знаю всіх з екіпажу Шарді! - Маріт рішуче простягнула руку до комприса чоловіка, хоча, безперечно, їй було відомо, що скористатися особистим гаджетом може тільки його господар.
Втім, і до цього Ва Шаті звик. Він активував прилад і покірно простягнув його дружині. Маріт достатньо було кількох секунд, щоби впізнати Відаля.
- Так, це він! Улюбленець шарденського покидька! Але що він тут робить?
ВІдповідь на питання довго шукати не довелось  - вона сама собою витікала з наступного фрагменту запису. Елорг вивів з лікарняних воріт старенького дідуся, проводив його до флаєра, допоміг розміститися в пасажирському кріслі, а потім зайняв місце пілота і підняв літалку в небо. 
Отакої! Відаль підробляє нянькою для старих? Чудове продовження військової кар'єри, нічого не скажеш!  
На жаль за рисами обличчя розпізнати старого не вдалося, не було його в таріонській базі. Отже не вийшло ні ідентифікувати цю людину, ні встановити її адресу. Як же взнати, де шукати елорга? Адже  Відаль, безперечно, мешкає поруч із тим, кого доглядає.
- Ми все одно знайдемо  того клятого кібера! - постановила Маріт. - Якби ще вдалося захопити! А далі я вже знаю що з ним робити. Змушу його витворяти на камеру таке, що розголос піде на всі Доми! Шарді не раз здригнеться від сорому! Від тієї ганьби, що я влаштую, наш поважний тар не оговтається до скону! Це буде найкращий спосіб "віддячити" і за мене і за тебе. Бо до цієї купи металобрухту він відчуває якусь збочену пристрасть. Цей кібер -  його адар, уявляєш? 
- Як ти примусиш вищого  елорга щось робити? - здивувався Ільяс.
- У мене є досвід. Я вже копирсалася у його залізяччі. Пам'ятаю всі коди так, ніби це було вчора. 
- А як не вдасться його  спіймати? Це все ж таки бойовий елорг.
- От і буде чудова нагода випробувати мою красунечку! - всміхнулася Маріт.  Красунечкою вона називала свій винахід. - Проти неї жоден бойовик не встоїть.
Ва Шаті не уявляв як вона збирається все влаштувати, але відразу піднісся духом. Навіть багаторічну зневагу до себе з боку Маріт забув:
- Поможу тобі чим тільки зможу, - пообіцяв він.
- Ой, та чим ти мені можеш допомогти! - махнула рукою вона. - Сама все зроблю! Ти, головне, не патякай ніде і під ногами не крутись! 
Надалі вона зламала  базу таріонської портальної станції і вияснила дату прибуття Відаля на Таріон. На тій же сторінці побачила, що і зворотній перехід  елорг для себе вже замовив. Дізналася прогнозований час переходу і вдоволено посміхнулася: 
- Часу у нас ще є вдосталь, можна ретельно продумати план операції.