Оновлення 36

Нела прокинулась як завжди, до підйому, і лише розплющивши очі згадала, що вона не на базі, а в лікарні, в палаті, куди її привезли вчора із детокс-відділення. Сусіднє лікувальне місце займав Мартін. Він спав, прикритий до пояса простирадлом. Сорочки на ньому не було. Натомість на грудях  було наліплено кілька датчиків. Ще один виблискував  вогником на скроні. На самій Нелі датчиків не було, що відзначало її стан як задовільний.
Що саме сталося з Марсом їй пояснили ще вчора. Тільки-но вона прийшла до тями після детоксу, як стала питати про чоловіка.
- Ех, закохані, - лагідно всміхнувся лікар. - Він також хотів насамперед знати все про тебе.
Ну а далі розповів і про знесений ментальний блок, і про гіпертонічний криз і про всі можливі ускладнення з цим пов'язані.
- Отже не турбуй його зараз, дай відпочити, а в майбутньому слідкуй, щоб не було жодних перенапружень здатних привести до стрибків тиску. Тоді, можливо, гіпертонічну хворобу вдасться відтермінувати. А взагалі я б радив йому полікуватися у сайгарських цілителів, а ще б краще у когось із тарова роду. Якщо хто і може впоратися з цією проблемою, то саме вони.
Нела думала про це аж поки не заснула, а після пробудження знов повернулася до тих думок. Вона пригадувала як Мартін ніс її, як віддав всю воду коли вона хотіла пити, а потім ще й, виявляється, заради неї життям ризикнув. Почуття вдячності переповнювало її, хотілося підійти до чоловіка, обійняти і сказати щось хороше, але вона стрималася. Нехай відпочиває. Натомість ще раз кинула погляд у його бік. І мало не підскочила від усвідомлення: датчики! Вони сяяли індикаторами, а отже працювали, передаючи інформацію про стан пацієнта на комприс лікаря. Отже зв'язок відновлено!
Особистий комприс навіть шукати не довелось, він був пристібнутий до її передпліччя лікарняним браслетом. Ентара, як була, у коротенькій сорочці, підвелася з ліжка і, припадаючи на ліву ногу, почалапала в санблок. Будити Мартіна голосною розмовою вона наміру не мала. В санблоці Нела всілася на кришку унітаза і найперше викликала Відаля. Елорг знаходився у флаєрі - прямував до них у столицю. Виявилось, що Фернан вже знає про   випадок із дочкою і саме зараз розмовляє з лікарем.
- Як закінчиться розмова, я повідомлю тарові, що ти прокинулась, а потім можу зв'язати його з тобою.
- Гаразд, - погодилася Нела. Все одно  з батьком доведеться поговорити, то чом би не зараз, поки Мартін спить?
Вона встигла вмитися і розчесати косу, коли комприс спалахнув викликом. 
- Збирайся, ти повертаєшся додому! - почав Фернан тільки-но побачив дочку.
- Ні, таточку, ні! - схопилася Нела. - Так не можна! Мартін не кинув мене, а натомість ніс на собі майже десять кілометрів, щоб врятувати! Я не залишу його!
- Він був попереджений! Будь-який інцидент подібного роду перериває ваш трудовий договір!
- Він не винен у тому, що сталося! 
- Не винен, що потягнув тебе із безпечного місця у непередбачуваний політ?
- Я сама напросилася! А йому через це життям довелося ризикувати! 
- Тобто?
- То ти про нього не питав у лікаря? Лише про мене?
Фернан нічого не відповів, але Нела зрозуміла - дійсно не питав.
- Він переніс мене в столицю самоутвореним порталом, оскільки транспорт не працював, - поквапилася вона пояснити. -  Заради цього викинув з власної голови харідійську військову маринку і лише дивом уникнув інсульту. Коли ми сюди дісталися, його стан був важчим за мій! Він і досі спить, весь датчиками обвішаний.  Я не залишу його!
Про харідійські  заморочки з маринками Фернан знав. Його величність Олександр настільки не довіряв власним порталістам, що вколочував заборону на самостійні переміщення їм у підсвідомість, в той час як інші Доми обмежувались лише обіцянкою не порушувати ментальне поле планет. Виявляється, і для своїх дітей король не робив винятку. Навіть така унікальна обдарованість, як у Мартіна, не спонукала його переглянути власні переконання. На жаль, єдиним, що користувалося стопроцентною довірою Олександра, була техніка.
- Добре, - сказав Фернан після невеликої паузи. - Я поговорю з лікарем щодо Мартіна. Тобі повідомлю своє рішення пізніше. Одужуй! 
Нела вимкнула комприс і вийшла з санблоку. 
А  Мартін вже не спав. Вочевидь емоційна розмова все ж таки збудила його. Він сидів і дивився просто на Нелу. І зрозуміло було що принц чув все від першого до останнього слова. Ох, Зорі! Як же їй було соромно за батька, за  його упереджене ставлення! 
Тягуча липка гіркота залила Мартінові рота. "От іще, - подумав він,  - чого б це їй стидатися чужої недовіри?" Сам він на еріварда не образився, бо розумів, що колишню довіру Шарді повернути буде анітрохи не легше ніж кохання Нели.
- Не переймайся, Сніжинко, - промовив, - мені до того не звикати. А тобі дякую за розуміння. 
- Я дуже злякалася, коли лікар сказав… - схлипнула Нела, - не хочу втратити тебе вдруге.
Вона ступила до нього, а він простягнув руки. І це було цілком природним, ті обійми, що сталися потім. Марс пригорнув дівчину до себе, його рука заплуталася у її білосніжному волоссі, і поцілунок вийшов сам собою, солодкий до нестями. З присмаком її солонуватих сліз. І тихий шепіт:
- Ну, все, все, годі, Сніжинко. Не плач, живий я і нікому тебе віддавати не збираюсь.
І відчуття щастя. Без усіляких смаків і запахів!
І звичайно ж таке не могло тривати вічно. Двері рвучко відчинилися і на порозі завмерла чергова медикиня.
- От на тобі, молодята цілуються! - прокоментувала вона побачене. - А мені гадай: чи то у хлопця тиск дійсно зашкалює, чи це  мій комприс раптом здурів?
Нела, звичайно, знітилася і одразу ж втекла на своє ліжко. Воно й зрозуміло - лікарня не місце для проявів кохання, тут про жодну приватність не йдеться. Що ж, тим сильніше бажання швидше одужати.

***