Оновлення 34

У селищного лікаря анатоксину також не знайшлося, хоча діагноз він поставив без усякого аналізатора — лише з опису Мартіна та клінічної картини. Нелу вкусила таріонська піщана гризалка — комаха не дуже розповсюджена, але доволі небезпечна. Марс вгадав: її отрута руйнувала систему згортання крові, через що й виникла кровотеча, а ще впливала на свідомість. Зазвичай одного укусу було замало, щоби вбити людину, але й від нього наслідки могли бути дуже неприємними, особливо для молодих жінок. Чому саме для жінок? А тому що система згортання після того токсину відновлювалася вкрай повільно, тож критичні дні ставали в цьому плані небезпечними — загрожували сильною кровотечею.

— Організм дівчини відреагував на отруту дуже бурхливо, зазвичай такого сильного набряку і температури не буває, — лікар, обстежуючи Нелу, виглядав дуже стурбованим. — Тому я б радив вам якнайшвидше дістатися до столичної лікарні. У них і анатоксин є, і детокс значно потужніший за мій. Там і з її жіночим циклом розберуться — просто припинять його на деякий час, щоб не було кровотеч.

До свого детоксу він підключив Нелу відразу, але показник роботи приладу лікаря не влаштовував: токсин руйнував систему згортання швидше, ніж апарат розкладав його.

Що ж робити? Як потрапити до столиці? Мартін вийшов на подвір’я і присів на порозі. Жоден флаєр не здатен зараз піднятися у повітря. І навіть Зоряна Матір не знає, коли повітряний рух відновиться.

Невдовзі і Відаль приєднався до принца.

— Вперше в житті не знаю, що робити, — промовив елорг.

Мартін мовчав. Нела питала якось, чи вміє він ходити по планеті порталом. А напевне зміг би, якби вдалося зрушити ментальний блок, що накладає заборону на це! Але як же страшно навіть думати про таке…

Втім, рішення вже сформувалося.

— Слухай мене уважно, друже, — рішуче звернувся він до Відаля. — Зараз я візьму Нелу і спробую здійснити перехід до столичної лікарні.

— Хіба в тебе немає маринки? — здивувався елорг. Він, як і Мартін, був військовим пілотом і добре знав, як готують людей до цієї роботи.

— Є, але це не суттєво, якщо не існує іншого виходу.

— Ти можеш загинути, — нагадав кібер.

— Сподіваюсь, цього не станеться, — для себе Марс уже все вирішив. — Навряд чи маринка б’є міцніше за Аймір-ефект, а його я пережив. У будь-якому випадку, життя Нели для обох Домів набагато цінніше, ніж моє.

Якась рація в словах принца була.

— Я можу чимось допомогти? — запитав Відаль.

— Так. Тільки-но відновиться зв’язок, повідом еріварду все, що сталося, а сам бери менший флаєр і вилітай у столицю, щоб, у разі чого, Нела не залишалася там сама. Експедицією за моєї відсутності нехай керує Грегор, Тетяна допоможе йому. А зараз попередь лікаря, що ми забираємо Нелу, і дайте мені трохи часу. Мені необхідно зосередитися.

У голові гупало і стріляло, коли він почав детально обмірковувати план дій. Марс знав, що знищення маринки — військової заборони на портальні переміщення по планеті — вкрай небезпечне для нього, але вперто, крок за кроком, уявляв собі, що і як буде робити, відкриваючи перехід. Раз-по-раз він подумки проганяв себе крізь уявну блискавку порталу і не припинив своїх вправ, навіть коли під носом з’явилася крапля крові. І лише після того, як остаточно переконався, що може зробити все правильно, повернувся до амбулаторії.

Нела чекала, сидячи на кушетці. Мартін умився і присів перед дівчиною навпочіпки, повернувшись спиною.

— Залазь знову верхи на мене, — сказав.

Підвівся, коли гарячі руки міцно обхопили його за плечі, і уявив сходи столичної лікарні. У дитинстві хрещена регулярно водила його туди на щеплення, тож усі п’ять мармурових сходинок він знав не гірше за свої п’ять пальців.

Ось перша — нерівна, витерта ногами багатьох поколінь відвідувачів, друга — трохи рівніша, а третя — з щербиною з лівого боку… Імпульс! Перехід!

Спалах, що виник перед очима, на секунду засліпив Мартіна, біла блискавка огорнула його і Нелу так само, як колись огортала харідійський винищувач. Марс і з місця не зрушив, а в наступну мить уже падав на ті самі мармурові сходи, які так добре пам’ятав.