Оновлення 33

На цей раз вони змогли подолати не більше километра. Спочатку Нела сповільнила хід, потім почала шкутильгати і нарешті зупинилася. Місце укусу  почервоніло, навколо нього утворився набряк, а пластир здувся від крові, що накопичилась під ним. 
- Схоже, ця комаха була отруйна, -  констатував Мартін. 
Він присів навпочіпки, рішуче здер наліпку і натиснув на припухлість з обох боків. Кров, яка вже давно повинна була згорнутися, вдарила  із ранки цівком. 
- Шкода, що ми не здогадався зробити цього раніше, можливо тоді під шкірою залишилося б менше отрути, - пробурмотів він.
Дівчина мовчки спостерігала за діями принца. Жодного полегшення процедура їй не принесла. Нога боліла дедалі сильніше. 
- Ніколи не бачив такого, - зізнався Марс, накладаючи на укус тугу пов'язку, яка миттєво просочувалася кров'ю. - Ти впевнена, що це була комаха, а не змія? Їхня отрута має властивості розріджувати кров. Хоча, ні. Від зміїних зубів залишаються завжди дві ранки…
Нела вже ні в чому не була впевнена, їй ставало чимдалі гірше. Голова крутилася,  у вухах шуміло, а перед очима стрибали яскраві цятки. Втім, вона зачепилася за лікоть Мартіна і знову спробувала йти. 
Шкутильгаючи, вони подолали ще деяку відстань. При цьому зупинялися мало не на кожному кроці. Мартін спостерігав за дівчиною з неймовірною стурбованістю, яка поступово переростала в справжній страх. Нога у Нели розпухала на очах і вже  погано згиналася, кровотеча не припинялася, дівчину хитало і постійно заносило вправо, але найстрашнішим було те, що, незважаючи на біль, свого стану вона адекватно не оцінювала - весь час теревенила про всякі дурниці і посміхалась.  Отже отрута впливає не лише на кров, а ще й на мозок, зрозумів Мартін. 
Треба як скоріше дістатися додому! Там є аптечка і Відаль, а у нього - база першої медичної допомоги, яка не залежить від жодних коливань магнітосфери. Принц перечепив рюкзак на груди і сказав:
- Сідай-но мені на спину, понесу. 
- Ой, покатаєш? - зраділа Нела. - В коника пограємо? Давай! Я таке люблю… Рені мене теж колись катав. Я потім торт зліпила з піску, травичкою прикрасила, ще й квітку зверху встромила, навіть Відаль сказав, що гарний вийшов, хотіла пригостити його, а він навіть покуштувати не схотів, уявляєш?  А ще брат! Я образилася, а Сонка стала його захищати, вона завжди всіх захищає,  сказала, що іграшкова їжа для дітей шкідлива, сама-он я  її не їм, а братові пхаю! А я відповіла, що мені мама заборонила їсти таке, бо я ще маленька, а Рені великий, йому вже можна.
Мартін не знав, сміятися чи плакати від того одкровення. 
Нела примостилася йому на спину, обійняла за плечі і продовжила весело торохкотіти, видаючи свої дитячі таємниці.  Марс підхопив її під колінка, намагаючись не зачепити уражену гомілку, і рушив уперед.
Це ж треба,  вона добре пам'ятає себе з такого раннього віку. Коли стався інцидент з травою та піском, їй було лише два роки, він навмисне перепитав. Напевно її родинне життя було насичене яскравими подіями, якщо так запам'яталося. А йому  і не пригадувалось, щоб брати та сестри коли-небудь грали з ним. Все його дитинство обмежувалося Таріоном. На Дамарісі ж було тільки навчання.
Тепер вони рухалися значно швидше. Мартін уперто переставляв ноги, намагаючись не збитися з ритму, хоча йому було важко і жарко, ноги плуталися у сухій траві, ще й рюкзак заважав. Воду всю принц залишив для Нели. Вирішив, що якось вже перетерпить і спеку, і спрагу, а от вона… Було би добре напоїти її досхочу, може отрута швидше б виводилася, але їм ще далеко йти. Тому на наступному привалі Мартін дозволив їй випити тільки половину того, що залишилося в пляшці, решту ж вирішив дати трохи пізніше. 
Так вони подолали ще кілька кілометрів. З дороги не збилися. Марс стільки разів пролітав над цією місцевістю, що знав тут усі основні орієнтири. Поки що вони не пропустили жодного. По розрахунках до табору залишалося  ще кілометри зо три, але попереду раптом виникла перешкода - зарості кущів дикої троянди, вкритих гострими шипами. Аби не занурюватися в ці непролазні хащі, довелося звернути з дороги. Це збільшило шлях ще на кілька кілометрів. Обід давно вже минув, сонце почало хилитися до заходу, а Марс все йшов. Через ті кляті колючки він значно відхилився від курсу. Тепер, якщо навіть хтось і захоче іх пошукати, швидко не знайдуть. А Нелі ставало дедалі гірше. Збудження змінилося пригніченням. 
- Комаха була отруйна, -  нарешті осягнула вона проблему. -  Я помру, Мартіне, так?
- Ні! - рішуче відповів він. - Я не дозволю!
Не повірила - ледь відчутна гіркота заповнила уяву Мартіна. Дівчина більше нічого не питала, опустила голову йому на плече і ніби важчою зробилася.  Дихала часто і преривчасто, так, наче не він її ніс, а вона його тягнула. Ще й температура у неї почала підвищуватися, зробивши його ношу не лише важкою, але й гарячою. Одяг принца, здавалось, повністю просочився потом і щільно прилип до тіла. По скронях стікали пекучі краплини. Пити хотілося нестерпно. Марс зчепив зуби і  прискорив крок.
Він так зосередився на своєму бажанні швидше дійти до бази, що навіть не відреагував на сторонній звук, який раптом вписався у природну тишу савани. І лише коли просто перед ним зупинився квадроцикл, зрозумів, що їх знайшли. Це Відаль не витримав невідомості, позичив гарун у когось з мешканців Нової Колиски і вирушив на пошуки своєї вихованки. 
А далі Марс напував Нелу і сам поглинав привезену Відалем воду, в той час як той оглядав розпухлу ногу дівчини.
- Їдьмо одразу в селище, - постановив елорг. - Там має бути детокс-апарат - фермери часто використовують токсичні речовини, тож він їм необхідний.  А на базі ми не маємо змоги навіть тип отрути визначити,  та й анатоксин від тієї тварюки у наш медичний набір не входить. 

***