Оновлення 31

Частина 6
Таріон. Експедиція. Несподіванки.

Відносинами, що на даному етапі встановилися між ним і Арнель, Мартін міг би і задовольнитися, це була саме та хороша, спокійна дружба, якої він колись бажав досягти, якби не той клятий поцілунок, що остаточно збурив його душу. Він старанно намагався не згадувати його,  бо навіщо мріяти про недосяжне? В контракті ж ясно сказано, що все має відбуватися лише за ініціативою Арнель. Однак, чоловіча фізіологія вперто нагадувала йому і про її чудові уста, і про ладну статуру і про той ніжний аромат, що випромінювали її почуття. Інколи, особливо під час спільної роботи, йому здавалося, що він знову відчуває легкий запах квітучого саду, але варто було зосередитися на цьому, як відчуття зникало. 
А от Нелу, здавалось, все влаштовувало. Вона залюбки спілкувалася з чоловіком, допомагала йому, ділилася планами. Йому ж чимдалі тим сильніше хотілося знаходитися ближче до дівчини - притиснутися під час перегляду фільму, обійняти, торкнутися долонями її грудей і стегон. Саме це невгамовне бажання змусило його одного вечора вдатися до хитрощів. 
Зазвичай фільми вони переглядали, сидячи за одним з обідніх столів, хтось дивився на екран з одного боку, хтось з іншого, для голографічного зображення це не мало особливого значення. Але дане зображення було пласким і дещо деформувалося для тих, хто бачив його з боку. Тож всі вирішили, що тими пертурбаціями принц потурбувався про загальну зручність. А він думав в першу чергу про себе. Розташував комприс у торці стола,  збільшив екран, ще й підняв його трохи вище. Глядачам  звелів  всістися  впоперек лавок.  А сам розташувався позаду Арнель.
- Спирайся на мене, якщо хочеш, - запропонував він. - так буде зручніше.
На швидку реакцію не розраховував, але, яке ж було його здивування, коли вона раптом прихилилася, ще й голову до плеча притулила. Уяву принца заполонив ледь відчутний аромат скошеної трави. Вдячність, щире задоволення і жодного з тих власницьких бажань, що демонстрували інші дівчата.  Просто втомилася і хоче відпочити? Можливо. Але ж яка довіра! Мартін обережно обійняв її, сидів і дихати боявся.

***

Звітувати Анхелю про перебіг робіт Мартін старався регулярно, але не завжди це вдавалося - навіть заздалегідь замовлений сеанс відбувався далеко не з першого разу. Останнім часом таріонське сонечко мало не щодня створювало перешкоди для міжпланетного зв'язку. Коли ж сонце було спокійним, всі кидалися надолужувати втрачене, і міжпланетні канали виявлялися настільки забитими, що за виділений час не тільки інформацію не передаси, але й привітатися не встигнеш. І цього ранку сеанс вже вкотре не відбувся. Марс роздратовано відключив екран. Йому потрібна була консультація більш досвідченого колеги. Бо те, що вони побачили у земному фільмі  виходило за рамки всіх його попередніх знань і уявлень не лише про Землю, а взагалі про світоустрій. 
В одній із серій йшлося про корабель капсульного типу, що прибув у земний всесвіт з майбутнього. Подорожі в часі можливі, кому ще знати про це, як не Мартіну, але лише в одному напрямку - в тому самому в якому рухається час, і в жодному випадку не навпаки! Тут же стверджувалося зворотнє. Не могли ж творці фільму настільки забрехатися? А якщо і так, то навіщо їм це? Анхель сидить зараз на Сайгарі, одужує. Ще не ходить, але енергія в ньому вже вирує. От нехай і займеться розв'язанням цього ребусу, потурбує архіви, вирішив Мартін. Можливо раніше хтось стикався з чимось подібним?
Наскільки елорг зручне створіння, Марс вже давно оцінив. А от те, що він ще й набагато людяніший за багатьох генетичних зрозумів коли Відаль сам підійшов до нього з пропозицією. Помітив, виявляється, нетерплячку, що з'їдала керівника експедиції. 
- Я знайшов вільний канал з Сайгаром, - сказав він. - Татьяна зараз розмовляє з братом, якщо  хочеш, можеш приєднатися, канал широкий. 
Марс таке бажання мав. Поки Тетяна теревенила з Анхелем про здоров'я і сімейні справи, скинув тому на комприс всі серії про "Ентерпрайз", ще й листа накатав з власним баченням ситуації, а потім і  перекинутися парою слів встиг. От тільки затримався через те на базі. Відаль за цей час і хлопців встиг завезти на роботу, і сам повернувся. 
По закінченні розмови Мартін об'явив, що бере пасажирський флаєр і рушає на розкоп.
Підбігла Нела:
- Марсе, візьми мене з собою. Робота зранку не йде, треба хоч трошки голову розгрузити.
- Гаразд, збирайся, - погодився він, а у самого аж мурашки по шкірі від задоволення…

***