Оновлення 29

Іншосвітова музика справила на членів експедиції неабияке враження. Пісні слухали і під час розкопок, і щовечора, перед сном. А ще ж на кристалі були зображення, які супроводжували музику! Археологам все було цікаво: і природа іншого світу, і архітектура, і техніка. Інтер'єри, їжа та посуд також  траплялися і викликали жваве обговорення. 
А поки молодь з захопленням дивилася на картинки з паралельного світу,  Нела і Марс розбиралися з рештою кристалів. 
Два з них зберігали наукові звіти, записані особисто Тарісом. Перекладу ці матеріали, як і звіти управителя, не потребували, проте і зрозуміти про що в них йдеться було вкрай важко.  Тут потрібен був спеціаліст і, на жаль, не історик. Мартінові здалося, що ці дані могли б зацікавити Пітера, адже той, як і Першопроходець був ментальним фізиком. Він скинув на адресу зятя фрагмент запису. За що отримав купу вдячних і радісних стікерів, а трохи пізніше ще й листа: "Відчуваю себе сколярем поряд з величчю цієї людини. Якщо знайдеш ще щось подібне, надсилай. Опрацюємо". Цей лист сам по собі свідчив про неабияку корисність матеріалу, бо зазвичай написанням відповідей Пітер не заморочувався, обмежуючись лише рухомими картинками. 
Ще один зберігач був заповнений двомірними кольоровими зображеннями - сімейними фотографіями Таріса та Еліни, яких налічувалося кілька тисяч. Все життя їхньої родини було представлене тут.  Починався фотоальбом зі світлин, зроблених ще на Землі, а закінчувався народженням Валентина, старшого правнука. Кожна фотографія супроводжувалась описом на земній мові, що робило документ надзвичайно цінним, бо у його авторстві не виникало жодного сумніву. Копію запису, поки що без перекладу, Марс надіслав Анхелю. Той подивився і сказав:
- Фотографічний щоденник Еліни. Це справжній історичний скарб. Коли буде готовий переклад, передамо кристал Ерентару.
Так, безумовно, сайгарський тар буде вдячний за знахідку, бо це історія його роду. 
Щодо пісень Руїс також висловився:
- Ти везунчик, Марсе. Кому би ще пощастило подібне знайти. За ці записи, після обробки, нам відвалять купу грошей! Експедицію, вважай, ти  вже окупив.
Забігаючи наперед, треба сказати, що пісні дійсно принесли чималі дивіденди і окупили не лише ту експедицію, а й дві наступні. Незабаром "Кристал Арнель" став надзвичайно популярним у всіх Зоряних Домах і був придбаний усіма, без винятку, планетами розселення, бо всі вважали цю музику своєю.
Два наступні кристали вміщували купу не впорядкованої інформації на кількох незрозумілих мовах.  І хоча  багато роликів мали текст, підписаний внизу зображення, розбиратися з ними треба було довго і неквапливо. Тож ці записи Нела лише скопіювала і відклала на майбутнє. 
А от останній зберігач викликав в археологічному товаристві справжній фурор, бо там було таке!.. Якби  він першим потрапив у зчитувач, то певно зупинилась би вся робота. 
Це було настільки цікаво, що Нела відклала все и зайнялася виключно восьмим кристалом.
Фільми, принесені колись з паралельного світу, були у Зоряних Домах добре відомі. Саме з них таріонці дізналися як виглядає ядерний вибух, супутник і запуск космічного корабля. А тут було щось нове і ще більш цікаве. Це був художній серіал на космічну тему. Історичний, як вирішили всі, тому що починався він з усім відомих кадрів старту космічного корабля, правдивість яких засвідчила колись сама Еліна.
Фільм був дещо схожий з тими, що створювали аніматори в сучасному таріонському світі, і водночас мав багато відмінностей. Найголовнішою з них була подвійна озвучка на зрозумілій і незрозумілій мовах.
Називався фільм "Зоряний шлях"; саме ці слова вимовлялися вголос на початку кожної серіі. Був там ще й підзаголовок: "Ентерпрайз". Оскільки перекладу на  зрозумілу мову це слово не мало, Марс із Нелою припустили, що то власна назва, можливо, ім'я героя, але пізніше  зрозуміли, що так звався космічний корабель. 
Фільми були двовимірними, як і музичні ролики. Вони подекуди нагадували мультик, та все ж герої в них були занадто реалістичними. 
Нела, яка виросла у маминій майстерні, знала, як важко аніматору оживити персонажів. Це надзвичайно кропітка робота. Одна лише зйомка моделі з усіх ракурсів, в різних позах, займає не один день. А потім же і костюми для кожної сцени намалювати треба, і рухи запрограмувати, і артикуляцію під озвучку підігнати… і ще безліч дрібниць зробити, про які пересічний глядач навіть не здогадується. Створення фільму  вимагає від аніматора неабиякого хисту, багато зусиль і купу часу. На одну серію тара Ерідан, наприклад, витрачала не менше трьох декад  (це в тому випадку, якщо сценарій і музика вже написані, а репліки озвучені і оброблені відповідно до особливостей голосів персонажів), і то у неї постійно знаходилися невідповідності, які потім доводилось виправляти. Нела, на прохання мами, стільки мультиків передивилася за своє життя (саме з метою пошуку помилок), що вважала себе знавцем у цій справі. Так от.  В земному фільмі вона не помітила жодної невідповідності. Все виглядало так, наче на плоскому екрані знаходяться живі люди. При перегляді ентару не покидало відчуття, що це все зйомка реальних подій,  а подвійна озвучка зроблена для тих, хто не розуміє основної мови.
З озвучкою довелось розбиратися доволі довго. Прибрати зайвий звук, щоб не заважав, не вдалося, хисту не вистачило ні в неї, ні в Мартіна, та й не їхня робота це була. Щоб чути лише зрозумілий текст і не звертати уваги на незрозумілий, дівчині довелося призвичаюватися.  Але ж вийшло! Після перегляду кількох серій розум ніби сам відключив непотрібний звук і переклад став цілком можливим. Однак чекати на нього ніхто не схотів. Археологи, незважаючи на втому, кожен вечір вимагали перегляду хоча б однієї серії. А потім ще й обговорювали побачене, раз-по-раз повертаючись до тих фрагментів, що їх зацікавили. Нела коментувала зображення, як могла, переказувала те, що встигла зрозуміти, і хоча переклад її був дуже і дуже неповноцінним, враження про фільм у глядачів все ж таки складалося.