Оновлення 28

Наприкінці сьомого дня склад експедиції дещо розширився. Один за одним над базою пройшли кілька флаєрів, останній навіть знизився і коло зробив, піднявши хмару сірої куряви на околицях табору. Зробити подібне на літалці з антигравітаційною подушкою можна було тільки навмисно, тож Нела вирішила, що їх таким чином привітали. Розлючена Тетяна вискочила з-під кухонного навісу і, дивлячись прямісінько на нахабу, красномовно постукала себе по лобі. Жартівник відреагував, помахав їй крильцями, але зрештою також забрався у бік розкопок.

Мартіна на базі не було, він ще вранці подався на робочу площадку, наголосивши, що ввечері чекає там і Нелу з Тетяною та Відалем. І дійсно, цього дня ніхто додому повертатися не збирався. Навіть чорні археологи залишилися ночувати в полі.

Тетяна приготовану вечерю переклала у транспортні контейнери, ще й кілька коробок зі своїх ретельно охороняємих припасів додала, причепурилася і поквапила Нелу:

— Збирайся швидше, на нас чекає голодна братія, а Відаль уже давно сидить у флаєрі і, здається, втрачає терпіння.

Відаль втрачає терпіння? О, це щось новеньке! Втім, зволікати ентара не стала. Їй було цікаво. Марс попереджав, що саме сьогодні, коли прибудуть старші члени спільноти, відбудеться офіційне відкриття експедиції.

— Так у нас здавна ведеться, — розповідала Тетяна, поки вони летіли до будинку Еліни. — Початок розкопок святкується безпосередньо на місці, а от завершення вже на базі.

Неподалік розкопу розташувалося ціле наметове містечко. І коли тільки встигли встановити? Серед новоприбулих Нела побачила Ламару, а та познайомила її з іншими жінками. Виявляється, жінок в археологічній спільноті цілком достатньо, і лише цього року так склалося, що в основний склад експедиції не потрапила жодна з них, окрім Тетяни та Нели. Себе, як не дивно, Нела чи не з першого дня відносила до спільноти, хоча жодного внеску сплатити ще не встигла. Таріонки також жодного сумніву в цьому не виявили — одразу прийняли Нелу у своє коло. Вітали, оскільки вважали їх із Мартіном щойно одруженими, а ще обговорювали майбутнє весілля Ламари. Йшлося про місцевий ритуал, для якого необхідна була хоч одна неодружена дівчина. Виявляється, наприкінці весілля тій, неодруженій, треба було вручити весільний букет, передаючи шлюбну естафету, і порушувати цю традицію Ламара не бажала. Але де ж взяти таку подругу, коли всі повиходили заміж раніше?

— Віддай його Тетяні, — підказала Нела, коли вони з Ламарою залишилися наодинці. — Вона наразі неодружена, але… хто зна? Раптом заміж збереться?

— Ой, дійсно! — зраділа та. — Але не кажи поки що нікому, нехай це для всіх буде сюрпризом.

Звичайно, цього вечора ніхто не працював. Розкладали мангали, смажили м’ясо та овочі. Друзі, які не бачилися цілий рік, в очікуванні вечері збиралися групами і розмовляли. Дух від запечених страв стояв навколо табору такий, що навіть старий «хранитель» учуяв його і, звичайно ж, не всидів у своєму храмі, а заявився в гості. І поки смажилися шашлики, ходив поміж археологами, підставляючи кожному свій мальований горщик. Щось йому туди кидали, тому що вигляд у старого був більш ніж задоволений. Від загального столу його, зрозуміло, теж не прогнали.

Вечірка в полі ентарі надзвичайно сподобалась. І смаженина, і вино, і справжній таріонський шоколад, який археологи привезли з собою. А ще ж згущонка, виділена Тетяною. І де вона її взяла, тільки ж бо вчора бідкалася, що цього року немає?

І Мартін був увесь час поруч із Нелою. Приніс їй вечерю, як і годиться справжньому чоловікові, а вона у відповідь поступилася йому половиною своєї створки, щоб було куди покласти і його шпажку з гарячим м’ясом. І так їй чомусь було хороше поряд із ним, що іншого вже й уявляти не хотілося.

А багаття, справжнісінький живий вогонь — це було взагалі щось чарівне і незабутнє, родом із дитинства. Воно й дійсно: вперше і востаннє Нела бачила відкрите вогнище ще на Шардені, коли Відаль проходив із нею курс виживання в природних умовах. Тоді вона навчилася розкладати багаття і готувати на ньому їжу. Більше з вогнем їй стикатися не доводилося.

Вечірка тривала майже до ранку. А потім, незважаючи на кінець декади, знову почалися будні. Археологи стали до роботи, і за три дні розчистили весь коридор, ще й частину внутрішнього дворика прихопили. А Нела повернулася до своїх кристалів.

Несправжній хранитель розкопаного храму.