Оновлення 26

Можливість пошукати скарби Марс для Нели влаштував. На робочій площадці він видав їй захисний комбінезон, маску і окуляри, і призначив у бригаду, що просіювала вилучений із будинку грунт. Все знайдене наказав складати окремо. Сам пішов з хлопцями всередину, розчищати коридор. Нічна бригада непогано там попрацювала -  велика купа дрібного чорного піску очікувала ретельної ревізії. 
Кілька годин Нела старанно просіювала той пісок з однієї купи на іншу і не знаходила анічогісінько, крім дрібних камінців, які складала окремою купкою. Робота здавалася їй нудною і бесперспективною. Молодий хлопчина на ім'я Коля, студент  сільськогосподарського факультету, який працював поруч з нею, сказав, що вулканічний попіл сам по собі має цінність, це чудовий субстрат для рослин, і його неодмінно заберуть копачі з Нової Колиски, щоби використати на своїх фермах, але її це мало втішало. Сам напарник-он знайшов вже кілька розмальованих шматочків кераміки і ручку начебто від чашки, а у неї лише камінці в добутку! 
Коли оголосили обідню перерву, брудні копачі, мружачись, вилізли на світло. Вони докопалися вже десь до середини коридору. Знайти нічого особливого не знайшли, та й не сподівались, просто розчищали прохід до кімнат.  В давнину меблів у вузьких проходах не тримали, картин та гобеленів на стінах не розвішували. Хіба що світильники якісь могли трапитися, однак нічого більш-менш об'ємного так і не попалося.
Марс підійшов до Нели та її напарника, простягнув їм по пляшці води: 
- Ну, що? Нічого? - запитав він.
- У мене є, - похвалився Коля і показав прозорий контейнер у якому яскраво розписані уламки кераміки були занурені у стабілізуючий розчин. - Я все почистив, як вчили, і залив  стабілізатором, щоби фарби не окислювалися на повітрі. Мені здається, це була якась супниця, тобто кришечка від неї, он і ручка є.
- Молодець, -  похвалив новачка Мартін і повернувся до Нели.
- А у мене лише камінці, - вона простягнула йому жменьку своїх знахідок.
- І мені такі попадалися, - сказав Коля, - я викинув їх у мусорник, щоб не засмічували субстрат.
Не археологом Коля був, ой не археологом, якщо ставив на перше місце майбутній субстрат для рослин, а не можливі знахідки.
А от Марс взяв  чорні камінчики і наче закляк над ними, потім обережно протер   рукавицями - на артефактах чітко позначилися рівнесенькі грані.  Нела, затаївши подих спостерігала за його діями. І не лише вона  - навколо них зібралися майже всі хлопці. А принц тим часом вкинув знахідку у контейнер зі стабілізатором. Камінці повільно, зовсім не так як належить камінню, опустилися на дно і… розчинилися, залишивши по собі чорну каламуть.
- Невже це те, про що я думаю? - запитав хтось із першої команди.
- Схоже так, - Марс всміхнувся загадково,  одними кутиками губ. 
- А що саме? - пошепки спитала Нела.
- Та-дам! - принц занурив руку у контейнер і витяг на світ блискучий прозорий кристал. - Ментальний зберігач інформації!
- Ой! Я не знав! - Коля кинувся до мусорника, перекинув його догори дном і під загальний регіт почав копирсатися у смітті.
- Ти маєш рацію, Коля! - "втішали" його більш досвідчені товариші. - Сміттєзвалища це основний постачальник історичних скарбів. На планетах розселення археологи саме там і знаходять найцінніші артефакти!
Врачені кристали Коля відшукав. Після обіду вони з Нелою повернулися до свого заняття з надзвичайним завзяттям, але, на жаль, нічого путнього ім більше не трапилось. Всього знайшлося вісім інформаційних кристалів. Неушкоджених, в ідеальному стані, як сказав Мартін.
- Невже це і є родинний архів Таріса і Еліни? - запитала Нела, коли вони поверталися додому. На цей раз з ними у флаєрі ніхто не летів, хлопцям вистачило місця у вантажівці. - Але чому такий маленький? За час їхнього життя мало б накопичитися набагато більше інформації. І чому його не вивезли?
- Ймовірно, скринька впала і розбилася, коли мешканці тікали від виверження, - припустив Мартін, - і можливо, попервах, кристалів в ній було набагато більше. Нам, скоріш за все,  дісталися лише ті, що господарі не змогли відшукати  коли вони розсипалися. Збирали ж, мабуть, похапцем, в темряві… 
- Чому в темряві? - здивувалася Нела. - Тоді ж ночі були набагато світлішими, чи не так?
- В тому коридорі і зараз суцільний морок, а тоді… Навіть якщо тікали вдень, навкруги було темно від опадів. Пожежі, які могли б щось освітити, не виникали, бо гарячий попіл піднімався у найвищі шари атмосфери, змішувався там з кристалами льоду і падав на землю у вигляді чорного дощу. Викид попелу був настільки потужним, що за свідотствами сучасників, темрява огорнула весь Таріон. Це тривало майже півроку. З того часу і почалися  ті самі Великі кліматичні зміни -  похолодання, яке призвело планету до її сучасного стану.
- То виходить, нам просто пощастило їх знайти?
- Авжеж. Завтра я дістану кристали із розчину і  налаштую зчитувач. Подивимося, що там записано. Так кортить швидше дізнатися, що не знаю навіть чи зможу сьогодні заснути, - раптом зізнався принц. 
Невідомо як Мартін, а от Нела, хоча і була переповнена враженнями, заснула тільки-но торкнулася головою подушки.

***