Оновлення 24

Гравці зібралися у центрі табору, на тому самому круглому майданчику, на який Нела звернула увагу ще тоді, коли вперше побачила базу згори. Спочатку вона думала, що це влаштовано для флаєрів, але приземлилися вони зовсім не сюди, а на звичайне посадочне гніздо закріплене в грунті позаду складу. Площадка же, як пояснив пізніше Мартін, використовувалася для загальних зборів і була невід'ємною частиною будь-якого селища на Таріоні, будь то велике місто чи маленька туристична база.
Учасники гри розмістилися по колу, просто на теплому бетоні. І Нела з Мартіном прилаштувалися поруч з іншими - всілися, підібгавши ноги. 
Зірочка являла собою м'ячик з промінчиками у вигляді ретельно складених паперових трикутничків.  Кожному гравцеві належало відірвати промінчик і виконати все, що записане всередині. Завдання були парними і, звичайно ж, ніхто не міг знати, що саме йому попадеться і з ким доведеться грати. Написане необхідно було тримати в таємниці аж поки ведучій не викличе тебе, або того кому дістався ідентичний промінчик. Виконувалися завдання без зволікання, на очах у всїх.
- Якщо тобі щось не сподобається, можеш з кимось помінятися, але тільки один раз і наосліп, - пояснив Мартін правила гри. 
Коли ведучій, Грегор, підніс зірочку до них, вона була вже добряче пошматована з усіх боків. Всі промінчики, що залишилися, виглядали однаково, тож Нела, довго не роздумуючи, відірвала один. Марс також смикнув перший, що потрапив під руку.
Запропоноване завдання Нелу збентежило, вірніше видалося недоречним. 
"Поцілунок", - було написано на бумажці. 
Хіба Мартіну сподобається, якщо вона на очах у всього табора цілуватиметься з іншим? Та й сама вона зовсім не мріяла про поцілунок зі сторонньою людиною. Тим більше про перший поцілунок!  
Нела кинула оком на чоловіка і помітила, що він теж без ентузіазму роздивляється свій папірець.
- Поміняєшся зі мною? - спитала. 
Нехай сам цілується з ким попало, напевне це буде смішно, навколо ж тільки хлопці, а вона  знає, що до хлопців він байдужий.
Він погодився, хоча і не без деякого вагання. І ця згода тішила її аж доти, доки вона не роздивилася напис на промінчику Мартіна. 
"Поцілунок", - було написано там. Отакої! У подібних випадках мама каже, що від долі не втечеш.
Гра між тим йшла повним ходом. Пари мастили один одного сметаною, намагаючись із зав'язаними очима нагодувати партнера, билися подушками, виштовхуючи колегу з уявного рингу, і ще витворяли щось таке ж смішне, бо регіт навколо вибухав щохвилини. А Мартін із Нелою розгублено дивилися один на одного. Обоє добре пам'ятали той поцілунок, що так і не відбувся на їхньому весіллі.
"Хіба він захоче мене цілувати після того як я  привселюдно зганьбила його?" - думала Нела.
"Хіба вона захоче взагалі коли небудь мене цілувати?" - думав Мартін. 
Того досвіду, що він отримав на весіллі, йому вистачило на все життя і він аж ніяк не бажав повторення подібного. Ні, зараз він не відчував в емоціях Нели тієї огиди, що так вразила його колись, але ж і лізти до неї з поцілунками не намагався. 
І що робити? Адже завдання виконати треба. Репутація голови експедиції має бути бездоганною навіть у дрібницях, якщо згодився грати, маєш дотримуватися правил. Хлопці знають, що вони з Нелою одружені і чекать поцілунку як чогось цілковито природного. Недарма ж Грегор підсунув їм обом саме це завдання (а у тому, що приятель таки "підсунув", принц чомусь не сумнівався).
- Марсе, твоя черга! - оголосив між тим Грегор.
Ох, Зорі, хоч би не відштовхнула і не скривилася, бо знову він того, напевне, не переживе. А може схитрувати і відволікти її якось? Як би Пітер вчинив на його місці?
Мартін нахилився до дружини і зашепотів їй на вухо:
- Нело, послухай, я тут подумав… у мене є трохи грошенят.  Повністю оплатити імпланти для Анрі я не зможу, але  хотів би приєднатися до вас…
Того, що сталося потім, він аж ніяк не очікував. Марс гадав що Нела просто погодиться на поцілунок, але навіть попросити її не встиг. Вона поривчасто обійняла його і притиснулася до щоки напіврозкритими губами. І стільки подяки, стільки відвертості було в цьому жесті, що Мартін, напевно, спалахнув би від сорому за свою маніпуляцію, якби не те блискавичне розуміння, що несподівано  вразило його.  Сам не тямлячи, що робить, він торкнув губами її лагідних вуст. Ледь-ледь торкнув, але… відчуття було настільки гострим, настільки несподіваним, що у нього, здається, на мить серце зупинилося.
Перший поцілунок… Дівок із сексобслуги ніхто ніколи не цілує, а дівчата-елорги, його хатні помічниці, це навіть не секс-обслуга. Вони приваблюють лише відсутністю неприємних відчуттів. Контакт із ними нагадує скоріше медичну процедуру. А тут… кохання? Ні, не просто кохання, а те, у що не вірить ніхто на Дамарісі, зате чекають всі на Таріоні - здобуття своєї вайдорі, судженої. 
Нела сидить бліда, приголомшена, торкається вуст своїми довгими витонченими пальцями. Теж зрозуміла? Чи на Шардені в це також не вірять? А збоку долинає насмішливий голос Грегора:
- Е ні, так не годиться! Цілуватися треба по-справжньому!
- По-справжньому ми будемо цілуватися тільки для себе і не публічно, - відповів Мартін. - Завдання виконано, тепер у мене є інші справи. Всім веселої гри. Нела, ти зі мною?
- У-у-у, - розчароване виття долинуло з усіх боків. Воно й зрозуміло, глядачі розраховували на більш пікантне видовище.
ВІн підвівся і простягнув руку, знав чомусь, що вона також захоче піти і побути наодинці з собою. Проводив її аж до кімнати, а потім сидів у себе і думав. 
Що робити? Як діяти, щоб не зруйнувати те, що так несподівано народилося в серці? І як відродити те, що колись палахкотіло в серці Нели і так чарівно пахло весняним садом? Він вважав, що йому допоможе маніпуляція? От дурень! І чому він взагалі вирішив, що взаємні поступки Вести і Пітера це результат маніпуляції? А може так і виглядає справжнє кохання?
І Нела теж думала. Перший поцілунок. Дівчина сиділа і раз-по-раз згадувала ту мить, напевне найкращу у її житті. Все вийшло зовсім не так як колись уявлялось.  Тільки-но Мартін торкнув її губ,  всі думки з  голови щезли, залишилося тільки  щемливе відчуття насолоди. Хіба знав хто, що таке можливе? І тепер… Хоча минуло вже досить часу, трепет, що вона відчула, не покинув її. 
На вечерю Нела пішла тільки заради того, щоб Відаль не звернув увагу на її відсутність. Елорг неодмінно почав би виясняти, що нею відбувається, а вона цього не хотіла. Адже сама ще не осягнула остаточно того, що сталося. Та й хіба роозповіси кому про це?