Оновлення 23

Воістину, жінок зрозуміти неможливо, думав принц, крокуючи до флаєра. Чому вона радіє? Тому що позбавиться його коли-небудь? Ні, так чисто та відверто подібним речам не радіють. Власне майбутнє щастя так тішить її? Це скоріше. От же яка підступна! Могла б і рідному чоловікові дати шанс. Тут і зараз, а не невідомо якому перцю колись у примарному майбутньому. 
Ні! Не поступиться він нею, нізащо! Сам любитиме!
Нехай у нього немає досвіду в подібних справах, все вийде. Сьогодні ж вийшло? Дивно тільки, що блок звалився  не від бажання сподобатися, а під натиском люті. Більше його не відновити. Нехай собі прикривається своєю уявною стінкою, тепер він знає, що для справжніх почуттів це не перешкода! І взагалі, добре, що у них є ці  кляті дрони, такі важкі, зараза. Їх треба терміново вантажити у флаєр, бо ніщо так добре не вгамовує розбурхані чоловічі почуття, як важка фізична праця.

***

Так, досвіду в амурних справах у Марса не було, і сьогоднішня спроба причарувати Нелу виявилася невдалою. Мартін знав про властивості свого голосу і його вплив на жінок  і цілком свідомо випробував цей дар на Нелі. Не вийшло. Однак припиняти свої спроби він не збирався.  Бо несподівано зрозумів, що однієї дружби йому буде замало. Мартіну від дружини потрібно було кохання. І не те, дитяче, що колись у неї було, а таке як у  Вести до Пітера, щоб заради коханого все покинути і ніколи про це не шкодувати. Як досягти цього, він не знав, тож вирішив взяти на озброєння досвід свого зятя. Звичайно, Гайсарі будь-якої миті готовий був у корж розбитися заради своєї дружини, але, коли йому було потрібно, маніпулював нею настільки тонко, що вона залюбки поступалася йому. От і Мартін вирішив спробувати.
На зворотному шляху він віддав штурвал Відалю, Грегору кивнув на крісло поряд з елоргом, сам же всівся у кузові, поряд з Нелою. Тут було тісно, ​​дрони зайняли майже весь вільний простір, але принцові це було лише на руку. Весь той час, що тривав їх недовгий шлях, він міг притискатися плечем до своєї дружини і заперечити з цього приводу в неї не було жодної можливості, так само як і вимагати від нього пересісти - здоровенний Грег тут просто не помістився би. На щастя, Нела і не думала заперечувати, просто мовчки сиділа поруч, адже рук Мартін не розпускав, навіть не обійняв її жодного разу. 
Ця спроба маніпуляції вплинула насамперед на нього самого, він заспокоївся практично остаточно. 

***

На базі юрмився народ. Прибули ті двадцять студентів-новачків, основний склад експедиції. Усі хлопці, дорослі, жодного неповнолітнього. 
На відміну від Руїса, який із задоволенням возився з молоддю, Мартін з малолітками зв'язуватися не став. Йому і так вистачало проблем, що виникли у зв'язку з хворобою керівника. В першу чергу фінансових. Так само він не запрошував незнайомих і неодружених дівчат. Офіційно через те, що робота буде важкою, а умови не найкращими, насправді ж тому, що боявся залицянь з їхнього боку і не хотів непорозуміння з Нелою. 
Обслуговуючий персонал бази довелося скоротити, тобто взагалі не наймати. Побутовими питаннями студенти опікуватимуться самі. Жінки з Нової Колиски, які розраховували на підробіток, залишилися ні з чим. Свіжі овочі і фрукти, що завжди закуповували у місцевих, також довелося обмежити, так само як і відомі таріонські делікатеси - шоколад, згущене молоко і тушонку.  А ще відмовились від мобільної амбулаторії що раніше обов'язково супроводжувала кожну експедицію. Якщо раптом щось трапиться, першу допомогу вони і самі надати зможуть, Відаль-он, наприклад, - чудовий парамедик. Якщо ж знадобиться більш кваліфікована допомога, звертатимуться до селищного лікаря, не так вже тут і далеко до його приймальні. 
Добре, що Відаль зголосився допомогти. Тетяна он яка щаслива, літає, як молоденька, і не скажеш, що найстарша за них усіх. І з обідом сама впоралася, поки вони по дрони літали, і подала вчасно, ще й такий смачний. Але все одно переобтяжувати її не варто. Поки що вона не на сорок  осіб готувала, далі ж буде складніше. Он, хлопчаки столичні приїхали, голодні як будь-які студенти, а під вечір ще й копачі місцеві завітають. Ці, хоч на базі жити не збираються, але годувати їх все одно треба, бо і вони входять в офіційний склад експедиції. 
Про польові обіди Марс потурбувався заздалегідь -  замовив достатню кількість військових раціонів. Анхелю не дуже  сподобалася ця ідея, бо таким чином принижувався статус експедиції, але він визнав доцільність подібної економії і врешті-решт змирився. Тетяна обурювалася довше, але не через те, що довелося складати нове, спрощене меню і перераховувати всі споживчі норми, а тому, що відомі всьому світові таріонські делікатеси тепер у польовий раціон не входили. 
Мартін сидів на своєму улюбленому місці за обіднім столом, заглиблений у роздуми. Галаслива компанія студентів юрмилася на майданчику - щось там Грегор їм втовкмачував. Тетяна з Відалем поралися на кухні. Підійшла Нела і всілася поруч.
- Марсе, знаю, у тебе проблеми з фінансуванням…
- Тетяна бовкнула?
- Угу.
Звичайно вона, хто ж іще? Але це не таємниця, тож дорікати їй ні в чим.
- Я хочу сказати… Мені шкода, але я не можу відмовитися від оплати.
Мартін здивовано витріщився на неї. З чого б це їй відмовлятися, та ще й вибачатися, адже  платня обумовлена контрактом. 
- Я б залюбки допомогла вашій спільноті, але, розумієш, я вже пообіцяла ці гроші Відалю, на імпланти для Анрі, адже я його тойя…
Отак Марс і дізнався про майбутнє поповнення в родині Шарді, на яке його дружина, разом зі своїм електронним дядечком, очікувала вже цілих п'ять років. Цей жест довіри з її боку несподівано зігрів йому серце настільки, що слова того клятого пророцтва, що так збурили його вдень, раптом здалися зовсім несуттєвими. Та й хто звертатиме увагу на всяку маячню, коли дружина повіряє йому свої найважливіші таємниці?
Підійшов Грегор:
- Марс, Нела, ми граємо у "Зірочку", ви з нами? Нам саме не вистачає однієї пари.
Цієї гри Нела також не знала, як і вранішнього бадмінтону. Зацікавилася.
- Йдемо, - погодився Мартін за них обох, - до вечері ще є трохи вільного часу. Пограємо.