Оновлення 16

Частина 3
Таріон, спільна власність Зоряних Домів. Столиця.

В обумовлену годину Мартін стояв у залі портальної станції і дивився у вікно. До переходу залишалось ще достатньо часу, але його гризла якась ірраціональна тривога: а раптом не прийде, передумає? 
Накрутити себе по-справжньому він не встиг - на повітряній стоянці заякорився глайдер і з нього вийшли двоє пасажирів - Нела та елорг. Незважаючи на велику відстань, принц добре  бачив їх - день був сонячним, а морозне повітря - надзвичайно прозорим, от і поринув він у спостереження за об'єктами своєї зацікавленості. Щойно шарденка ступила на ескалатор, елорг накинув на її голову капюшон. Ти ба, який дбайливий,  а рюкзак їй на плечі все одно почепив! Правда і сам не без вантажу, у нього за плечима ще більша поклажа. 
А вона так нічогенько виглядає… набагато краще, ніж п'ять років тому. Тепер у неї і спереду і ззаду є на що подивитися. І підросла до того ж. Раніше ледь до плеча йому досягала, а тепер нижча  лише  на півголови. Мартін вийшов із будівлі  і подався назустріч дружині.
- Ясний день сьогодні, Нела, Відаль! 
- Так, чудовий, Мартіне! – Дівчина посміхнулася, вітаючи його, елорг обмежився ввічливим уклоном.
Дуже здивувалась, коли принц простяг руку за її рюкзаком.
- А в тебе що, немає ніякого багажу?
Він сприйняв її здивування - найлегший аромат стиглого яблука з тонкою ноткою ванілі, і зрадів: все ж таки викликає він у неї якісь емоції! До того ж не погані. Он, дивується чомусь… і радіє. Навряд чи ця радість стосується його, Мартіна, тут принц був до себе цілком об'єктивний, скоріш за все майбутня подорож для неї така бажана. Але все одно добре.
- Все необхідне у мене є на Таріоні - відповів він. - Відразу після переходу ми завітаємо у гості. Там на нас вже чекають. Я хочу познайомити вас із моїм хрещеним.
- О! Тоді потрібний подарунок, а ми нічого не приготували. Зараз, я куплю якесь вино, згодиться? 
- Якщо алкоголь, то краще оро. Знаєш, якби була жива моя хрещена, вона б точно не оцінила, а йому напевне сподобається.
- Еге ж, -  пирхнула Нела, - мама також не любить коли татко з Кареном трошки… того, - вона постукала пальцем  себе по підборіддю.
Щойно увійшли до приміщення, елорг, помахом руки, скинув з Нели капюшон, вона на це навіть уваги не звернула, а Мартін посміхнувся. 

Марс і Нела. 

***

Міжпланетний перехід - штука тонка, він вимагає ретельного налаштування та постійного узгодження. Іноді підготовчий етап займає цілих півгодини, тоді як сам перехід - це лише крок - не триває і секунди. За час, поки портал відкритий, його можуть подолати не більше чотирьох осіб, потім знову починається налаштування та узгодження. На цей процес впливають безліч змінних факторів, тому далеко не завжди перехід здійснюється в той час, на який він був заявлений. І тоді всі просто чекають своєї черги.
Перехід на Таріон затримався всього на двадцять хвилин, вважай пощастило, але транспорт до міста Нела, Відаль і Мартін все ж таки пропустили.
- Тепер чекати не менше години, - скривився Мартін. - А флаєр, якщо викличемо, то й надвечір не дочекаємося - сієста, нехай їй грець!
Але навколо було так гарно, і так приємно було відразу переступити з набридлої зими у тепле літо, що Нела його песимізму не розділила. Вона просто зняла куртку, сховала її у рюкзак, сіла на лаву під деревом і приготувалася чекати. Елорг зробив те саме. Мартін оцінив шарденську незворушність. Він уже збирався приєднатися до них, як раптом його гукнули ззаду:
- Марсе, невже це ти? - від станції до них поспішала невисока дівчина. Здалека вона здавалася дуже юною, та коли підійшла майже впритул, Нела розгледіла, що жінка старша за Мартіна на добрий десяток років. 
“Отже, молодша десь на п'ять, - подумала Нела. - Цікаво, хто вона? Колишня подружка? Спільна юність і все таке?” І раптом задумалася: а в якому статусі вона сама зараз знаходиться поруч з Мартіном?
Ніколи Нела не ставила за мету спеціально приховати свій сімейний стан. Просто, опинившись на Сайгарі, нікому не сказала, що одружена. І шлюбної позначки на чіп не отримала. Вона вважала, що і Мартін не стане афішувати їхній шлюб. Однак, він нічого не втаїв, представив її дуже коротко: "моя дружина Арнель", а ось про те, що вона ентара, промовчав. Відаля також назвав, ще й відрекомендував своїм старим знайомим. 
Даму звали Ламарою і була вона дійсно давньою приятелькою принца, ще й Руїса знала добре. 
- Як гадаєш, скоро він на ноги встане? Ми ж із Гремом його на весілля запросили, а тут таке… не прийде, так? 
- На весілля? Після такої халепи? Хіба що ви з Гремом ще з півроку зачекаєте. Гадаю раніше його медики і в перехід не пустять.
-  Шкода. Ми  усх наших покликали, думали згадати колишні часи. І на тебе запрошення чекає, я надіслала його на  адресу Варра. От тільки не знала, що ти будеш не сам, прийду додому, одразу виправлю на три особи.
У місто їх доставив Грем, що прилетів за Ламарою, він теж  давно знався з Мартіном, бо належав до тієї самої археологічної спільноти, яку всі вони складали з дитячих років.
- Отже, ми запрошені на весілля, - підбив підсумки принц, коли вони втрьох крокували від посадочного майданчика до будинку хрещеного. І раптом поділився: - Я чи не півжиття провів на Таріоні, а на тутешньому весіллі жодного разу не бував. Так вже вийшло, що всі мої друзі одружувалися коли я… ну, загалом все пропустив. Ламара з Гремом он тільки затрималися, бо були молодшими за всіх. А воно ж має бути цікаво - традиції і все таке. Гадаю вам сподобається.
- Казала ж я тобі, що треба брати вечірню сукню! - сердито глянула ентара на на свого вихователя. - А тепер замовляти доведеться!

***