Оновлення 10

Настрій у Мартіна був не сказати, що добрий, але все ж не такий паскудний як у попередні дні. Вранці консиліум підтвердив, що фізично принц цілком здоровий, а тести, на які він витратив півдня, виявили лише некритичні реактивні порушення психіки, пов'язані, вочевидь, з переходом. На радощах Його Величність звелів відмінити принцу всі седативні, що їх призначили шарденці, мотивуючи тим, що син потрібен йому в здоровому глузді та твердій пам'яті, а не в пригніченомустані. Оскільки від харідійських лікарів заперечень не надійшло, з самого ранку Мартін почувався досить бадьоро. В голові у нього теж усе начебто втряслося: думки не стрибали, безпричинні страхи не долали. Шарденці  непогано попрацювали з ним  до прибуття батька. Підлікували, пояснили суть Аймір-ефекту, переконали, що п'ятнадцять років це, з одного боку, не багато, бо всі його родичі, як і раніше, живі-здорові, а з іншого - не так вже й мало, бо загиблі друзі - жертви війни - давно визнані героями та оплакані. І все ж, коли Мартін побачив Олександра, постарілого і ще більш чужого, ніж звичайно, він ледве втримався від сліз. 
Всі ці дні сімнадцятий принц провів на самоті, у ліжку, виходив лише в їдальню, але ніколи там не затримувався, і ні з ким, окрім лікарів та психолога, не спілкувався. Бо не було бажання. А от сьогодні він навіть зрадів гостям. Коли у двері постукали, принц подумав, що це Веста прилетіла, дізнавшись про його повернення. Проте на порозі стояла не сестра, а нав'язана дружина. Сьогодні вона виглядала трошки інакше ніж напередодні - більш суворою і дорослішою. Її волосся було гладко зачесане і скручене  на маківці в гульку, але колір його залишався все таким же неприємним. А от емоції вона випромінювала ті ж самі, що пахли весняними квітами. Проти цих почуттів Мартін нічого не мав, хоча, як і раніше, не міг їх ідентифікувати. Ну і звісно, ​​Арнель його більше не лякала - далося взнаки лікування.
- Проходь, - відступив він від порога.
Вона зробила крок у кімнату і простягла йому зошит, що принесла з собою.
- Ось, це тобі, візьми.
Тепер боязкість і сором'язливість взяли гору над її почуттями - щось одночасно в'яжуче і солодке заполонило уяву принца.
- Що це? - поцікавився Мартін незадоволеним тоном. Йому не сподобалася та яскравість, з якою він сприйняв її емоції, ще й пригадалося, що так він реагує на неї не вперше. 
Терпкості в роті побільшало, але дівчина не втекла і навіть відповіла:
- Це я писала тобі. Подивись. Не зараз, - вона не дала йому розкрити зошит, - потім, коли я піду.
Більше говорити не було про що. Виникла пауза, довга, тягуча, неприємна.
- То я піду? - Нела не витримала перша і зробила крок до дверей. - Я зайду ще завтра, гаразд?
Вона вже взялася за ручку, коли почула невдоволене:
- Чому ти не приведеш себе до ладу?
- А що зі мною  не так? - Вона злякано схопилася за обличчя і почала обмацувати його пальцями.
- Та, дурниці, - стомлено відмахнувся він, - все одно не зрозумієш. Йди вже!

***

Тільки-но двері за Нелою зачинилися, Мартін відкрив зошит і побачив своє власне фото, вкладене у велике рожеве серце. Спочатку він гикнув від несподіванки, а потім розреготався. Він добре пам'ятав цей знімок. Фотосесія завершувала свято з приводу його повноліття і відразу ж після відходу операторів батько надіслав до нього в апартаменти жінку з секс-обслуги. Вперше у житті. Жінка була досвідчена, а він - ні. Тож хотів того сімнадцятий принц, чи не хотів, того вечора йому довелося стати чоловіком. Про кохання ніхто й не думав. А тут, здуріти! рожеве серце! Закохане дівчисько, цього ще йому не вистачало! 
Мартін зі злобою захлопнув альбом. Читати цю романтичну маячню він не збирався. А ось подумати про те, як позбутися приставучого ​​дівчиська, було варто. 
Нічого кращого, ніж відверто заявити про свою нелюбов, сімнадцятий принц не вигадав. А якщо і це не допоможе, подумав він, то можна і налякати - сама втече.

***