Оновлення 9

Прокинувся Мартін вже на планеті, на тій самій базі, пізно вночі. Він уявлення не мав як місцевий час співвідноситься зі стандартним, але вирішив, що це ніч, бо довкола було дуже тихо, жалюзі на вікнах опущені, а кімнатне освітлення переведене у нічний режим. У приміщенні, яке нічим не нагадувало медблок, а було швидше за все звичайною спальнею, він знаходився не один. На сусідньому ліжку спала жінка. 
У голові Мартіна стояв суцільний безлад, думки розбігалися і плуталися. Як не намагався він обдумати те, що трапилося, зібрати в купу уривчасті образи і фрази не виходило. Він ніби і пам'ятав усе, але не послідовно, і з собою пережите не співвідносив, ніби збоку спостерігав якусь сторонню реальність та чужу людину в ній.
Коли чергова спроба зосередитися провалилася, він почав розглядати свою сусідку, добре, що неяскраве нічне освітлення це дозволяло. Сухенька стара жінка у досить незграбній позі лежала на сусідньому ліжку. Військовий комбінезон без жодної відзнаки приховував її фігуру, ноги, взуті у черевики космічного зразка, стирчали скраю, напевне вона так вляглася, щоб не забруднити постільну білизну. Стара лежала спиною до нього. Ні обличчя, ні рук  її Мартін не бачив, тільки довге волосся, темне, з рясною сивиною, розсипане по спині і плечах. Поспостерігавши  за нею кілька хвилин, сімнадцятий принц вирішив, що сусідка йому не подобається. Дуже не подобається. Навіть дуже сильно не подобається. І на те були причини. По-перше, вона лежала на ліжку в одязі та взутті, а його душа категорично не сприймала такого порушення гігієнічних норм, не кажучи вже про те, що це не відповідало статуту жодної армії всесвіту. По-друге, його бентежило її волосся. Не тому, що не було прибране в зачіску, а через свій неохайний колір. 
Сивина - це негарно. Вона є ознакою старості, а виглядати старим – соромно. Зовнішність завжди мала для Мартіна першорядне значення, як своя, так і оточуючих (так вже він був вихований), і подібну зневагу до неї він вважав неприпустимим. В жодного з його знайомих, незалежно від віку, не було сивини, адже всім відомо, що колір волосся відновити зовсім не складно. То чому він змушений терпіти у себе під боком це неохайне неподобство? Від обурення Мартін аж сопіти почав і цього виявилося достатньо, щоби сусідка прокинулася. Вона буквально злетіла з ліжка та схилилася над ним. 
- Марсе, все гаразд, ти вдома, я з тобою.
У неї було дитяче обличчя, припухле від сну, з відбитком подушки на щоці. І цей контраст між юним обличчям та сивим волоссям чомусь налякав Мартіна настільки, що він щосили відштовхнув дівчину:
- Ти хто така?! Що тобі треба в моїй кімнаті?
- Я Нела, твоя дружина. Хіба ти не знаєш? Тобі снилися жахи, ти кричав уві сні. Лікар дозволив мені бути поруч з тобою. 
Дружина? Нела? Арнель? Сива? Скільки ж років минуло? Його дружина – стара сива жінка? Ні! Таке не могло статися з ним! У нього в запасі було ще дев'ятнадцять років, Веста ж обіцяла... Хвиля суцільного неприйняття піднялася в душі Мартіна.
- Ні! Не хочу... Ні! Забирайся!
Нелу наче вітер підхопив, тільки двері грюкнули.
Хіба старі так швидко бігають? Та й не пахнуть вони квітучим садом. А його ж буквально огорнуло цим свіжим ароматом, коли жінка нахилилася над ним. Якась нова  емоція? З подібним почуттям Мартін ще не стикався. Зате з тим, що Нела відчувала, коли тікала, він був дуже добре знайомий.  Її образа та переляк прогнали по тілу хлопця натовп крижаних мурашок, що спинилися десь у роті і наповнили його відчутям гидкої мурашиної кислоти.

***

Ніколи раніше шарденська військова база на Огасі не приймала такої кількості іноземних гостей,  ще й настільки титулованих, як у перші дні після знахідки харідійського принца. А ще ж обслуговуючий персонал та різноманітні посадові особи!  І всіх треба десь розмістити! Шарденський тар та харідійський король притягли з собою цілу купу медиків, психологів, дипломатів та юристів. Без таємної служби також не обійшлося. Принц - це добре, але незаплановану зустріч обидві сторони хотіли використати на повну. База гуділа, як розтривожений вулик. І за всіма цими справами Мартін та його проблеми відійшли на задній план. А вже Нела та її переживання взагалі нікого не цікавили. Порадитися дівчинці не було з ким. Мати залишилася на Шардені, бо саме хворіла на грип коли це все сталося. Тож про злобний випад Мартіна Нела розповіла тільки Сонаті.
- Дивний цей Марс, – сказала Сона. - Не можу сказати, що він мені не подобається, але напрягає. Мало того, що на голову не здоровий, ще і гарний аж занадто.  Не довіряю я таким. Розібратися б… поспостерігати за ним, щоб у халепу не вскочити. Не лізла б ти до нього зараз, Нело. Просто придивись  збоку, і все.
Але хто, скажіть, у п'ятнадцять років слухається добрих порад, а тим більше хоче чекати? Нела вирішила, що повернути прихильність чоловіка їй допоможе її альбом. Адже тільки-но Мартін прочитає, як сильно вона його любить, він неодмінно покохає її у відповідь, хіба може бути інакше? А тут ще й поспішати треба. Батько з королем Олександром вважають, що їм із принцем необхідно підтвердити шлюб, коли вже склалася подібна ситуація. Тож має відбутися підписання ще одного контракту. І нехай це буде зроблено з любов'ю та у злагоді. 
Саме про кохання та злагоду Нела мала намір подбати, прямуючи до чоловіка.

***