Оновлення 3

На ранок Нела зі своїм незмінним охоронцем входила в одну з будівель історичного факультета. Тут мешкали археологи. Старовинна споруда всередині являла собою хитромудрий лабіринт, де виставкові зали межували зі студентськими аудиторіями та кабінетами викладачів. Сторонній людині орієнтуватися тут було неймовірно складно. А Нела була тут сторонньою. Незважаючи на те, що з археологами дівчина співпрацювала ось уже майже три роки, в їхню обитель завітала лише вдруге. Перший раз вона заходила до професора Руїса. Тепер же шукала Мартіна Харіді, якій у розмові по компрису так і не спромігся повідомити номер свого кабінету. Тому Нела вирушила туди, куди знала дорогу - до Руїса, сподівалася, що там вже точно хтось підкаже, де знайти нового главу експедиції. Вони з Відалем спеціально прийшли заздалегідь, щоби вистачило часу на пошуки.
Однак кабінет професора був зачинений, і інші приміщення поряд із ним, також. Запитати в перехожих теж не вийшло - коридори корпусу, вони ж виставкові зали, були  абсолютно безлюдні. Навчальний рік закінчився вчора, а сьогодні більшість студіозусів вже роз'їхалися на практику.
- Відаль, давай-но ти знайдеш когось і все виясниш, а я почекаю тут, раптом він сам з'явиться? - Дівчина стягнула з себе верхній одяг. - Посиджу біля цього красеня, - Нела кивнула на величезне опудало таріонського морського дракона, виставлене прямо навпроти кабінету професора. - Давай і свою куртку, я потримаю.
Тільки-но елорг зник у найближчому відгалуженні лабіринту, дівчина присіла на подіум біля задньої лапи дракона (чи може це був плавник?) і опустила голову на м'які пухові куртки, що тримала на колінах. Більшу частину ночі вони з Відалем обговорювали речі, які знадобляться їм на Таріоні. Експедиція планувалася досить тривала -  десять декад, нічого зайвого тягти з собою не хотілося, але й залишитися на пустельній планеті без самого необхідного не годилось. Тому до процесу вони підійшли вкрай вдумливо - до хрипу сперечалися через всякий дріб'язок, наприклад, брати чи не брати з собою вечірню сукню. В результаті Нела зовсім не виспалася. А елоргові що? Йому для відновлення і трьох годин сну достатньо.
Вона й не помітила, коли біля неї з'явилися троє дівчат, задрімала, мабуть. Дівчата розмовляли навмисне голосно, нікого не соромлячись. Нелу помітили, але продовжували поводитися так, ніби її тут немає. Схоже, їхня розмова саме для неї і призначалась.
- Більш за все я мрію від нього залетіти, - говорила яскрава блондинка в картатих шортах і високих чоботях на шпильках. - Поки що нічого не вийшло, втім я не втрачаю надії. Ця дитина вирішить всі мої проблеми.
У неї був цікавий акцент, та й слівця вона вживала незвичайні. Дім Хасін? Говірку цього Зоряного Дому Нела знала лише теоретично. З живими його носіями ентарі стикатися не доводилося. Хасінка зупинилася біля кабінету і посмикала за ручку. Переконалася, що замкнено, підійшла до Нели і всілася на подіум поруч із нею. Обидві подружки примостилися трохи віддалік.
- Але Лої, - пропищала одна з них, - якщо у тебе вже було, тепер нам поступися! Як ми домовлялися? Якщо вдасться, то  всім буде нарівно, а не все тобі! Мені-он конче залік потрібен, втретє вже здати не можу!
- Дівчата,  це ви про що? - не втрималася Нела. - Невже, Руїса хочете звабити?
Всі троє зареготали так, що аж дракон затрясся і повернулися до Нели.
- Ото насмішила! Та навіщо нам Руїс? Він же старий, одружений, ще й поламався до того! Ні, ми – фанатки харідійського принца. Бачила його? Це найгарніший чоловік у Колисці! Невже не зустрічала? А ти, взагалі, звідки? - затріщали вони, перебиваючи одна одну.
- Я з Шардена, - відповіла Нела. 
Розмова здалася їй цікавою, і, що дуже суттєво, жодних інших почуттів не викликала. Не з'явилося навіть обурення від того, що Мартін трахкає цих куриць за заліки.
- У-у-у, глухомань яка! – Хасінка закотила очі. - Не дивно, що ти така відстала.
"І хто б казав про глухомань та відсталість," -  подумала Нела. Дім Хасін знаходився десь на іншому боці галактики, щоб дістатися туди, треба було подолати аж чотири переходи.
- А Мартін, він такий, такий… Блондин, очі зелені… Він найгарніший за всіх кого я знаю! - вступила та, що вимагала рівності у правах на тіло кумира. - Ми всі його просто обожнюємо!
"Невже і я була колись такою дурепою?" - знову промайнула думка.
- А він вас? Теж всіх… обожнює? Разом, чи по черзі?
- А знаєш, - підхопилася хасинка, почувши глузування в її словах, - він такий звур, що й усіх разом може!
- Звур? - здивувалася сама тиха з них. Хасінське слово було їй явно незрозумілим. - Що таке "звур"?
Ніхто з фанаток не помітив ще двох слухачів, які тихенько підійшли і зупинилися позаду них. Усі дівчата не просто голосно говорили, перебиваючи одна одну, а й дивилися виключно на  Нелу, а пружне покриття підлоги добре глушило кроки. А от  Нела бачила і Відаля, і Мартіна, але не збиралася попереджати фанаток. Їй було цікаво, чим закінчиться ця вистава, та й приховане бажання поставити чоловіка в незручне становище хотілося потішити.
- Ну звур же, - намагалася пояснити хасінка, але слів їй явно не вистачало. 
Потім тицьнула пальцем у дракона: 
- Ось, він і є звур!
- Дракон? – здивувалася тихоня.
- Тварина, - переклала Нела, дивлячись прямо в оливково-зелені очі свого чоловіка.

***