Оновлення 1

Єва Ромік

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ КОХАННЯ. ПРИГОДИ НЕПРАВИЛЬНОГО ПРИНЦА

   Кохання ніколи не згасає повністю. 

   Відродити кохання можна лише віддавши себе без останку.

Пролог

Зошит із дорогоцінного паперу в  обкладинці під шкіру дракона, нагадував стародавню книгу. Мартін витратив купу часу доки знайшов його у своїх речах. Якби батько не був таким категоричним у своїх вимогах, принц, можливо, і не згадав би про це творіння своєї дружини. А так, довелося піднапружитися. 
П'ять років тому він так і не спромігся прочитати з того опусу жодного рядка, а тепер, хоч-не-хоч, змушений це зробити, інакше опали ніколи не позбутися. 
Марс важко зітхнув і відкрив зошит.

***

“Дорогий мій коханий чоловік. Сьогодні мені виповнилося тринадцять років. Мама хотіла відвести мене до храму, отримати пророцтво про судженого, а тато вирішив, що немає сенсу - і так все ясно, і розповів мені про тебе і про те, що ти загинув на війні. 
Батько віддав мені твої фото і копію шлюбного контракту і сказав, що у нас з тобою обов'язково буде дитина коли мені виповниться двадцять один, і що це велике щастя - мати дітей від коханого. От тільки я тепер весь час плачу, так мені шкода, що не можу зустрітися з тобою аж поки сама не піду до Зірок. 
Тих, хто покинув цей світ, не годиться турбувати і засмучувати, але ж ти не образишся, якщо я іноді писатиму тобі? А коли наша дитина виросте, я віддам їй цей зошит, щоб вона  знала, як сильно я любила тебе. Твоя Нела”.
Горло перехопив задушливий спазм. Усвідомлення накрило хвилею. Почуття провини навалилося на серце важким каменем. Раніше Мартін ніколи не вирізнявся сентиментальністю, але зараз знову і знову перечитував перший запис у зошиті з дорогоцінного паперу і дихати не міг від туги, що породили ці рядки. Кожне слово листа було сповнене щирістю, любов'ю та болем, зазвичай не властивим таким юним створінням. Ніжний аромат квітучого саду, свіжість зеленого листя, гіркота степових трав, легка нотка озону... Чому ж, коли щоденник вперше потрапив йому в руки, він поставився до нього настільки упереджено, і, навіть не подивився, а відразу обізвав романтичною маячнею? Чому не зрозумів, що дівчина, яка так віддано кохає мертвого, і живого здатна любити всім серцем? Коли він встиг настільки зачерствіти? Невже завжди таким був? Чи це Аймір-ефект вплинув на нього настільки згубно?  І чому він усвідомив це тільки тепер, аж через п'ять років? Чому раніше нічого не відчув, адже і після переходу його клята емпатія нікуди не поділася! 
Мартін завжди вважав, що йому не вистачає кохання. Такого, як було між його хрещеними, або як у Шарді з Ерідан, чи у Вести з Пітером. Чому ж він так пізно зрозумів, що його маленька дружина була чи не єдиною істотою у всесвіті, яка по-справжньому кохала його? І чи можна зараз хоч щось виправити?
Мартін відкрив комприс і викликав посольського психолога:
- Мені потрібна термінова консультація, Маріє.
- Ваша високість, я прийму вас у будь-який зручний для вас час, - відповіла Марія Ош, головний психолог харідійського посольства на Сайгарі.

***

Виклик із особистого комприса Марії Ош відірвав Весту від приготування вечері. Вона попросила чоловіка накрити на стіл і покликати хлопців, а сама пішла до кабінету. Не те, щоб у неї були від Пітера якісь таємниці, але Марія могла сказати щось про сімнадцятого принца, а ця тема була надто важливою, щоб обговорювати її похапцем на кухні.
Веста не помилилася.
-  У нас успіх! - розпочала розмову Марія. - Сьогодні Мартін сам попросився на прийом і говорив майже чотири години. Він усвідомив свої помилки та готовий їх виправляти. Але найголовніше, він зрозумів, за що його покарали. Гадаю,  йому більше не потрібна допомога. Далі він упорається сам.
Радість від слів Марії можна було порівняти  з тим, що Веста відчула п'ять років тому, коли їй повідомили, що сімнадцятого принца знайдено живим і фізично здоровим. 
- Весто, ти ж розумієш, що я зобов'язана доповісти Його величності?
Веста розуміла, і нічого вдіяти не могла, хоч  як би сильно їй хотілося перешкодити цьому. Колись батько вже зламав Мартіна, не без допомоги обставин, звичайно. Не виключено, що він спробує зробити це ще раз. 
Незабаром після свого чудового повернення у світ живих, сімнадцятий принц став причиною неймовірного міжнародного скандалу - шарденська сторона тоді ледь не відмовилась підтверджувати шлюбний договір. Батько розгнівався страшенно. Поведінка Мартіна мало не порушила всі його далекосяжні плани. На думку Вести, Його величність був би більше задоволений, якби молодший син, так і не з'являвся у цьому світі через п'ятнадцять років після загибелі, а залишався мертвим для всіх. Проте скандал не завадив Олександру Дванадцятому використати принца так, як йому було зручно, після чого він буквально викинув Мартіна за двері, дозволивши займатися всім, чим той забажає, аби лише подалі від королівських очей. 
Ніхто зі старших принців і принцес не заступився за молодшого. Адекватної психологічної допомоги йому теж не запропонували, а сам Мартін вважав, що не потребує її. Веста знайшла брата на Таріоні у настільки пригніченому стані, що спочатку навіть боялася потрапити на очі, щоб не нагадувати про їхню паскудну родину. 
Про продовження військової кар'єри відтепер і мови не було - жоден психолог не дозволив би Марсові сісти за штурвал винищувача. Отже принц позбувся не лише дому, але й роботи. Добре, що все ж таки знайшлися люди, яким доля хлопця була небайдужа - Веста, Руїс і Костянтин Варра. Хрещений був би не проти, якби Мартін залишився на  Таріоні і жив разом із ним, а от Руїс із Вестою наполягали на подальшому навчанні.  Удвох вони все ж таки перетягнули Марса на Сайгар. І вже тут Веста поволі, дуже обережно, використовуючи поради своєї подруги Марії, переконала брата звернутися до психолога. 
На зцілення пішло майже п'ять років. А тепер все знову  висіло на волоску. Нещодавно Веста дізналася, що Його величність  згадав про сина.  От тільки  тепер вона Мартінові нічим не могла допомогти. Їй залишилося тільки сподіватися, що Зоряний Дім Харіді не візьме її молодшого брата в обіг по третьому колу.