Розділ 19. Вирок без права оскарження

​У момент, коли чорне лезо мало торкнутися обкладинки Кодексу, Евеліна різко розкрила книгу на останній, досі порожній сторінці.

​— Згідно з розділом 10, статтею 1: «Джерело влади — у згоді тих, ким керують»! — вигукнула вона. — Ви втратили цю згоду, Валер’яне! Я заявляю про Негайне Примусове Відчуження Ваших Повноважень!

​Вона притиснула долоню до золотої сторінки. Кодекс не просто спалахнув — він почав всмоктувати чорну магію меча. Валер’ян застиг. Його руки затремтіли. Він намагався відтягнути меч, але той ніби приріс до книги.

​— Що... що ти робиш?! — у голосі Короля вперше з’явився страх.

​— Я проводжу інвентаризацію вашої совісті! — Евеліна дивилася йому прямо в очі. — Вессе! Давай на повну!

​Весс натиснув на головний важіль свого приладу. Сотні екранів над площею почали транслювати не просто обличчя людей, а їхні почуття: гнів, образу, надію. Ця колективна емоційна енергія тисяч «безіскрових» та обдурених магів ринула в Кодекс, перетворюючись на юридичну силу.

​Корона на голові Валер’яна почала плавитися. Золото текло по його обличчю, наче сльози, не завдаючи опіків, але позбавляючи ваги.

​— Ви більше не Король, — констатувала Евеліна. — Ви — громадянин Валер’ян. І зараз ви перебуваєте під слідством за статтею про державну зраду проти власного народу.

​Чорний меч розсипався на іржу. Валер’ян упав на коліна, важко дихаючи. Його магічна мантія перетворилася на звичайне старе полотно. Гвардійці навколо площі синхронно опустили списи. Вони більше не відчували магічного тиску свого господаря.

​На площі запала тиша, яку через мить розірвав шалений крик радості. Кайлан вискочив на платформу, підхопивши Евеліну на руки і кружляючи її в повітрі.

​— Ти це зробила, адвокатко! Ти розірвала його контракт з цим світом!

​Адріан підійшов до них, шкутильгаючи, але з усмішкою, якої Евеліна ще ніколи не бачила. Він не дивився на батька, який тепер був лише тінню колишньої величі. Він дивився на дівчину в чорному худі, яка тримала в руках долю цілої імперії.

​— Ну що, — Адріан обережно обійняв її за талію. — Тепер ти напишеш наказ про моє призначення твоїм особистим охоронцем? Чи мені треба подавати офіційне резюме?

​— Згідно з процедурою, — Евеліна нарешті дозволила собі розплакатися від полегшення, — я призначаю вас... моїм головним співавтором у справі побудови нового світу. Але резюме все одно подайте. Порядок має бути.