Розділ 12. Юрисдикція Сумління

Срібляста вода річки не просто текла — вона шепотіла. Тисячі голосів, наче шелест сухого листя, піднімалися від поверхні, повторюючи обіцянки, які ніколи не були стримані. «Клянуся любити…», «Обіцяю повернути…», «Я ніколи не зраджу…».

​— Це Річка Забутих Клятв, — Кайлан, наш новий «провідник», якого ми зустріли годину тому біля межі лісу, сплюнув у бік води. — Вона живиться брехнею. Якщо твоє слово бодай раз розійшлося з ділом, річка стає вагою в тону. Вона просто затягне тебе на дно, перетворюючи на ще один шепіт.

​Адріан зробив крок до берега. Його обличчя зблідло.

— У моєму світі клятва принца — це закон. Але чи всі мої обіцянки були щирими? — він подивився на мене. — Евеліно, ти впевнена, що твій «Кодекс» допоможе там, де важить лише совість?

​Я підійшла до самої кромки води. Мої кросівки торкнулися сріблястого мулу.

— Згідно з теорією права, обіцянка — це усний контракт. А контракт може бути анульований через обставини непереборної сили або помилку в об’єкті договору.

​Я закрила очі, відчуваючи, як кулон на грудях стає холодним. Річка зреагувала миттєво. Вода почала підніматися, закручуючись у високу стіну, що перегородила нам шлях. Голоси стали гучнішими, звинувачуючи нас у кожній дрібній брехні.

​Іспит Кайлана

​Кайлан спробував пройти першим. Він був дезертиром, людиною, яка порушила присягу Королю. Річка заревла. Сріблясті нитки води обплели його ноги, намагаючись затягнути в глибину.

— Я просто хотів жити! — закричав він. — Ваша присяга була рабством!

​— Стоп! — вигукнула я, виступаючи вперед. — Річко, слухай мій протест! Присяга Кайлана була складена під примусом та загрозою смерті. Згідно з Кодексом, договір, підписаний під тиском, є нікчемним з моменту складання. Він не порушив клятву — він анулював незаконний контракт!

​Вода навколо ніг Кайлана на мить заспокоїлася, даючи йому змогу відскочити назад на берег. Він дивився на мене з жахом.

— Ти що… щойно виграла справу проти річки?

​Випробування Адріана

​Тепер була черга Адріана. Він ішов повільно, і срібна вода піднімалася йому вже до грудей.

— Я обіцяв своєму батькові бути ідеальним спадкоємцем, — прошепотів він. — Я обіцяв Ізольді, що ми будемо разом. Я порушив обидві обіцянки заради тебе і Кодексу.

​Річка почала вібрувати. Це був звук металу, що рветься.

— Евеліно, вона не приймає моїх пояснень! — Адріан почав занурюватися.

​Я зрозуміла: для річки його провина була реальною, бо він сам вірив у те, що зрадив.

— Адріане, слухай мене! — я забрела у воду, ігноруючи крижаний холод. — Ти не порушив обіцянку, ти змінив пріоритетність зобов’язань! Існує поняття «вищої суспільної потреби». Твій обов’язок перед Етернією вищий за обов’язок перед Королем. Ти діяв у межах крайньої необхідності для порятунку всього світу!

​Золота пластина в моїй руці спалахнула. Світло прорізало срібний туман, і річка раптом… розступилася. Не зовсім, але вона утворила вузький коридор, де вода була спокійною.

​— Це не виправдання, це перегляд справи, — прошепотіла я Адріану, хапаючи його за руку. — Йдемо, поки вона не передумала.

​Ми вийшли на інший берег, мокрі та виснажені. Позаду нас Річка Забутих Клятв знову закрилася бурхливим потоком. Але ми не встигли навіть віддихатися.

​З туману, що вкривав дорогу до «Джунглів Спогадів», вийшов високий силует. Темна мантія, підбита червоним, і сувій у руках.

​— Дуже вражаюче, пані Веларіс, — голос Інквізитора Вальтера розрізав тишу, як бритва. — Ваша інтерпретація «крайньої необхідності» досить креативна. Але я тут, щоб нагадати вам про Указ №1.

​Він розгорнув сувій, і чорне сяйво висвітлило текст, що висів прямо в повітрі перед нами.

— Згідно з додатком до Указу, будь-яке магічне втручання в природні об’єкти Диких Земель карається негайним арештом. Ви щойно «домовилися» з річкою, чим порушили екологічну рівновагу регіону.

​Адріан миттєво заступив мене собою, але Вальтер навіть не підняв жезла. Він просто постукав пальцем по сувою.

— Не намагайтеся битися, Принце. Ваша магія тут нестабільна. А мій Указ має пряму дію. Евеліно, ви звинувачуєтеся в магічному браконьєрстві та порушенні природного права. Яка буде ваша позиція захисту?

​Я витерла мокре волосся з обличчя і міцніше стиснула щоденник.

— Моя позиція? Пане Інквізиторе, ви щойно увійшли в зону Диких Земель. А згідно з вашою ж преамбулою, тут діє «Право Виживання». І якщо ви спробуєте нас заарештувати без санкції місцевої громади «безіскрових», ви вчините перевищення владних повноважень.

​Вальтер ледь помітно всміхнувся. Його очі світилися холодним інтелектом.

— О, я бачу, ми отримаємо задоволення від цього процесу. Але боюся, «безіскрові» вже чекають на вас. І вони не такі прихильні до законів, як я.