Розділ 2

​Наступного вечора я розклала на підлозі ватман, наче генерал перед вирішальною битвою. Муркотун сидів поруч, уважно спостерігаючи за кожним рухом мого маркера.

— Дивись, малюк, — я постукала ковпачком по носі кота. — Професор Валевський думає, що він найрозумніший. Але він не врахував одного — людського фактору. Завтра на контрольній я не буду намагатися вирішити все. Я просто... — я таємниче понизила голос, — ...напишу всі формули на внутрішній стороні прозорої лінійки. Він ніколи не здогадається! Він же дивиться лише в папери, а не на канцтовари.

​Я засміялася і почухала Муркотуна за підборіддям.

— А ще, я дізналася, що він ненавидить запах лаванди. Кажуть, у нього на неї алергія. Тож завтра я надушуся так, що він не зможе підійти до моєї парти ближче, ніж на три метри! Ну хіба я не геній?

​Я слухав її і відчував, як у мене починає смикатися не лише ліве око, а й ліве вухо. Ця дівчина щойно зізналася у спробі масового порушення академічної доброчесності та... біологічній атаці лавандою!

​По-перше, у мене немає алергії на лаванду. Я просто вважаю цей запах занадто ірраціональним. А по-друге... лінійка? Серйозно? Це так банально, що навіть образливо для мого інтелекту.

​Коли Лілія відвернулася, щоб налити собі чаю, я підійшов до її «плану битви» на ватмані. Хотілося б мені зараз вихопити маркер і виправити помилку в її третій формулі, але замість цього я просто... випустив пазурі. Один рух лапою — і її стратегічний план перетворився на лапшу.

​Вона думає, що вона геній. Вона думає, що я — просто тепла грілка.

— Мяу-у! (Це було «незадовільно», Ліліє!) — я обурено пирхнув.

​Моя котяча частина вимагала негайно покарати її за таку неповагу до фізики. Я стрибнув на стіл і одним точним рухом лапи скинув її «секретну» лінійку прямо в щілину за диваном.

— Ой! Муркотунчику, ти що, теж хочеш гратися? — вона засміялася і спробувала мене лоскотати.

​Лоскотати. Професора. Кафедри. Теоретичної. Фізики.

Я відчув, як мій хвіст зажив власним життям, почавши нервово бити по дивану. Моє терпіння тоншало з кожною секундою. Завтра на парах я не просто заберу її лінійку. Я змушу її розповідати закони термодинаміки напам'ять, стоячи на одній нозі! А щодо лаванди... що ж, готуйтеся, адептко Лебюк. Я візьму з собою найпотужніший вентилятор у лабораторії.