Розділ 13. Срібний резонанс і кров на сходах

Холодне повітря крипти забивало подих. Вночі під портовою обителлю панувала абсолютна тиша, яку порушувало лише важке, уривчасте дихання трійці та далекий, глухий гуркіт руйнації нагорі. Кам'яний спуск, щовів до нижніх ярусів каплиці святого Миколая, був вузьким, закрученим спіраллю та слизьким від багатолітнього конденсату.

Люціан йшов першим, освітлюючи шлях вузьким конусом світла від ліхтаря. Його важкі армійські черевики карбували кожен крок по сходах, а права рука міцно стискала руків'я револьвера. Поранене плече пульсувало гарячим болем, але детектив навіть не поморщився — за роки роботи у відділі розслідувань він навчився ігнорувати власні слабкості, коли на кону стояло життя.

За ним, спираючись на виступаючі кам'яні брили, повільно спускалася Сесилія, підтримуючи Аластора. Колишній Гросмейстер Арени важив чимало, а його тіло все більше охоплювала судома. Чорні нитки отруєних вен уже підбиралися до його шиї. З кожного його видиху виривався легкий багряний серпанок — ознака того, що магічне джерело Аластора розривалося зсередини під тиском зламаного Тіньового Пакту.

— Не смій вимикатися, Гросмейстере, — крізь зуби мовила Сесилія, міцніше стискаючи його затягнутий у закривавлений оксамит лікоть. — Ти не для того зрадив Рат і витягнув мене з підземелля, щоб здохнути на цих сходах.

— Яке зворушливе милосердя, судде... — хрипко, з ледь помітною гіркою усмішкою прошепотів Аластор, не розплющуючи очей. Його бурштиновий погляд потьмянів, але в ньому все ще жеврів залишок прадавньої, небезпечної гордості. — Твій демонічний вогонь жадає моєї помсти, чи не так?

— Мої карі очі бачать тебе наскрізь, Аласторе, — холодно відказала Сесилія, і в її погляді справді спалахнув той самий хижий, темний відблиск її нової сутності. — Я не дозволю тобі померти так легко. Твій борговий контракт зі мною ще не закритий.

Вони нарешті ступили на підлогу центральної підземної ротонди.

Це було величне, кругле приміщення, висічене прямо в скельній породі. По периметру височіли масивні восьмигранні колони, а підлога була викладена суцільними срібними пластинами, які за століття вкрилися темною патиною. У самому центрі залу стояв низький кам'яний вівтар. Від нього у різні боки розходилися глибокі жолоби, умуровані чистим, виплавленим сріблом, — природні магічні канали, що вели прямо до глибоких срібних жил, якими була пронизана портова зона.

— Допоможи покласти його на вівтар! — скомандувала Сесилія Люціану.

Детектив підхопив Аластора з іншого боку, і вони разом поклали виснаженого демона на холодний камінь вівтаря. Аластор глухо застогнав, коли його спина торкнулася срібного карбування — природний метал обителі миттєво вступив у конфлікт із пекельною отрутою в його крові, випускаючи товсті цівки білого, їдкого диму.

— Це випалюватиме його каналізування зсередини, — мовив Люціан, перевіряючи барабан револьвера й дістаючи з кишені останні освячені набої. — У вас обмаль часу. Вони вже в самій каплиці.

Нагорі пролунав страшний, тріскучий вибух — масивні дубові двері каплиці розпалися на тисячі палаючих трісок. Вхідну завісу було знищено. Луна від важких, закованих у броню кроків Інквізиторів Вищого Суду покотилася куполом і загриміла в отворі підземних сходів.

— Люціане, стань на повороті сходів! — закричала Сесилія, піднімаючи руки над тілом Аластора. — Коридор вузький, там вони не зможуть використати сумарний заклик! Накривай їх вогнем і не давай їм спуститися до ротонди!

— Зробив, — коротко відрізав детектив.

Він перезарядив зброю, різко розвернувся й перезарядив ліхтар, закріпивши його на виступі кам'яного аркового проходу так, щоб світло сліпило кожного, хто намагатиметься зійти сходами вниз. Сам Люціан опустився на одне коліно за кам'яним виступом, кладучи дуло важкого револьвера на холодну брекчію. Його погляд застиг, перетворившись на гостре лезо, готове до смертельного бою.

У крипті Сесилія заплющила очі й зробила глибокий, важкий вдих. Коли вона знову розплющила їх, її карі очі палали нелюдським, суворим світлом. Дівчина провела гострим нігтем по своєму зап'ястку, пускаючи цівку власної гарячої крови прямо в срібні жолоби вівтаря.

— Прийми кров засновника, прадавній Законе... — виголосила вона низьким, вібраційним голосом, який відгукнувся гулом у самих глибинах скелі. — Випали гріх Пакту! Розірви пекельний ланцюг!

Срібні Струни Закону, що спалахували на її руках, витягнулися в довгі, сяючі голки й зі свистом впилися в тіло Аластора — у його плечі, груди та скроні. Колишній Володар Арени вигнувся дугою на кам'яному вівтарі, з його горла вирвався нелюдський, крижаний крик болю. Чорна отруйна кров виплеснулася з його магічних каналів, закипаючи на срібних пластинах підлоги й перетворюючись на сизий, за задушливий дим.

У цей самий момент на сходах спалахнуло сліпуче біло-золоте сяйво.

— Називайте себе, смертні, або згоріть у полум'ї Вищого Суду! — загримів згори спотворений, металевий голос Першого Інквізитора.

Замість відповіді Люціан плавно натиснув на спусковий гачок.

Гучний, гарматний постріл освяченого патрона оглушливо розірвав тишу вузького коридору. Куля з нарізним срібним осердям влучила прямо в грудну пластину першого Інквізитора, який виринув із засліплюючого світла. Магічний щит судейського мисливця тріснув із кришталевим дзвоном, і важка постать у білосніжній мантії з гуркотом котилася назад по кам'яних сходах, збиваючи тих, хто йшов за ним.

— Один є! — закричав Люціан крізь постріли, не зводячи очей із темного отвору.

Проте Інквізитори швидко перегрупувалися. Крізь вузький прохід на Люціана линув потік пронизливого білого полум'я — магія чистого, немилосердного Закону, яка плавила камінь стін і випалювала кисень у повітрі. Детектив різко відкинувся за кам'яну арку, відчуваючи, як пекельна спека обпікає його обличчя та розриває шкіряний плащ.

У ротонді ритуал досяг своєї критичної точки.

Сесилія столяла над Аластором, міцно тримаючи його за скроні. Її карі очі повністю залилися темрявою, а срібні ниті висмоктували останній слід чорної отрути з його серця. Вона відчувала, як магічне джерело Аластора починає очищуватися, але її власні сили витікали з загрозливою швидкістю.