Розділ 3. Мисливець на демонів

Дощ продовжував заливати нічні вулиці міста, коли Люціан та Сесілія повернулися до її кабінету в будівлі суду. Атмосфера в кімнаті була гарячою від напруги та щойно здобутої перемоги над Бреннером.

Люціан поклав планшет із розкритою мережею рахунків на стіл і повернувся до Сесілії. Вона стояла біля вікна, дивлячись на розмиті неонові вогні.

— Вальц дізнається про Бреннера до ранку, — мовив Люціан, роблячи крок до неї. — Його фінансова система розвалилася, але він має приватно військо та окультні артефакти. Він не чекатиме, поки ми прийдемо по нього.

Сесілія повільно розвернулася. Її карі очі все ще мерехтіли темним пекельним вогнем, а на губах грала загадкова посмішка.

— Він уже діє, Люціане, — тихо мовила вона, огинаючи стіл і зупиняючись упритул до детектива. Вона підняла руку й торкнулася його щоки своїми крижаними пальцями. — Він викликав із Європи того, хто полює на таких, як я. Тіньовий окультист на ім'я Еріх Вейн.

Люціан відчув, як від її доторку по тілу пробіг синець вогню. Він охопив її талію й притягнув до себе, скорочуючи відстань між ними до нуля.

— Мені байдуже, кого він викликав, — глухо сказав Люціан, зазираючи в саму глибину її темного погляду. — Я не дозволю нікому зашкодити тобі. Ні людьми, ні магією.

Сесілія злегка припіднялася на носочках, і її холодний подих торкнувся його губ:

— Ти стаєш небезпечно відданим, детектив. Пекло не любить, коли його вартові прив'язуються до смертних.

— Тоді нехай Пекло спробує мене зупинити, — прошепотів Люціан і накрив її губи пристрасним, палким поцілунком.

У той же момент на іншому кінці міста, у темному підвалі покинутого заводу, Даніель Вальц стояв перед високим чоловіком у довгому шкіряному пальті. На шиї чоловіка висів залізний хрест із чорними рунами, а його очі були абсолютно білими — позбавленими зіниць.

Це був Еріх Вейн — мисливець на демонів, якого «Тіньовий пакт» найняв за величезні гроші.

— Бреннер мертвий, — холодним голосом мовив Вальц, стискаючи кулаки. — Суддя та її детектив забрали всі наші рахунки.

— Бреннер був слабким, — згори вниз відповів Вейн. Його голос звучав мов скрегіт металу по склу. — Ваша «суддя» — це не людина. Це демонічний каратель, що живиться гріхами. Але в неї є слабкість.

Еріх дістав із дерев'яної скриньки старовинне срібне лезо, вкрите запеченою кров'ю:

— Її слабкість — цей детектив. Він смертний. І коли він стікатиме кров'ю на її очах, її пекельний щит розпадеться. Готуйте засаду. Сьогодні вночі ми влаштуємо для них справжній суд.