Розділ 2. Перший удар по Пакту

Нічне місто тонуло в густому тумані, що стікав із дахів і огортав порожні вулиці. Заміський комплекс «Аурум» зазвичай був закритим притулком для місцевої еліти, але сьогодні в його залах панувала тиша, більше схожа на заціпеніння.

Марк Бреннер — головний фінансист «Тіньового пакту» — сидів у кабінеті на другому поверсі. Перед ним на дубовому столі лежали виписки з офшорів та дивний, старовинний срібний перстень із викарбуваним символом розірваного ланцюга.

— Вальц каже, що цей перстень захистить від пекельних чарів, — бурмотів Бреннер сам до себе, витираючи піт з лоба. — Захистить... якщо це взагалі чари.

Раптом світло в кабінеті тричі здригнулося й остаточно згасло.

Усі камери спостереження вздовж коридору вимкнулися одночасно. Охоронці біля дверей навіть не встигли схопитися за зброю: тіні за їхніми спинами рухалися швидше за людську реакцію, і за секунду обидва наємники безшумно впали на килим.

Двері кабінету поволі відчинилися.

На порозі стояв Люціан у темному плащі. Його погляд був холодним і зібраним, а в руках він тримав планшет із готовим рішенням про арешт усіх тіньових рахунків.

— Бреннер, — промовив детектив, ступаючи всередину. — Ваша фінансова мережа перекрита. Поліція та податкова розвідувальна служба вже вилучають сервери у ваших філіях.

— Ти... детектив з поліції? — Бреннер схопився з місця, гарячково вихоплюючи з шухляди пістолет. — Ти божевільний! Ти уявляєш, хто стоїть за «Тіньовим пактом»? Вони стируть тебе в порох!

— Вони не встигнуть, — луною пролунав голос з-за його спини.

Бреннер закляк. Повітря в кімнаті миттєво похолодало до паморозі, а з темного кутка, огинаючи масивні шафи, вийшла Сесілія. Її чорна мантія м'яко шурхотіла, а в карих очах знову спалахнув червонястий, пекельний відблиск.

— Твій перстень — лише срібло, смертний, — тихо мовила Сесілія, зробивши один повільний крок.

Бреннер підняв руку з перстнем, але той на його очах розжарився, вкрився павутиною тріщин і розсипався на дрібний сірий попіл. Фінансист скрикнув від болю й упустив пістолет.

— Закону потрібні твої підписи на цих документах, — Люціан поклав планшет прямо перед ним. — А Пеклу потрібні імена ваших кураторів у Європі.

— Якщо я їх назву, Вальц вб'є мене! — заридав Бреннер, падаючи на коліна.

— Вальц — наступний, — відповіла Сесілія, торкаючись його плеча. — Але ти маєш шанс піти без болю. Підписуй.

Тремтячими пальцями Бреннер ввів паролі до криптогаманців і підписав повне зізнання. Як тільки остання електронна печатка зафіксувала переказ мільйонів на рахунки дитячих лікарень та відбудови міста, Сесілія поклала долоню йому на чоло.

Пекельна печатка спалахнула й згасла. Бреннер бездихано опустився на підлогу — його розум згаснув, а душа вирушила на свій остаточний суд.

Люціан забрав планшет із цінними даними й подивився на Сесілію:

— Перший удар зроблено. Ми отримали ключ до їхньої фінансової структури.

— Це лише вершина льодовика, Люціане, — м'яко мовила вона, зазираючи йому в очі. — Вальц уже знає, що ми почали діяти. І в місті з'явився той, кого він найняв особисто для боротьби з нами.

Вона простягнула йому руку, і коли Люціан переплів свої пальці з її холодними долонями, вони обидва відчули: ця війна буде значно небезпечнішою за попередню.