Розділ 10. Спільники темряви

Дощ над містом не вщухав ні на хвилину, вимиваючи з вулиць бруд, але не зможе змити тіні гріхів, які роками ховалися за високими парканами елітних маєтків.

Люціан сидів у своєму автомобілі неподалік від будівлі суду. Вперше за весь час роботи в поліції він не поспішав здавати звіт про нову «раптову смерть» колишнього полковника Маркова. У паперовій папці на сусідньому сидінні лежала його власна заява про звільнення та роздруковані копії архівних справ, які Марков роками ховав від слідства.

Він зробив свій вибір.

Коли Люціан зайшов до кабінету судді, Сесілія не здивувалася. Вона сиділа біля панорамного вікна з чашкою гарячої кави, дивлячись на затягнуте туманом місто.

— Ви прийшли заарештувати мене, детективе? — її голос пролунав спокійно, без жодної краплі провокації.

Люціан повільно підійшов і поклав на її стіл папку із зібраними матеріалами.

— Це матеріали по наступних п'яти грішниках з команди Вайна-старшого, — глухо мовив він, зупинившись за крок від неї. — Вони покривали торгівлю зброєю, шантаж та замовні вбивства. Закону не дістати їх, бо кожен суддя в цьому місті куплений або заляканий.

Сесілія повільно повернула голову, і в її карих очах спалахнув ледь помітний вогник здивування, який швидко змінився хижою, задоволеною посмішкою.

— Ви переступаєте межу, Люціане, — тихо промовила вона, підводячись і наближаючись до нього. — Якщо ви станете на мій бік, вороття назад не буде. Для світу ви залишитеся детективом, але для Пекла — ви станете моїм спільником.

— Я втомився захищати монстрів, ховаючись за паперовим законом, — Люціан зазирнув прямо в її глибинні очі, не відступаючи ні на сантиметр. — Якщо єдиний спосіб відновити справедливість — це вершити її разом із вами... я готовий.

Сесілія повільно підняла руку й торкнулася його підборіддя, скорочуючи відстань між ними до мінімуму. Її дихання було холодним, але торкання палало пристрастю та небезпекою:

— Тоді ласкаво просимо до мого суду, детектив. Наша гра тільки починається.