Розділ 8. Тінь минулого

Люціан швидко йшов довгим коридором суду, а слова Сесілії все ще лунали в його голові: «Наступне ім'я в моєму списку — це той, кого ви добре знаєте».

Пальці стискали прозорий пакет зі шпилькою. Серце бешкетувало в грудях від тривоги, яку він намагався придушити роками. Хто міг бути третьою ціллю? Серед високопосадовців, яких він знав особисто, було чимало тих, чиї руки залишалися «чистими» лише на папері.

Але один чоловік виділявся серед усіх.

Сергій Марков — колишній начальник відділу розслідувань, людина, яка свого часу була для Люціана наставником. Саме Марков три роки тому закрив справу про загадкову загибель молодої дівчини-судді — попередниці та родички нинішньої Сесілії. Тоді справу списали на випадкове падіння з мосту через несправність гальм, а всі докази раптово зникли з архіву.

Марков пішов у відставку одразу після цього й заснував приватну охоронну фірму, яка тепер обслуговувала найвпливовіших бізнесменів міста.

Люціан вискочив на ганок суду й одразу набрав номер напарника:

— Марку! Перевір прямо зараз, де знаходиться Сергій Марков.

— Марков? Твій колишній шеф? — здивувався Марк у слухавці. — Люціане, що відбувається? Вона тільки-но закрила справу Коваля, ти повинен відпочити...

— Просто перевір адреси! — різко перебив його детектив. — І посиль охорону або попередь його. Якщо моя здогадка вірна, він наступний.

Тим часом у своєму кабінеті Сесілія повільно підійшла до старої дерев'яної шафи. Вона дістала тонке шкіряне портфоліо, у якому лежали фотографії та газетні вирізки трирічної давнини. На одній із фотографій була зображена молода усміхнена дівчина в суддівській мантії — справжня власниця цього тіла до того, як її життя відібрали.

Поруч із фотографією висіло газетне заголовка: «Трагічна загибель судді визнана нещасним випадком». A під статтею стояв підпис відповідального слідчого — полковника Сергія Маркова.

— Ти взяв гроші від батька Кеннета Вайна, щоб закрити її справу, Марков, — тихо мовила Сесілія, і її голос забринів пекельним холодом. — Ти зробив усе, щоб убивці гуляли на волі, а її ім'я змішали з брудом.

З кутка кімнати витлумачився її помічник-демон:

— Його будинок знаходиться під цілодобовою охороною, Сесіліє. А детектив Люціан уже прямує туди. Якщо ти вдариш зараз, він побачить увесь ритуал від початку до кінця.

— Нехай бачить, — Сесілія закрила папку, її очі спалахнули темним алим вогнем. — Настав час, щоб Люціан дізнався правду про людей, яких він вважав героями.

Вона ступила в тінь за шафою і зникла, залишивши після себе лише тонкий запах озону та згарища.