Ера цікавості

Минуло чотири мільйони років. Стара Земля давно перетворилася на випалений шлак, але людство не зникло. Кількість циклів «катастрофа — бункер — аграрії» врешті-решт трансформувалася в нову якість. Люди повністю змінили свій матеріальний носій. Замість тендітних вуглецевих тіл їхні свідомості тепер існували у формі стійких солітонів — енергетичних хвиль всередині гігантської обчислювальної мережі. Ця мережа, що складалася з трильйонів наночипів, огортала Сонце колосальним металевим каркасом — Сферою Дайсона. Фізичного голоду більше не існувало. Енергію зірки повністю поглинав цей залізний субстрат. Для зовнішнього Всесвіту система стала невидимою: сфера повністю затримувала видиме світло, випромінюючи назовні лише слабке, непомітне для ока інфрачервоне тепло. На зоряному небі галактики на місці колишньої Сонячної системи тепер зяяла абсолютна, чорна порожнеча. Усі матеріальні процеси виконували автоматичні ШІ-фабрики. Люди всередині Сфери звільнили свій розум від будь-якої фізичної праці. 

Але ідеальний, ситий спокій віртуального світу швидко виявив іншу проблему. Коли зникла потреба боротися за виживання, людство почало згасати від нудьги. Розум, зациклений на самому собі, починав деградувати.

Рятувальним колом для цивілізації став не штучний хаос, а інстинкт цікавості — одна з фундаментальних рис людської природи, яку автоматизація не змогла стерти. Розуму, який дізнався все про свій закритий світ, стало тісно всередині Сфери Дайсона. Людям знову захотілося зазирнути за межі — туди, де панувала невідомість. Два найдавніші інформаційні вектори, які колись були Сергієм та Наталією, координували цей новий імпульс.

 — Автоматика дала нам усе, Сергію, але вона позбавила нас радості відкриття, — інформаційний імпульс Наталії пройшов крізь квантову мережу Сфери. — Людям нудно всередині ідеальних алгоритмів. Наша цікавість вимагає реального, непередбачуваного світу. Ми маємо знову відчути, як це — шукати відповіді, коли тобі ніхто їх не підказує. — Ми розширюємо межі, — відповів Сергій, запускаючи розрахунки матеріальних ресурсів. — Ми не вимикаємо систему. Ми використовуємо енергію Сфери, щоб відправити дослідницькі зонди до тисяч нових зірок. 

Вони діяли за законами прагматичної науки. Наталія закодувала в автоматичні кораблі базову матрицю людського мислення з її вічною сумішшю ліні та допитливості. Зонди стартували в глибокий космос, несучи в собі органічні молекули та амінокислоти. Їхньою метою було знайти придатні планети й запустити там біологічне життя. Це не було актом якогось вищого творіння. Це був масштабний науковий експеримент, породжений чистою дослідницькою цікавістю. Енергетичне людство хотіло виростити нову, «брудну» білкову цивілізацію, щоб потім спостерігати за її розвитком, вчитися у неї свіжості мислення і через цей контакт оновлювати власну застиглу свідомість. ...Минули мільярди років. На дикій, холодній планеті на краю галактики двоє первісних людей сиділи біля вогнища. Чоловік, якого за дивним збігом звуків звали Серг, за допомогою гострого кременя намагався витесати з дерева подобу першого колеса. Його руки були в крові, а мозок кипів від напруги — він намагався зрозуміти кут обертання, щоб полегшити майбутню працю. Поруч сиділа жінка на ім'я Нат. Вона підкинула у вогонь сухого хмизу і подивилася на нічне небо. Там, серед мільярдів яскравих зірок, була одна дивна, абсолютно чорна ділянка, де не світилося нічого — наче хтось вирізав шматочок неба. Нат не могла знати, що там, у повній темряві інфрачервоного спектра, гігантська Сфера Дайсона зараз фіксує кожен рух їхнього маленького вогнища. — Навіщо ти дивишся туди, де нічого немає? — запитав Серг, відриваючись від колеса і киваючи на чорну пустку в небі. — Там же просто темрява. Нат заворожено дивилася на чорне ніщо, відчуваючи дивний, незрозумілий імпульс у глибині свого чистого біологічного мозку. — Там щось є, Серг— тихо відповіла вона, і в її очах відбилося полум'я багаття. — Я не знаю що, але мені страшенно цікаво дізнатися. Колись ми обов'язково туди дістанемося.

Спіраль великих людських граблів зробила свій черговий космічний оберт, ведена вперед вічною, непереможною цікавістю.