ТОМ II. Магічна структура реальності

Ефір

Ефір — це тонка первинна субстанція, з якої, за вченням Колегії, «виткано» сам Всесвіт.

Він невидимий, але саме через Ефір:

• проходять магічні імпульси,

• виникають аномалії та розломи,

• утворюється і зберігається будь-яка матерія.

Там, де Ефір ушкоджений або надмірно збурений, виникають небезпечні зони: спотворення простору, створення чудовиськ, нестабільна магія.

Мана

Мана — це впорядкований рух Ефіру, його цілеспрямоване збурення. Те, що маг відчуває як «потік сили», фактично є локальним згущенням або хвилею Ефіру, спрямованою волею:

• у навколишньому середовищі мана проявляється як природні потоки й вузли сили,

• у живих істотах — як внутрішні резерви, пов’язані з кров’ю та диханням,

• у закляттях — як сконцентрований імпульс, що тимчасово змінює властивості матерії.

Без Ефіру мана неможлива; без мани Ефір діє сам по собі.

Манаплазма

Манаплазма — це компонент крові живих істот, що слугує природним провідником мани всередині тіла.

Вона визначає:

• схильність до магії,

• силу й витривалість мага,

• швидкість відновлення після використання заклять.

Якість та густина манаплазми різняться від раси до раси й від особи до особи. У деяких створінь (як-от Ткачі Безодні) її функцію частково замінюють розсіяні варіанти, що не проводять, а гасять мана-потоки.

Розсіяна манаплазма

Розсіяна манаплазма — форма плазми, у якій мана не накопичується, а відразу розкладається на слабкі, хаотичні збурення Ефіру.

Істоти з таким типом плазми:

• сприймаються магічними сенсорами як «порожнеча» в потоках,

• частково або повністю нівелюють спрямовані закляття,

• не здатні використовувати звичайну магію, оскільки їхнє тіло не може утримати ману.