Пролог

— Чорт забирай, - пробурмотів Міха, зашпортався і ледь не перечепився через купу сміття.

Сірий шикнув на нього, і вся група рушила далі в повній тиші та темряві. У селі зроду не було вуличного освітлення, і ліхтарі в цій ситуації були зайвими. Хлопці пролізли через дірку в паркані і обійшли старий будинок ззаду, озираючись, чи не спостерігає за ними хтось. Хоча німець жив у кінці вулиці, де навіть вдень перехожі були рідкістю, обережність не завадила.

— Давайте пляшку, - прошипів Сірий, який йшов ззаду, переконуючись, що ніхто з друзів не передумав і не дав задню. — Та швидше! Чи хочете розбудити всіх собак?

Кудлатий сторожовий пес уже почав несамовито гавкати, і до нього один за одним почали приєднуватися інші сільські собаки. Міха довго вовтузився, але врешті-решт простягнув Сірому пляшку, наповнену каламутною рідиною, що смерділа бензином. Ваня подивився на ватажка, який кілька разів клацнув запальничкою, перш ніж піднести маленьке полум'я до шмаття, що звисало з шийки пляшки.

— Не роби цього, Сірий. Це вже занадто. Комору підпалити і буде з нього, - намагався втихомирити друга Ваня, але очі ватажка горіли так яскраво в місячному світлі, що Ваня знав: він не зупиниться. Скуйовджене волосся додавало ще більшої рішучості до його образу поганого хлопця.

Пляшка пролетіла в повітрі і гулко вдарилася об давно небілену стіну. Спалахнуло полум'я, лизнувши суху траву, і поповзло вгору по стіні.

Ваня дивився, як чорний дим піднімався угору і відчував, як під ним захиталася земля. Він не був боягузом. Не раз вони з пациками робили таке, за що їх по голівонці не погладили би, але те, що вони зробили сьогодня, було за межею. 

— Сірий, ти геть з катушок злетів, — перелякано засичав Проблема, уже не хвилюючись про те, що їх можуть почути, — сховай телефон. Валити треба! 

Сірий стояв, як укопаний. На обличчі блукала абсолютно нездорова, скажена усмішка. Він упивався миттю. Відчував непідробну насолоду від того, що зміг помститися кривднику.

— Валимо, пацики. Нас всіх закриють, якщо схоплять, — Міха почав скиглити, як дівчисько, наляканий тим, чим закінчилася безневинний, як переконував Сірий, жарт.

Крізь густий морок Ваня спостерігав за фігурами друзів, за незграбними рухами, коли вони, дочекавшись дозволу Сірого, бігли геть від полум’я, яке погрожувало спалити не лише хату старенького вчителя, а і їх самих. 

— Треба було перевірити все, чи не залишили слідів, — Ваня сплюнув собі під ноги і подивився на друзів. 

Міха тремтячими руками тримав цигарку, червоний вогник мерехтів у темряві дитячого будиночка. Вони вибігли на майданчик у центрі села і вирішили перечекати там, оскільки люди, налякані криками німця, збігалися звідусіль, щоб загасити пожежу. Проблема тихо розмовляв з Сірим, коментуючи відео і придумуючи красномовну назву для ролика, який вони планували завантажити на YouTube. 

Ваня вдягнув навушники й увімкнув улюблений плейлист, намагаючись відволіктися від друзів і всього, що сталося цього вечора. Він намагався впоратися з нудотою, що підступала зсередини. Його мутило від того, що вони вже зробили, і того, що, він не сумнівався, зроблять далі. Сірий не зупиниться. Він відчув смак п'янкої суміші безкарності та влади. Як тільки ти відчуваєш, як адреналін розливається по твоїх венах, стаєш залежним. Перетворюєшся на адреналінового наркомана.

— Гаразд, брате, - сказав Ваня Сірому, не виймаючи навушників. — Я збираюся йти. Мені завтра рано вставати.

 Насправді він просто хотів якнайшвидше залишитися наодинці, щоб не чути, як його друзі смакують події вечора. Якби він залишився ще хоч на хвилину, його б розірвала на шматки власна безпорадна злість, насамперед на самого себе. Йому потрібно було сісти на байк і виїхати на трасу, дозволивши вітру і швидкості прочистити голову.

— Слухай, Вано, — оживився Проблема, — ти вже бачив свою сусідку? Гарненька!

— Придурок, ти тепер по пенсіонерках виступаєш? Запав на бабу Марію?

— Сам ти недоумок, — образився Проблема, — не бачив, що в порожній будинок сьогодні новенькі заїхали? Зразкова родина з міста. Тато, мама і доця. Краля, я тобі скажу, зачотна. Зайду завтра до тебе, щоб краще роздивитися.

— Забудь. Хочеш слину на ципочок попускати, іди на ферму до батька Сірого. Моя хата тобі не зоопарк.

Ваня все-таки проїхався  на байку, хоч і не так швидко, як йому хотілося. Його думки постійно линули до сусіднього будинку, де, за словами Проблеми, тепер жила дуже гарна дівчина. Він не міг зосередитися на дорозі і боявся втратити концентрацію. Хоча поїздка була короткою, вона все ж зробила свою справу - настрій покращився, а почуття провини оселилося десь глибоко всередині.

Повернувшись додому, він підійшов до вікна у своїй кімнаті і довго дивився у вікно сусіднього будинку, де спала його нова сусідка.