Тамара: Забирайся, невдахо!

Вбираючись перед дзеркалом, вкотре огледіла себе зі всіх боків. На мені сьогодні біла сукня середньої довжини та з довгими рукавами. Без декольте, повністю закрита. Але саме це вбрання неймовірне личить, підкреслює фігуру та стрункі ноги. Саме цю сукню я вдягнула на перше побачення зі Славою. Тепер в даному образі збираюся дочекатися Артема, який приїде через годину на черговий сеанс.

Поправила волосся, акуратно вкладаючи на плечах. Воно хвилями спадало донизу, ніяк не бажаючи лежати слухняно. Ніяких лак не діє на пасма, живуть своїм життям. Потім ретельно почала підправляти макіяж, перевірячи чи не розтіклося щось, чи все ідеально.

Вперше за довгий час настільки прискіпливо ставлюся до зовнішнього вигляду. Звісно, ніколи не дозволяла собі виглядати неохайно, але щось настільки враховувати усі деталі…

Раптом зрозуміла, що хвилююся. Через Артема. Як саме пройде сеанс? Що скажемо одне одному? Остання наша зустріч виявилася несподіваною та не дуже бажаною.

Тільки зараз наважилася зізнатися собі, що побачивши Артема поруч з дружиною… Мене охопили ревнощі… З якої радості? Він же казав, що одружений. Яка мені справа з ким гуляє? Має на це право і я також маю…

Разом з тим зловила і його погляд. Осуджував, що я з іншим. Злився. Відкрито гнівався, це відчула не тільки я. Слава коли проводив мене, запитав кілька разів, хто цей чоловік. Кожного разу відповідала, що це клієнт який відвідує сеанси. Казала щиру правду, думки знаходилися далеко.

Ввічливо, але твердо відмовила Славі, коли той почав відверто напрошуватися у гості. Зараз не хотілося нікого бачити вдома. Хотілося подумати.

Навіть зараз не дійшла жодного висновку. Тому вирішила дочекатися Артема. Цілком можливо, що дарма хвилююся і чоловік вже забув про зустріч. Куди він там йшов з дружиною? До ювелірного магазина? Чи не обручки купувати, щоб одружитися вдруге?
Не розуміла, чому мене це обурює. Я ж сама говорила, що він має боротися за кохання дружини, якщо відчуває у цьому потребу. Чому ж не подобається результат моїх старань? Невже сподівалася, що Артем упевниться у тому, що Тамара йому не потрібна? Невже бажаю, щоб цей чоловік став вільним? Що тоді? Мені яка справа до цього?

Я також утнула! З якої радості почала цілуватися зі Славою? Наче ж вирішила, що з цим хлопцем все скінчено. Молодик ніколи не зупиниться на якійсь одній дівчині. Минулий поцілунок став помилкою, то, може прогулянка Артема з дружиною також помилка для нього?

Думки не давали спокою, хотілося привести їх до ладу. Але я не могла цього зробити, як не намагалася.

У цей момент, роздався дзвінок у двері і я пішла відчиняти. Годі. Зараз будемо працювати, а все інше зачекає.

Відчинивши, побачила Артема, який стояв у білому довгому пальто. Чоловіку личив цей колір, так саме як і такий же шарф.

Відразу помітила, що Артем має поганий настрій. Не здивувалася, бо не вперше, чоловік приходить до мене похмурий. Тільки зазвичай, я зустрічаю його з протилежним настроєм. Зараз же настрою не було і в мене. Повинна триматися. Вирішила стати психологом, то ж варто ставити на перший план професійні якості.

- Заходь, Артеме, - сказала я, намагаючись бути привітною.

- Угу, - промимрив той, швидко заходячи до квартири.

Помітила, що чоловік цього разу без квітів, що боляче дряпнуло. Вирішив більше не витрачати на мене кошти чи просто забув про даний жест галантності?

Через дві хвилини сиділи на звичних місцях. Пригадала, що ми навіть не привіталися. Просто дивилися одне на одного, не знаючи з чого почати. Як господиня та фахівець, починати повинна перша я.

- Артеме, як твої стосунки з дружиною? - спитала я.

- Ти не бачила? Ми зустрілися. Я був з законною дружиною, а от з ким була? - роздратоване спитав чоловік.

- Як у вас пройшло побачення?

- Фігово. Почалося все у ресторані, завершилося в ювелірній крамниці. Тамара хотіла каблучку з якимось там діамантом, але такого каменю не було. Придбали прикрасу з діамантом, і потім моя принцеса нила, що не сподобалося. Мовляв, я її не люблю, коли таке придбав.

- А ти її любиш? - раптом поставила несподіване питання.

- Занадто пряме питання, пані психолог.

- На це питання можна відповісти стверджувальне чи заперечливо.

- Що то був за молодик? - різко запитав Артем, - з яким ти так смачно цілувалась.

- Колишній хлопець, - відповіла чисту правду.

- Для тебе нормально пристрасно цілуватися з колишніми? - похмуро спитав Артем.

- Яке це має значення до сеансу? - відчувала, як всередині затремтіло. Чоловік запитував те, що не стосувалося, але я чомусь готова була не просто відповідати. Хотіла виправдатися та пояснити, що він не так зрозумів.

Артем підвівся з крісла, пройшов до вікна та повернувся. Сів та пильно поглянув на мене, наче оцінював.

- Ти ж намагаєшся довести, що за кохання варто боротися, чи не так? Для цього мені варто поважати жіночу стать. Але як це робити, якщо навіть та, кого я вважав порядною, це та легковажна дівиця.

Вражено поглянула на нього. Яка муха вкусила цього добродія? На яких підставах… я це так не залишу.