Тамара: Перший сеанс

Цей симпатичний молодик сильно дратував. Спочатку вибісив під ліхтарем у парку, потім продовжував випробовувати терпіння в мене вдома. Ще називав себе маніяком! Та ти свою жертву до сказу доведеш ще до того, як щось з нею зробиш. Такого маніяка як ти, забажається прибити раніше, ніж ти себе виявиш.

Але витримала його. Не дарма ж обирала професію психолога. З дитинства подобалося копатися у чужих головах. А цей екземпляр ще той любитель потріпати нерви та випробовувати терпіння.

Проте не могла не оцінити його жест, коли накинув мені на плечі плащ, під час дощу. Не кожен чоловік наважиться на подібне. Прикрити дівчину від зливи, а самому покірно підставитися під струмені води.

Трохи розмови з ним, і я вже зуміла зробити певні висновки. Судячи з одягу та манери триматися, людина не бідна. Бізнесмен чи багатий спадкоємець. Разом з тим бачу, що образився на когось. Скоріше за все, проблеми в особистому житті, але це все будемо визначати окремо. Чудова нагода показати, що я непоганий спеціаліст. Принаймні ним стану.

Ще не зуміла пропустити повз увагу, що чоловік вродливий. Темноволосий, з правильними рисами обличчя, чорними очима, які здатні пронизати наскрізь. Тіло струнке, але разом з тим підкачане… але мені від цього не легше. Я вирішила стати спеціалістом для нього, допомогти вирішити душевні проблеми. Заодно і свої також.

Зараз як раз поверталася з вечірньої пробіжки. Завжди вважала, що тільки якщо тіло й душа знаходяться в гармонії, буде тобі щастя. Пробігаючи по парку зупинилася, оглядаючись. Неймовірне подобалося те, що бачила.

Вересень не той місяць, коли навоколо стає золотим та багряним. Дерева ще стояли зелені, але ясно відчувався подих осені. Люблю цю пору року, особливо беручи до уваги, що саме восени я і закохалася. Що може бути кращим за відчуття романтики коли навколо кружляє золоте листя.

Півтора місяці тому, я була найщасливішою дівчиною у світі. Доки не дізналася, що таких щасливих у нього мінімум три. Сльози лила за зрадливим коханням разом з осінніми дощами за вікном, себто зовсім недавно.

Але зараз цьому край. Зосереджуся на освітніх досягненням. А кохання з мене досить. Хоча так би хотілося закохатися восени. Це ж найпрекрасніша пора для романтики.

- Тома, привіт, - почувся неподалік приємний голос.

Зупинилася та поглянула, кого там принесло. На вустах одразу забриніла усмішка. Оля - моя подруга ще зі школи. Ми з нею зблизилися на тлі постійного позитиву та переконання, що життя прекрасне, а всі труднощі тимчасові.

Цікаво те, що Ольга була однією з тих дівчат, з якими мутив Слава. Але як виявилося, вона сама виявилася у шоці. Дізнавшись про подібне, також покинула зрадливого красеня. Не знаю, наскільки правда, що Оля не була в курсі, але головне, що таки покинула. Правда, Слава не дуже засмутився, вже знайшов собі заміну. У світі стільки хлопців, а я на такого ловеласа потрапила.

- Як твої справи? - весело запитала дівчина, також зупиняючись.

- Не так погано, - також весело відказала я, - ось починаю кар’єру психолога. Вже є перший пацієнт.

- Симпатичний? - тут же відреагувала колишня однокласниця.

Я зітхнула. Ольга, на відміну від мене, недовго страждала від втраченого кохання і вже з усіх сил бігала на побачення. Невідомо, як там у неї на особистому фронті, але симпатичних хлопців не пропускає.

- З чого вирішила, що це чоловік? - пішла я у наступ.

- Бо так буде правильно. Нащо марнувати час та зусилля на представниць своєї статі. Вони тебе під вінець не поведуть.

- Це не обов’язково, - парувала я, - головне зробити гідну кар’єру.

- Одне іншому не заважає, - зауважила невгамовна подруга, - ходімо морозива поїмо. Замахалася я вже кола намотувати.

Звісно, їсти солодке після пробіжки не дуже правильно, але раптом зрозуміла, що також хочу морозива. Й нехай усі прикрощі йдуть до біса. Зараз стоїть чарівна пора осені, то ж треба радіти дрібницям. Як і в інші сезони.

Артем мав прийти через годину. За цей час вже приміряла третю сукню. Ніяк не могла визначитися. Я не повинна виглядати провокативне, в першу чергу я професіонал. То ж ніяких декольте та надмірно короткого одягу. Хоча я любила виставляти напоказ свої ніжки, бо вони те, що треба. Та під час роботи хизуватися принадами немає сенсу.

З іншого боку, не хотілося виглядати сірою мишкою. Я любила яскраві кольори, які підіймали настрій. Ще спіймала себе на думці, що бажаю подобатися чоловіку, який скоро прийде.

Подумавши по подібне, хмикнула. Невже настільки справило враження той вчинок з пальто?

В особистому плані у мене не було багатого досвіду. Тільки й зустрічалася зі Славою, але була закохана у нього по самі вуха. Після невдалого особистого життя, якось не хотілося знову закохуватися. Хоча, восени для цього найкраща пора. Навкруги все жовте, багряне, неймовірно красиве. Душа прагнула романтики, а серце справжніх почуттів.

Слава тоді сказав, що не здатен поки що зупинитися на одній дівчини. Він молодий та повинен гуляти. Хотілося добряче стукнути вродливого молодика, але тоді розвернулася та пішла. Хлопець для вигляду зателефонував пару разів та й відчепився.

Ось тепер не знаю як бути. Шукати собі пару чи краще зосередитися на роботі? Я починаючий психолог, прагну зробити кар’єру у цьому напрямку. Головне, що професійна діяльність дозволить відвернути думки від головного, тобто від бажання кохати та бути коханою. Хоча, звісно, ніхто не скасовував таку мету.