Глава 1

Дарина

О, то в красунчика з'явилася дівчина!

Сідаю на підвіконня і з цікавістю спостерігаю за чужим життям. Вельми привабливий хлопець, який нещодавно оселився в сусідньому підʼїзді, простягає білявці келих. Дівчина ніби випадково торкається руки мого сусіда, робить маленький ковток, облизує губи та всміхається. Юнак щось їй розповідає, на обличчі бідолашної проступає нудьга, тож вона ставить келих на підлогу і йде в наступ.

Та вони зараз поцілуються! Мабуть, треба відвернутися, бо далі витріщатися на особисте життя незнайомців — то якось непристойно.

Але пара не цілується. Дівчина здригається і підносить до вуха телефон. Щось каже. Розмахує руками. Виглядає у вікно, і я в останню мить ховаюся за фіранкою.

Через секунду визираю. Ні сусіда, ні дівчини немає в кімнаті. Ех… Та не встигаю я розчаруватися, як помічаю внизу дорогу автівку. З неї виходить ну дуже високий і спортивний мужчина, одягнутий в якісь темні штани та майку, що підкреслює його видатні м'язи.

З під'їзду вибігає білявка, щось кричить до чоловіка, але він відштовхує її та прямує до дверей.

Відчиняю вікно. Дівчина ридає і просить вибачення, але спортсмен її не слухає.

— Кранти твоєму коханцю! Викликай швидку, якщо не хочеш, аби він подох, — раптом вигукує чоловік перед тим, як зайти в підʼїзд.

У грудях холоне. Не схоже, що цей велетень жартує або перебільшує. Я переводжу погляд на вікно свого сусіда. Мабуть, він у коридорі, бо я його не бачу. А якби побачила — то що б я зробила? Просила б не відчиняти незнайомцю? Він би все одно мене не почув, відстань занадто велика.

Мозок вперто шукає відповідь. Я не можу сидіти тут, знаючи, що поруч ось-ось постраждає людина. Вони з тою білявкою навіть не поцілувалися! І взагалі, може, мій гарячий сусід не знав про її ревнивого хлопця.

Рішення приходить несподівано. Воно дурне, безглузде, божевільне, але це має спрацювати! Я хапаю ключі, взуваюся та вибігаю на вулицю. Білявка сидить на лавочці і плаче. Тьху! Краще б допомогла, сльози от взагалі ні до чого.

Тягну на себе важкі двері, лечу на четвертий поверх. Дідько, я не дуже спортивна людина, бо вже захекалася. Так, з понеділка починаю бігати в сусідньому парку і робити зарядку. А ще б не завадило відмовитися від солодкої випічки. Але як прожити без вишневих пиріжків?..

Чую розлючений голос спортсмена. Стоп, а яка квартира: остання чи передостання? Напевно, така сама, що і в моєму підʼїзді.

І це правильна відповідь!

Я залітаю в чужу квартиру. І саме вчасно, бо велетень хапає мого сусіда за грудки і волає:

— Як давно ти спиш з моєю дівчиною? Відповідай!

— Кхм, кхм! — голосно прочищаю горлянку. — А що тут відбувається?

На мене здивовано витріщаються дві пари очей. Спортсмен хмуриться, бо не може допетрати, як тут опинилася незнайома дівчина. А мій хот-сусід... Чорт, здається, він мене впізнав!

— А ти хто? — питає спортсмен.

— Я хто? — розігрую щире здивування. — Це ви хто, любчику? І що ви робите в моїй квартирі? Хоча ні — це навіть не головне… Чому ви кричите на мого чоловіка?

— Вашого кого? — очі велетня розширюються до неймовірних розмірів.

— Чоловіка, — спокійно повторюю я. — Ви його клієнт, так?

— Який ще клієнт?

Спортсмен відпускає мого сусіда, і той, всміхнувшись, кидає на мене зацікавлений погляд.

— Ну, він робить епіляцію. Дуже якісно, смію вас запевнити! Волосся аж цілий місяць не росте, а шкіра потім гладенька-гладенька, наче у немовляти.

— Епіляцію?

Цей велетень явно не страждає від надлишку інтелекту. Я ніби чую, як ворушаться його мозкові клітини, як він намагається згадати, що таке епіляція і навіщо вона робиться.

— Так, епіляцію. Зараз літо, спекотно, тож ви прийшли позбутися волосся в пахвах? — привітно всміхаюся я, ще й голос роблю добрим, милим, занадто солодким. — Чи не тільки там?

Я опускаю погляд нижче. І тут спортсмен-велетень з мінімальним набором інтелектуальних здібностей за секунду перетворюється на помідор! Його обличчя червоне і зле, рот відкривається і закривається.

— Чоловіки не голять пахви! — заявляє він з відразою.

— Шкода, — тужливо зітхаю я. — Коханий, я ж тобі казала: не треба брати замовлення від чоловіків. А то хто їх знає, у мужчин така тонка душевна організація.

Сусід усміхається мені очима, а велетень, видавши якийсь дивний звук, проходить повз мене та відчиняє двері. Але не йде. Зупиняється, дивиться недовірливо.

— Я не пойняв… Так ти хотів Оксанці моїй пахви поголити? — питає мужик.

— І ноги, — киває сусід. — Але не поголити. Епіляція, точніше шугаринг, — це видалення волосся разом з корінням, і робиться вона за допомогою цукрової пасти. А гоління прибирає лише видиму частину волосинок, тож на другий день шкіра стає колючою.

— Ну ти точно тойво, якщо таке знаєш, — з полегшенням резюмує велетень. — Вибачай, що ледь не побив. Я за свою Оксанку всіх убʼю.