22. Епілог

Океан шумів так близько, що бризки хвиль, добігаючи до пляжу, долітали до шезлонгів, де затишно розташувалася пара. Вітер тріпав волосся дівчини, що посвітліло від палючого сонця, а чоловік, статечно розвалившись на лежаку, сховав очі від сліпучого проміння під її солом'яним капелюшком. З-під нього було видно лише його підборіддя з акуратною доглянутою "еспаньйолкою". Нога його була у гіпсі.

– Алексе, а мені тут повідомлення прийшло від якоїсь Майї з Іспанії! Пише, що я терміново маю пробачити якомусь Олександрові, – хихикнула Христина, швидко перебираючи пальцями по екрану смартфона.

Алекс прибрав капелюшок з обличчя і широко посміхнувся.

– Передай їй привіт від мене!

– Може, сам уже зареєструєшся, нарешті, хоч десь і передаватимеш привіти особисто?

Христина нахмурила чоло і поправила на собі ліф купальника.

– Ееее, ні... Досить, що моя дівчина прокрастинує щогодини, переглядаючи стрічку. Він хихикнув і кинув у неї капелюшком. Христина тут же надягла його, сором'язливо напустивши на очі.

– До речі, Антуан теж дзвонив, питав, як ти. А ще, не повіриш! Він пропонує мені місце Юліани.

– Тобі ж не подобалася ця робота…

– Але ж ти сам казав, що робота повинна приносити не радість, а гроші.

– Я передумав. Робота нікому нічого не винна! Як і ми їй, – він підморгнув і розплився в загадковій посмішці.

– Але що мені сказати Антуану?

– Це місце Юліанни. Не твоє. Ти ж знаєш…

Христина нахилилася до нього, ніжно поцілувавши в губи, та відчула теплий дотик його руки на талії.

– Як тут добре, – прошепотіла вона. – Залишімось тут назавжди?

– Давай ... – Алекс знову поцілував її з усією ніжністю, обіймаючи за плечі. Вони посміхнулися один до одного після довгого поцілунку, розуміючи, що це лиш забаганки. – Ну що, вже час?

– Так, час! Літак за дві години.

Їм обом стало смішно. Як би не хотілося залишитися на цьому пляжі назавжди, у житті є й інші важливі та не менш приємні справи. Просто треба навчитися скрізь і в будь-яких ситуаціях почуватися, як на пляжі.

Алекс, опинившись на межі життя та смерті, повністю переглянув свої погляди на багато речей. Він перестав гнатися за успішністю та примарним безсмертям тіла. Щось усередині підказувало, що там, за межами цього світу, є щось більш глобальне та значуще. Він більше не боявся літати та після повернення з відпустки записався на курси пілотів.

Новоявлений льотчик не залишив посаду головного інженера в Blue Sky, але пост президента перестав бути для нього важливим. До того ж Сергій Леонідович ще довго залишався біля керма. Ще б пак! Адже треба багато заробляти, щоб відправляти дружину на Мальдіви частіше. Як виявилося, саме це запорука їхнього щасливого шлюбу та миру в сім'ї – рідше бачитися .

Спілкуватися з Максом Алекс перестав. Власне, так склалися обставини. Через кілька тижнів після того, як Олександр відплив на яхті, Макса звинуватили в незаконній торгівлі якимись забороненими медичними препаратами, які він ввозив до країни нелегально. Але до суду справа не дійшла – обвинувачений встиг зникнути у невідомому напрямку. Про подальшу його долю нічого не відомо.

Христина повернулася жити до Олександра. Тепер вона готувала йому не лише смачні та здорові сніданки, а й вечері, які вони почали також проводити разом. Алекс, як і раніше, дотримувався правильного харчування, займався спортом і стежив за своїм здоров'ям, але без того фанатизму, як раніше. А своє ненаситне чоловіче его утихомирював тільки з Христиною. Його альтурнійське серце нарешті було зігріте.

Вони все також часто сперечалися з Христиною на кухні про різні цікаві речі, але Алекса це вже не дратувало, а навіть розчулювало. Тим більше, що йому майже завжди вдавалося переконати дівчину у своїй точці зору. Натомість у давній суперечці про полігамію Христина тріумфувала перемогу. А Алексу було байдуже. Його нарешті все влаштовувало у партнерці та інші йому були не потрібні. (Ну майже все влаштовувало! На щось він заплющував очі. Але і він теж не Ангел:)).

Христина повернулася до свого справжнього призначення та пішла з головою у волонтерство. Вона працювала перекладачем у благодійному фонді та соціальному центрі адаптації біженців. Вона мріяла працювати в ООН та стати послом доброї волі.

Кіра усвідомила, що кар'єра перекладача – це не її. Натомість організація свят та масових заходів – те саме «її», чим вона успішно і почала займатися разом з колишнім одногрупником – старостою-травесті дівою Стасіком. Його номери мали величезну популярність, він навіть примудрився записати альбом своїх каверів на популярні хіти Елтона Джона.

З Артом у Кіри теж не склалося. Вони розійшлися друзями. Все-таки спокійне спільне життя їм обом не підходило.

Антуан успішно відкрив другий ресторан під назвою «Оскар» з тим інтер'єром, що вигадала Христина для його вечірки, і зробив Юліану управителькою там. Стерво має бути при владі, інакше яке ж вона стерво? Христина з Алексом іноді заходили туди повечеряти й подратувати адміністраторку своєю присутністю.

Прачка Аня, позбувшись гніту нестерпної начальниці, розправила плечі та вдихнула на повні груди в ролі нового адміністратора "Chez Antoine" замість Юліани. Але працювала вона там не довго. Її швидко помітив один із ВІП-гостей ресторану і незабаром покликав щасливу Аню заміж. Вже через рік красуня обзавелася гарненьким кругленьким животом і стала ще милішою й усміхненою.

Ну і, нарешті, бомж Валера, що цілий рік ходив у шльопках, на гроші, які віддала йому Христина, купив собі костюм, модні туфлі, сходив у барбер-шоп і… став найстильнішим бомжем в окрузі. Все ж таки не всі вміють користуватися можливостями, які дає життя. Зате він повірив у диво й у те, що Ангели десь там існують.